79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" вересня 2017 р. Справа № 921/231/17-г/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
ОСОБА_1
при секретарі О.Кобзар
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, вх. №01-05/2996/17 від 27.06.2017 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2017 року
у справі № 921/231/17-г/17
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача: ОСОБА_3 міської ради, м.Тернопіль
про: визнання права користування новозбудованим нерухомим майном - зупинкою громадського транспорту з об'єктом торгівельно - побутового призначення та визнання Сертифікату відповідності від 03.03.2011 р. підставою для оформлення права власності на зупинку громадського транспорту "вул. Протасевича",
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності б/н від 22.09.2015 року; ОСОБА_5 - представник на підставі довіреності б/н від 01.11.2016 року; ОСОБА_2 - особисто.
від відповідача: ОСОБА_6-представник на підставі довіреності № 4176/01 від 03.12.2013 року;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.05.2017 року у справі №921/231/17-г/17 (суддя Андрусик А.О.) у позовних вимогах фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, до відповідача ОСОБА_3 міської ради, про визнання права користування новозбудованим нерухомим майном - зупинкою громадського транспорту з об'єктом торгівельно - побутового призначення та визнання Сертифікату відповідності від 03.03.2011 р. підставою для оформлення права власності на зупинку громадського транспорту "вул. Протасевича" - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.05.2017 року у справі №921/231/17-г/17, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував належно обставин справи, не врахував мотивів позовної заяви, зокрема, подання позивачем належних документів відповідачу, не витребував проект будівництва для з'ясування належності спірного майна до об'єктів нерухомості.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2017 року у справі № 921/231/17-г/17 та прийняти нове рішення яким позов задоволити повністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2017р. справу №921/231/17-г/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Б. та Желіку М.Б..
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 р. поновлено пропущений строк на оскарження ухвали в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 18.07.2017 р..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року клопотання апелянта про продовження строку розгляду справи № 921/231/17-г задоволено, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено на 12.09.2017 р..
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 12.09.2017 року представник апелянта з'явився, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, представником апелянта подано клопотання про взяття до уваги відомостей з ,,Публічної кадастрової карти України'' (вх. № 01-047/6050/17 від 12.09.2017 року) та додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 01-04/6049/17 від 12.09.2017 року). Розгянувши зазначені клопотання, колегія суддів порадившись на місці, дійшла висновку про долучення їх до матеріалів справи №921/231/17-г/17.
Представник відповідача в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції від 17.05.2017 року вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановив суд першої інстанції, скаржником у 2010 р. зведений об'єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту "вул. Протасевича" на підставі дозвільних документів та введений в експлуатацію в березні 2011 р.. Спір щодо нього неодноразово був предметом судового розгляду.
Так, господарським судом Тернопільської області у справах № 921/102/15-г/7, 921/225/16-г/13, 921/716/16-г/17, 921/414/16-г/4 розглядались вимоги про визнання укладеним (поновленим) договору оренди землі від 31.07.2009 р. та той самий строк та на тих самих умовах та зобов'язання ОСОБА_3 міську раду підписати додаткову угоду до договору оренди землі; визнання права власності на нерухоме майно - об'єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м. по вул. Протасевича в м.Тернополі (біля будинку №18). Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.09.2016р. у справі №921/414/16-г/4, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у позовних вимогах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 міської ради, про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 р. укладеним - відмовлено повністю.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016р. у справі № 921/102/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009р., укладеного між ОСОБА_3 міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 таким, що є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та про зобов'язання керівника ОСОБА_3 міської ради, як органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі, в місячний строк в обов'язковому порядку укласти та підписати з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 р. на той самий строк та на тих самих умовах, в позові відмовлено.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 р. у справі №921/225/16-г/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - об'єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м. за адресою м.Тернопіль вул. Протасевича (біля будинку 18). В частині вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 р., укладеного між ОСОБА_3 міською радою та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 поновленим на підставі укладеної додаткової угоди від 02.02.2014 р., яка зареєстрована в "Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі" 05.03.2014 р. за №2399 - провадження у справі припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 р., котра залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017 р., рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання за ФОП ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - об'єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича (біля будинку 18). Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 залишено без змін.
У справі №921/716/16-г/17 рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2017 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 р. у позові ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання поновленим терміну дії договору оренди землі від 31.07.2009 року на той самий строк та на тих самих умовах, відмовлено.
