13 вересня 2017 року Справа № 915/787/17
м. Миколаїв.
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Яйченя К.М.
з участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов. від 30.12.2016 № 04/1309;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 08.09.2016 б/н;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”,
54000, вул. Погранична, 159, м. Миколаїв,
до товариства з обмеженою відповідальністю “ЖЕК“Забота”,
54001, вул. Шнеєрсона, 4, м. Миколаїв,
про визнання договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладеним на умовах, запропонованих ПАТ “Миколаївгаз”, -
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (далі - ПАТ “Миколаївгаз”) звернулося з позовною заявою від 08.08.2017 № НК00711-12683-0817, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 09.08.2017 за № 11396/17, до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ЖЕК “Забота” про визнання в порядку ч. 3 ст. 179 ГК України договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку укладеним між ними в редакції, запропонованій позивачем, а також про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Зазначені вимоги обґрунтовано відмовою відповідача від укладення запропонованого ПАТ “Миколаївгаз” вищевказаного договору, чим, на думку позивача, порушено законодавство, зокрема п. 1 розд. 5 глави 9 Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою від 30.09.2015 № 2494 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), п.п. 4, 6 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 (далі - Тимчасове положення).
За такими вимогами ухвалою суду від 10.08.2017 порушено провадження в даній справі.
Позивачем, крім того, подано суду заяву від 11.09.2017 про зменшення позовних вимог, зареєстровану в суді 12.09.2017 за № 12768/17, у котрій викладено спірний договір в іншій, ніж у позові, редакції. Зазначена заява судом відхиляється, так як викладена у ній редакція договору позивачем не направлялася ТОВ “ЖЕК “Забота”, і, крім того, господарським процесуальним законодавством передбачено зменшення позовних вимог лише майнового характеру, а позов у даній справі є немайновим.
Таким чином, суд не враховує заяву про зменшення позовних вимог при вирішенні спору у справі.
У відзиві від 12.09.2017 ТОВ “ЖЕК “Забота” позов не визнало, вважаючи, зокрема, що умовами спірного договору передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку природного газу всупереч пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2016 № 5/16 “Про тимчасову заборону встановлення на домових вузлів обліку природного газу в м. Миколаєві”, котрим заборонено ПАТ “Миколаївгаз” установлювати надомні вузли обліку природного газу за рахунок Інвестиційної програми до моменту прийняття рішення Кабінетом Міністрів України за результатами розгляду звернення Миколаївської міської ради; що позивачем у додатку № 3 до спірного договору “Реєстр будинкових вузлів обліку” зазначено старі назви вулиці 3-ої Слобідської та проспекту Центрального, а саме: “вул. Дзержинська” та “проспект Леніна”, а також включено до зазначеного додатку житловий будинок, розташований за адресою: вул. Чкалова, 60, м. Миколаїв, котрий на даний час не обліковується на балансі відповідача.
Вислухавши представників сторін, які наполягали на доводах, викладених у позові та відзиві на позов відповідно, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Із матеріалів справи випливає, що ПАТ “Миколаївгаз” листом від 10.07.2017 № МК04.1-СЛ-9842-0717 направлено ТОВ “ЖЕК “Забота” для підписання проект спірного договору про зняття показань вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку з додатками (а.с. 18-23) (далі - договір), предметом котрого є врегулювання взаємовідносин між ТОВ “ЖЕК “Забота” (балансоутримувач будинку) та ПАТ “Миколаївгаз” (оператора ГРМ) щодо встановлення, експлуатації, зберігання, будинкового(их) вузла(ів) обліку газу відповідно до Реєстру будинкових вузлів обліку газу, котрий є додатком № 3 до договору, та організації оператором ГРМ фіксації показань квартирних лічильників газу. Згідно умов договору, балансоутримувач будинку зобов'язаний, зокрема, здійснити відповідні заходи щодо забезпечення доступу представникам оператора ГРМ до приміщень та/або елементів конструкції будівель з метою монтажу будинкового вузлу обліку природного газу (далі - ВОГ), зняття, фіксації показань вузла обліку; прийняти ВОГ на відповідальне зберігання та забезпечити оператору ГРМ безперешкодний та безкоштовний доступ до газових мереж та газового обладнання для зняття та фіксації показань ВОГ (п.п. 2, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.4 договору). Згідно додатку № 3 до договору “Реєстр будинкових вузлів обліку газу” позивачем передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу на будинках у м. Миколаєві за наступними адресами: вул. Дзержинського № 51; проспект Леніна №№ 141/б, 141/а, 157, 147, 151/а, 139, 153; вул. Севастопольська №№ 61, 68; вул. Чкалова №№ 86, 102, 106, 108, 60, 100; вул. Нікольська, 80.
