04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" вересня 2017 р. Справа№ 910/9728/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Вінницькій О.В.
За участю представників:
від ПАТ «Сбербанк»: Кошлій Р.В. - представник за довіреністю № 525 від 09.12.2016
від ПП «Інстсталпласт-ХВ»: Марушко Н.В. - представник за довіреністю від 05.07.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017
у справі № 910/9728/17 (суддя Чинчин О.В.)
за заявою Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 27.03.2017 у справі № 11/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»
до Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ»
про стягнення заборгованості
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/9728/17 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 27.03.2017 у справі № 11/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» про стягнення заборгованості, вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою, Приватне підприємство «Інстсталпласт-ХВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/9728/17 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 27.03.2017 у справі № 11/17.
В апеляційній скарзі заявник послався на те, що оспорювана ухвалу суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вказаної позиції заявник постався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції з відповідною заявою, а саме на те, що оспорюваним рішенням стягнуто заборгованість в іноземній валюті, а відтак, такий спір не може бути підвідомчій третейському суду, оскільки предметом кредитного договору є надання кредитних коштів у доларах США, що не є спором приватноправового характеру.
Ухвалою від 29.08.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
В судовому засіданні представник Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» у наданих поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ», з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
З матеріалів справи слідує, що Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовом до Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» (далі відповідач) про стягнення з нього заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №74-В/13/89/ЮО від 08.07.2013 в сумі 10 483 707 доларів США 27 центів та 38 079,51 грн., з яких: заборгованість за кредитною лінією - 823 393,17 доларів США; проценти за користування кредитною лінією - 2 250 414,10 доларів США; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 38 079,51 грн.
За результатом розгляду спору сторін по суті, 27.03.2017 Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» у справі № 11/17 прийнято рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою, в якій просив скасувати вказане рішення повністю.
В обґрунтування своєї заяви відповідач послався на те, що оспорюваним рішенням стягнуто заборгованість в іноземній валюті, а відтак, такий спір не може бути підвідомчій третейському суду, оскільки предметом кредитного договору є надання кредитних коштів у доларах США, що не є спором приватноправового характеру.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної заяви, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Відповідно до приписів п.п. 6.1.8, 6.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом та ГПК. Якщо господарський суд встановить наявність інших підстав для скасування такого рішення, ніж ті, які наведено в заяві, то він з урахуванням припису частини четвертої статті 122-4 ГПК скасовує рішення третейського суду з підстави (підстав), передбаченої названим Кодексом. За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу, зміст якої, з огляду на припис частини першої статті 122-6 ГПК, має відповідати статті 84 (а не статті 86) названого Кодексу, з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 122-5 ГПК.
Частина 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» встановлює, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду визначені в ст. 122-5 ГПК України.
Отже,чинним законодавством України встановлений виключний перелік підстав, з яких рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване.
Вказана позиція викладена в п. 6.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно з яким перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 122-5 ГПК, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 122-1 і відповідний пункт частини другої статті 122-5 ГПК названого Кодексу. Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 122-5 ГПК, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Стаття 12 Закону України «Про третейські суди» визначає види і форму третейської угоди і зокрема те, що:
- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч. 1);
- третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (ч. 4);
- третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди (ч. 5);
- третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ч. 9).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2013 позивач та відповідач уклали договір про відкриття кредитної лінії № 74-В/13/89/ЮО (далі Договір) (а.с. 17-33), за умовами якого позивач відкриває відповідачу невідновлювальну кредитну лінію в доларах США та на підставі додаткових угод до Договору окремими траншами надає відповідачу кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а відповідача зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені в.п.1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу проценти за користування кредитом, а також повернути позивачу кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору та виконати інші умови цього Договору.
Відповідно до п. 11.16 Договору в редакції Договору про внесення змін № 9 від 03.04.2015 (а.с. 34-54) усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладання, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання його неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду htpp://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду htpp://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору».
Отже Договір, який сторонами укладений в добровільному порядку, містить третейську угоду у вигляді третейського застереження, яка встановлює передачу будь-якого спору, що може виникнути по Договору або в зв'язку з ним на розгляд у Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» згідно з регламентом третейського суду.
При цьому, сторонами був визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках Договору, не обмежуючись якимись конкретними спорами.
Аналіз приписів ст.ст. 2, 12 Закону України «Про третейські суди» дає підстави для висновку, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 08.04.2015 у справі № 910/8043/14.
Статті 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.