На даний час скаржник не має зареєстрованого (у встановленому порядку оформленого) права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно - зупинка громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення, за адресою: м.Тернопіль, вул.Протасевича і це сторонами не заперечується.
Посилання скаржника на ту обставину, що спірний об'єкт є нерухомим майном, було надано належну оцінку судом першої інстанції. Рішенням ОСОБА_3 міської ради №4/9/143 від 12.12.2003 р. суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" по вул.Протасевича з об'єктом торгівельно-побутового призначення на земельній ділянці, площею до 250кв.м. з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років. Розпорядженням міського голови №135 від 25.02.2004 р. затверджено ОСОБА_8 вибору та обстеження земельної ділянки, визначеної під розташування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення на земельній ділянці площею до 250кв.м. з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років.
Рішенням ОСОБА_3 міської ради №5/26/81 від 30.04.2009 р. суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки, площею 0,0250га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0114га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0136га, для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул.Протасевича з наданням земельної ділянки, загальною площею 0,0250га в оренду терміном на п'ять років для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича. 31.07.2009 р.
На підставі даного рішення між ОСОБА_3 міською радою (орендодавець) та СПД ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 250 кв.м., в тому числі: 250 кв.м. землі змішаного використання, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Протасевича, з терміном дії до 30.04.2014 р.. Передача земельної ділянки оформлена сторонами шляхом підписання ОСОБА_8 приймання-передачі земельної ділянки від 19.11.2009 р..
24.11.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" на замовлення ФОП ОСОБА_2 виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок торгівельно-побутового призначення по вул.Т.Протасевича у м.Тернополі.
ОСОБА_8 готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011 р. підтверджено готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта - зупинки громадського транспорту вул.Протасевича з об'єктом торгівельно-побутового призначення по вул.Протасевича в м.Тернополі, код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000 - 1230.1 (торгові центри, універмаги, магазини), а 03.03.2011 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області видано Сертифікат відповідності №ТП 000553, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення, що знаходиться за адресою: вул.Протасевича у м.Тернополі, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено готовність об'єкту до експлуатації.
31.03.2014р. позивач звернувся до відділу ОСОБА_3 міської ради "Єдиний дозвільний центр" із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,025га для обслуговування зупинки громадського транспорту з об'єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул.Протасевича.
Рішенням ОСОБА_3 міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 р. відмовлено ФОП ОСОБА_2 світлані Павлівній в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250га для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення, у зв'язку із неодноразовими правопорушеннями в діяльності, вирішено припинити право користування зазначеною земельною ділянкою та зобов'язано ФОП ОСОБА_2 в двадцятиденний термін з дня прийняття рішення повернути вказану земельну ділянку. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №1185 від 19.11.2014 р. вирішено Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, містобудування, архітектури та кадастру, відділу земельних ресурсів організувати і провести роботи по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею згідно додатку, зокрема об'єкт: тимчасова споруда "Христя", розташована по вул.Протасевича біля будинку №18 ФОП ОСОБА_2.
Як вбачається з листа №191/14 від 16.03.2016р. Управління містобудування, архітектури та кадастру Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради відмовлено ФОП ОСОБА_2 у задоволенні клопотання щодо присвоєння адресного номеру зупинці громадського транспорту з закладом торгово-побутового призначення, та зазначено, що адресні номери не надаються тимчасовим спорудам, оскільки адреси присвоюються об'єктам нерухомості, за якими закріплена земельна ділянка. Відсутність документу, що підтверджує присвоєння адресного номера об'єкту нерухомого майна - будівлі зупинки громадського транспорту з об'єктом торгівельно-побутового призначення, що розташований за адресою вул.Протасевича, м.Тернопіль, стало підставою прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на вказаний об'єкт (рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.03.2016р. №28922556). Посилання скаржника на протиправність таких дій щодо не присвоєння адреси не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Такі дії скаржником у суді не оскаржувались.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №579 від 07.07.2016 р. "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" постійно діючій робочій групі доручено в десятиденний строк від дати прийняття рішення організувати та провести роботи з демонтажу тимчасової споруди - об'єкту торгівельно-побутового призначення "Христя" по вул.Протасевича (підприємницьку діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_2П.).