ТОВ “ЖЕК “Забота” листом від 18.07.2017 № 228 від укладення спірного договору відмовилося, вважаючи, що не є особою, уповноваженою на підписання зазначеного договору від імені власника будинків (ас. 24).
Порядок укладення господарських договорів визначено ст. 181 ГК України, згідно якої, зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Господарським законодавством також передбачено, що укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певної категорії суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 179 ГК України).
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку визначені Законом України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” (далі - Закон). Згідно цього Закону, вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами. Комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу. Споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину (ст.1 Закону).
Постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року (ч. 1 ст. 2 Закону).
Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу (ст. 4 Закону). Таким суб'єктом у м. Миколаєві, згідно ліцензії від 09.04.2015 № 1228 НКРЕКП, є ПАТ “Миколаївгаз”.
Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством (ч. 1 ст. 3 Закону).
Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 6 Закону).
Взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ (далі - газ) врегульовано Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 618 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941 (далі - Правила), згідно пункту 5.1 котрих постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу. Викладене кореспондується зі змістом пункту 4 розділу 1 глави 10 Кодексу ГРС, яким визначено, що передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу.
Кодексом ГРС визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ (п. 1 розд. 5 глави 9 Кодексу ГРС).
Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 46) можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання. Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор ГРМ. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор ГРМ. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом ГРС. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Із доданих до додаткових пояснень позивача від 11.09.2017 р. № Нк 007-сл-15479-0917 документів та пояснень представників сторін випливає, що фінансування встановлення спірних загальнобудинкових вузлів обліку передбачено Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ “Миколаївгаз” на 2016-2025 роки, затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 403 в редакції постанови НКРЕКП від 22.12.2016 № 2349 та здійснюється за рахунок Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ “Миколаївгаз” на 2016 рік (далі - Інвестиційна програма).
Із рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2016 № 5/16 “Про тимчасову заборону встановлення на домових вузлів обліку природного газу в м. Миколаєві”, котра є чинною, випливає, що у зв'язку з зростанням соціальної напруженості серед мешканців м. Миколаєва через початок з 2016 року встановлення ПАТ “Миколаївгаз” надомних вузлів обліку природного газу, останньому заборонено встановлювати надомні вузли обліку природного газу за рахунок Інвестиційної програми до моменту прийняття рішення Кабінетом Міністрів України за результатами розгляду звернення Миколаївської міської ради (п. 1 рішення).
У відповідності до чинного законодавства, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Ураховуючи викладене, суд вважає, що умови спірного договору щодо встановлення на будинки, які обліковуються на балансі ТОВ “ЖЕК “Забота”, загальнобудинкових вузлів обліку суперечить зазначеному рішенню Миколаївської міської ради. За таких обставин, суд визнає, що підстав для визнання спірного договору в редакції позивача немає. Крім того, суд приймає до уваги те, що
- позивачем у додатку № 3 до спірного договору “Реєстр будинкових вузлів обліку” зазначено назви вулиць, а саме: “вул. Дзержинська” та “проспект Леніна”, всупереч розпорядженню міського голови від 19.02.2016 № 28-р “Про перейменування об'єктів топоніміки”, котрим затверджений “Перелік вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів м. Миколаєва, які перейменовані відповідно до Закону України “Про засудження комуністичного та націоналістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”;
- до вищевказаного додатку включено житловий будинок, розташований за адресою: вул. Чкалова, 60, м. Миколаїв, котрий на даний час знаходиться на балансі ОСББ “Чкалова, 60” згідно розпорядження начальника управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради від 16.09.2016 № 339-р “Про передачу на баланс об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) “Чкалова, 60” житлових будинків по вул. Чкалова, 60” та відповідного акту приймання-передачі житлового комплексу на баланс або його частини з балансу на баланс ОСББ “Чкалова, 60”;
- наведеним вище законодавством передбачено, 1) що у разі неврегулювання договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства; 2) балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ, а не за рахунок інших джерел, зокрема інвестиційних програм.
У відповідності до господарського процесуального законодавства позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ст.33 ГПК України).
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено обставин, за наявності яких спірний договір може бути укладений між сторонами на умовах, запропонованих ПАТ “Миколаївгаз”, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
У судовому засіданні 13.09.2017, згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 18.09.2017.
Суддя Ю.М. Коваль.