У вказаному п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України йдеться про справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено підвідомчість справ третейським судам. Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Враховуючи, що предметом позову, з яким позивач звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», було стягнення з відповідача переданих за Договором в кредит коштів та сплати відсотків за користування ними, вказаний спір не відноситься до тих спорів, які не можуть бути передані на розгляд третейського суду, а спірне рішення прийняте у спорі, який передбачений третейською угодою.
Щодо посилань відповідача на те, що оспорюваним рішенням стягнуто заборгованість в іноземній валюті, а відтак, такий спір не може бути підвідомчій третейському суду, оскільки предметом кредитного договору є надання кредитних коштів у доларах США, що не є спором приватноправового характеру, колегія суддів зазначає про таке.
Посилаючись на непідвідомчість спору у справі № 11/17 третейським судам, скаржник, всупереч вимогам ст. 33 ГПК кодексу України, не вказав та не обґрунтував, до якої з визначених ст. 6 Закону України «Про третейські суди» категорій відноситься спір у справі № 11/17, зазначивши лише про те, що правова позиція щодо такого обмеження встановлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі 6-831цс15.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, у вказаній постанові Верховний Суд України виходив зі змісту і духу Закону України «Про третейські суди» в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті, зокрема, з огляду на публічну основу норм закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні та наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів, що не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
Чинне законодавство України і, зокрема, ст.ст. 1, 5 і 6 Закону України «Про третейські суди» розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.
Так, у ч. 2 ст. 9 ЦК України зазначено, що Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Кредитування суб'єктів господарювання врегульовано у ст. 346 ГК України, згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи.
Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.
Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Включення до складу майна суб'єктів господарювання грошей, поряд з національною також в іноземній валюті, для здійснення фінансових відносин передбачено у ч. 5 ст. 139 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Отже, відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, врегульовано нормами ГК України та іншими актами законодавства.
Також слід врахувати, що згідно з приписами п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тобто, норми Закону виводять із компетенції третейських судів спори, коли за своєю природою одна з сторін спору - споживач перебуває не в рівних умовах з сильною фінансовою структурою - банком, а тому потребує посиленого судового захисту споживача в державному суді.
У даній же справі стороною спору (боржником) є суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі зовнішньоекономічну, на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.
Водночас на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми закону про захист прав споживачів, а тому не може йтися про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.
Таким чином, оскільки господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості регулювання, відсутні підстави вважати правовідносини у даній справі подібними з правовідносинами у цивільній справі, на постанову Верховного Суду України в якій послався заявник.
Враховуючи викладене, а також те, що перелік, винятків зазначений у ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ третейським судам, є вичерпним, і не містить спорів, що виникають з господарських правовідносин, у яких грошове зобов'язання виражене в іноземній валюті, колегія суддів зазначає про те, що постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі 6-831цс15, на яку посилається відповідач в обґрунтування заявлених вимог, до спірних правовідносин застосована бути не може.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти два види третейських судів: постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду, в той час як формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами (ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про третейські суди»).
За правилами ст. 16 Закону України «Про третейські суди»:
- у постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду;
- у третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. При цьому, якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.
Отже, відповідно до приписів Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc), для кожного з яких встановлені особливості формування складу третейського суду.
Статтею 16 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді), і третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про третейські суди», сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Як слідує з матеріалів справи, сторони у Договорі для розгляду будь-якого спору, що може виникнути по Договору або у зв'язку з ним, обрали Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» і погодились, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись регламент вказаного третейського суду.
За приписами ст. 14 Закону України «Про третейські суди», у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Матеріали справи не містять доказів того, що при що визначені складу третейського суду, яким прийнято рішення порушено встановлений законодавством та відповідним Регламентом порядок.
Отже, матеріалами справи не підтверджується, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону України «Про третейські суди».
Слід зазначити і про те, що матеріалами справи не підтверджується той факт, що при вирішенні спору сторін третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Отже, будь-яких інших підстав для скасування оспореного рішення третейського суду, окрім тих, які наведені в заяві відповідача, судом також не встановлено.
З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що справа, по якій третейським судом прийнято рішення, є підвідомчою третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідає вимогам статей 16 - 19 ЗУ «Про третейські суди»; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/9728/17, якою відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 27.03.2017 у справі № 11/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» про стягнення заборгованості, а вказане рішення залишено без змін, та для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» відсутні.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати на подачу апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство «Інстсталпласт-ХВ».
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інстсталпласт-ХВ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/9728/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/9728/17 залишити без змін.
3. Копію постанови направити Постійно діючому третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9728/17.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.М. Баранець
Л.Г. Сітайло