Як вбачається із матеріалів справи, апелянт намагався визнати право власності на новозведений ним об'єкт в судовому порядку відповідно до ст. 331 ЦК України, тобто як на новостворене майно (справа №921/225/16-г/13). За результатами вирішення даного спору судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 р. залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017 р.), виходячи з факту не доведення позивачем належними та допустимими доказами, що об'єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту “вул. Протасевича” у м.Тернополі є нерухомою будівлею, оскільки - наявність технічного паспорту, виготовленого підприємцем 24.11.2010 р. де зазначено, що побудований позивачем об'єкт містить залізобетонний фундамент, не підтверджує того, що останній є нерухомим майном. З викопіювання з плану м.Тернополя з нанесенням червоних ліній по вул.Протасевича (біля будинку №18) "червона лінія" перетинає земельну ділянку, на якій розташований спірний об'єкт на дві частини, а межа червоної лінії накладається на площу спірного об'єкта, що, у відповідності до ст.18 Закону України "Про автомобільні дороги", не допускається; ФОП ОСОБА_2, вважаючи збудований спірний об'єкт нерухомим майном звернулася до суду з позовом фактично про набуття права власності на такий об'єкт, як новостворене, а не про визнання такого права (визнання права в судовому порядку можливе у випадку, коли позивач вже є власником спірного майна, а не бажає набути таке право, зокрема, шляхом прийняття судом позитивного для нього рішення). Тому, враховуючи встановлені у справі №921/225/16-г/13 обставини, зокрема, щодо розташування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення в межах червоних ліній, ФОП ОСОБА_2 неодноразово зверталася до ОСОБА_3 міської ради із заявами про надання інформації щодо розташування червоних ліній на земельній ділянці, котра перебувала в користуванні ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 31.07.2009 р. Суд першої інстанції належно дослідив підстави відмови у такому позові.
Вимога про надання інформації була предметом судового розгляду у справі Тернопільського міськрайонного суду №607/12541/16-а, за результатами розгляду якої постановою від 05.12.2016 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 р. (справа №876/96/17) зобов'язано ОСОБА_3 міську раду надати інформацію за запитом ОСОБА_2 від 03.10.2016 р. щодо розташування червоних ліній на земельній ділянці, що знаходилася в користуванні ОСОБА_2 відповідно до договору оренди землі від 31.07.2009 р., станом на час будівництва та оформлення ОСОБА_8 готовності об'єкта до експлуатації №588 (22.02.2011 р.) згідно ОСОБА_8 обстеження та вибору земельної ділянки №135 від 25.02.2004 р..
Листом №4503/08 від 19.04.2017 р. виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради повідомлено позивачу у справі, що на час укладення з нею договору оренди землі від 31.07.2009 р., складання ОСОБА_8 обстеження та вибору земельної ділянки під розташування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгівельно-побутового призначення від 25.02.2004 р. був чинний Генеральний план міста Тернополя, розроблений у 1980 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто" та затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР №153 від 07.04.1983 р.. В матеріалах даного генплану не розроблявся проект червоних ліній магістральних вулиць, до яких відноситься вул. Протасевича. На час будівництва зупинки та оформлення 22.02.2011 р. ОСОБА_8 готовності об'єкта до експлуатації, діяв Генеральний план міста Тернополя, затверджений рішенням ОСОБА_3 міської ради №5/37/11 від 10.08.2010 р. "Про затвердження генерального плану міста Тернополя", на підставі якого у 2013 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто" розроблено план червоних ліній магістральних вулиць, який затверджено рішенням ОСОБА_3 міської ради №6/36/16 від 16.08.2013 р., згідно яких ширина вулиці Протасевича в межах червоних ліній становить 50 метрів, що відповідає п.7.32 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Ці обставини позбавляють підприємця здійснювати в повній мірі господарську діяльність та свідчать, як вважає позивач, про порушення ОСОБА_3 міською радою її права на користування зупинкою громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення по вул.Протесевича у м.Тернополі, як новозбудованого нерухомого майна, прийнятого до експлуатації, а невизнання права власності на даний об'єкт нерухомості стало підставою для обрання такого способу захисту як визнання в судовому порядку Сертифікату відповідності №ТП000553 від 03.03.2011 р. підставою для оформлення права власності на зупинку громадського транспорту з об'єктом торгівельно-побутового призначення..
За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом.
За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.). Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.). У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Отже, в силу наведених законодавчих норм матеріального права, право користування майном є однією із складових правомочностей власника.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень норм стст.16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Отже, з сукупного аналізу наведених норм матеріального права слідує, що за захистом права власності може звертатися лише власник майна і лише у разі загрози порушення його права або у разі його порушення. Як вбачається з позову, позивач просить визнати за нею право користуватися своїм прийнятим до експлуатації новозбудованим нерухомим майном: зупинкою громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення по вул. Протасевича в м. Тернополі.
У відповідності до положень ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
ОСОБА_8 ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. ОСОБА_8 п.1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, що був чинний станом на дату прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди.
Позивачу на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради №4/9/143 від 12.12.2003 р. надавався дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" по вул. Протасевича з об'єктом торгівельно-побутового призначення на земельній ділянці до 250кв.м. з наданням земельної ділянки в оренду на п'ять років. Визначення поняття об'єкту торгівельного, побутового призначення як тимчасової споруди міститься в Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1330/20068, згідно з яким об'єкт торгівельно-побутового призначення є тимчасовою спорудою.
ОСОБА_8 частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого 24.11.2010 р. ТОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” на громадський будинок торгівельно-побутового призначення та на який посилається позивач слідує, що даний об'єкт складається із торгового залу, площею 26,3кв.м., туалету, пл.1,5кв.м. та кіоску для продажу квитків, пл. 6,2кв.м., котрий встановлено на залізобетонному фундаменті, а стіни, перекриття та покрівля виготовлені із сендвіч-панелей.
З вищевказаного вбачається, що суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було здійснено будівництво тимчасової споруди - зупинки громадського транспорту з торгівельним об'єктом (магазин “Христя”) по вулиці Протасевича "зупинка Протасевича" в м. Тернополі.
Посилання апелянта на необхідність дослідження проекту будівництва не спростовує зазначеного факту будівництва об'єкта, що відповідає даним технічного паспорту.
ОСОБА_8 з нормами чинного законодавства, зокрема положень статей 182, 331, 334 ЦК України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості (у тому числі й тих об'єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений) є державна реєстрація прав на нього. Об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу (ст.ст.4, 5 Закону про державну реєстрацію речових прав №1952-ІV), а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, і визначення яких міститься в Законі від 17.02.2011 №3038-VІ “Про регулювання містобудівної діяльності”, та речові права на які, в силу п.4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, не підлягають державній реєстрації.
Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011 р. будівництво зупинки громадського транспорту вул.Протасевича з об'єктом торгівельно-побутового призначення по вул.Протасевича здійснювалося за розробленою ОСОБА_3 колективно творчо-виробничим підприємством “Тернопільархпроект” проектною документацією та погоджувалося відповідними державними органами, ОСОБА_3 міською радою саме як зупинка громадського транспорту з об'єктом торгівельно-побутового призначення, тобто в цілому.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачу у встановленому законом порядку надавалася земельна ділянка саме для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди та видавався дозвіл на таке будівництво. На зазначені обставини посилається і Управління містобудування, архітектури та кадастру ОСОБА_3 міської ради у відповіді від 16.03.2016 р. на звернення ФОП ОСОБА_2 про присвоєння адресного номеру зупинці громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення в м.Тернополі, де вказано, що даний об'єкт не відноситься до нерухомих речей, а є тимчасовою спорудою, яким за правилами, встановленими Порядком присвоєння адресних номерів об'єктам нерухомості у м.Тернополі, затвердженого рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №1975 від 28.11.2012р., адресні номера не присвоюються (п.3.3. Порядку).
За наведених обставин, скаржником не доведено, що об'єкт торгівельно-побутового призначення на зупинці громадського транспорту “вул.Протасевича” у м.Тернополі є нерухомістю.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
До серпня 2013 року у місті Тернополі не було затвердженого плану червоних ліній магістральних вулиць міста, оскільки на час укладення договору оренди землі від 21.07.2009 р., обстеження та вибору земельної ділянки для будівництва та розміщення зупинки громадського транспорту з об'єктом торгівельно-побутового призначення був чинним Генеральний план міста Тернополя, розроблений Українським державним інститутом проектування міст "Дніпромісто" та затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР №152 від 07.04.1983, до якого проект червоних ліній магістральних вулиць не розроблявся.
Доводи скаржника щодо відсутності будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки, пл. 250кв.м. по вул.Протасевича, що перебувала в користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 31.07.2009 р., та не доведення даної інформації до відома орендаря в частині проходження “червоних ліній” через зазначену земельну ділянку, не відповідають дійсним обставинам, оскільки як вбачається із підпункту “а” пункту 26.1 даного договору сторонами визначено обмеження щодо “червоних ліній”, а саме: земельна ділянка, площею 136,00кв.м., що знаходиться в межах червоних ліній (є частиною земельної ділянки, площею 250кв.м.).
Разом з тим, виходячи з обраного позивачем способу захисту його майнових прав шляхом визнання в судовому порядку права користування об'єктом нерухомості закінченим будівництвом та зданим в експлуатацію, визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає своє право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності між сторонами спору про право. Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивача.
Фактично скаржник звернувся до суду з вимогою про встановлення певного факту -незаконності дій відповідача стосовно прийняття рішень про демонтаж тимчасової споруди - магазину “Христя”, що знаходиться по вул.Протасевича в м.Тернополі (рішення міської ради №200 від 04.03.2015, рішення №1185 від 19.11.2014) та підтвердження правомірності дій підприємця у користуванні об'єктом торгівельно-побутового призначення, що виходить за межі повноважень господарських судів, з огляду на те, що, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, оскільки вимогу щодо припинення таких дій або відшкодування заподіяної такими діями шкоди, тощо не заявлено.
Станом на дату прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення у м.Тернополі по вул.Протасевича (біля будинку №18) діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923, та на який посилається позивач у справі, відповідно до якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Матеріали справи, зокрема ОСОБА_8 готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011 р., виданий на його підставі Сертифікат відповідності №ТП000553 від 03.03.2011р., свідчать про те, що зупинку громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення було зведено та прийнято в експлуатацію. ОСОБА_8 ст.301 Закону України "Про планування і забудову територій", який був чинним на дату видачі сертифікату відповідності №ТП000553 від 03.03.2011, сертифікат відповідності - це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Аналогічне визначення сертифікату відповідності міститься і в Порядку №923 від 08.10.2008 р.. Окрім того, сертифікат відповідності є підставою для укладання договорів про постачання на об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на об'єкт.
Отже, виданий уповноваженим органом (Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області) сертифікат відповідності підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Втім, право власності на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, підлягає державній реєстрації. Кабінетом Міністрів України постановою від 25.12.2015 р. №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У пункті 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно надати державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, а саме: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Тобто, відповідно до Порядку, Сертифікат відповідності від 03.11.2011 р. є одним із вказаного переліку документів, які в сукупності (не один із них) дають реєстратору право здійснити у встановленому порядку державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак в силу наведених норм закону він не може бути самостійно єдиним правовстановлюючим документом на об'єкт нерухомості.
Відповідно до опису документів №36112 від 16.02.2016 р., наданого позивачем до Відділу "Єдиний дозвільний центр" ОСОБА_3 міської ради для здійснення державної реєстрації права власності на зупинку громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення в м.Тернополі, Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №28922556 від 24.03.2016 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, слідує, що позивачем було подано не повний перелік документів, визначений п.41 Порядку №1127, а саме: відсутній документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адресного номера.
Господарськими судами при вирішенні справи №921/225/16-г/13 про визнання права власності на спірний об”єкт констатовано, що ОСОБА_8 готовності до експлуатації та Сертифікат відповідності свідчать про закінчення будівництвом та можливості експлуатації даного об'єкта в цілому, але жодним чином не підтверджують ні права власності, ані того, що даний об'єкт є нерухомістю.
Окрім того, наявні у справі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №1185 від 19.11.2014 р. та №579 від 07.07.2016 р., які на даний час є чинними, свідчать про вжиття ОСОБА_3 міською радою заходів по усуненню порушень земельного законодавства з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що проявляється у розміщенні тимчасової споруди - об'єкту торгівельно-побутового призначення (магазин Христя), розташованого за адресою: м.Тернопіль, вул.Протасевича, біля будинку №18, без оформлення права землекористування.
Відповідно до абзацу 7 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.
Окрім того, відповідач не є тією особою, яка оспорює, що Сертифікат відповідності №ТП000553 від 03.03.2011 р. не є одним із документів, визначених Порядком №1127, які в сукупності є підставою для оформлення за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на зупинку громадського транспорту "вул.Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення.
Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права за наведених обставин не призводить до відновлення його прав та інтересів, а відтак відсутні правові підстави для задоволення даного позову. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 30.09.08 р. №42/388-37/254, від 25.12.13 р. у справі №6-94цс13, від 12.09.11 р. у справі №6/315. Такий висновок суду першої інстанції відповідає закону та матеріалам справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2017 р. у справі № 921/231/17-г/17 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, вх. №01-05/2996/17 від 27.06.2017 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2017 року у справі № 921/231/17-г/17 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області..
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 18.09.2017 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.