вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2017 р. Справа № 911/1897/17
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Любава Два»
до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»
про внесення змін до змін до договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії
секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (виписка № 962401 від 06.06.2013 р.),
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 245 від 09.06.2017 р.), ОСОБА_3 (довіреність № 234 від 09.06.2017 р.).
Обставини справи:
Приватне підприємство «Любава Два» (далі - ПП «Любава Два», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПрАТ «Київобленерго», відповідач) про внесення змін до змін до договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в процесі виконання укладеного між сторонами договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії виявилось, що сторони, на думку позивача, по-різному трактують права та обов'язки, умови договору та вимоги діючого законодавства. Так, відповідач листом № 663 від 28.11.2016 р. відмовив позивачеві у коригуванні договірних величин споживання електроенергії на грудень 2017 року (період з 16 листопада по 15 грудня) в сторону зменшення, при тому, що звертався споживач з відповідним клопотанням листом № 49 від 17.11.2016 р., на початку звітного періоду, а законодавством дозволяється це робити не пізніше, ніж за 5 днів до завершення звітного періоду (в даному випадку - до 10.12.2016 р.). Як стверджує позивач, вільне трактування умов договору відповідачем призвело до незаконного відключення будівлі ПП «Любава Два» від мереж електропостачання та завдало значних матеріальних та моральних збитків споживачу, який ніяким чином не міг вплинути на рішення постачальника про відключення, навіть попри надання споживачем гарантійного листа № 50 від 17.11.2016 р. про оплату авансу. Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 27.02.2017 р. у справі № 911/4240/16 про незаконність зазначеного відключення, а Київським апеляційним господарським судом це рішення було залишене без змін постановою від 18.04.2017 р.
ПП «Любава Два» наголошує на тому, що на момент укладення договору воно не могло передбачити, що відповідач буде виписувати повідомлення про відключення без факту порушення, буде приймати рішення про відключення за несплату авансових платежів, а рахунки буде оформлювати з порушенням п. 6.11 ПКЕЕ за місяць до початку періоду, на який вони виписуються і т.ін. З огляду на викладене, споживач звернувся до постачальника з пропозицією внести зміни до договору у відповідності до ч. 2 ст. 188 ГК України. Відповідна пропозиція була направлена постачальнику 28.03.2017 р. листом № 18 від 27.03.2017 р.
Однак пропозиції споживача постачальником прийняті не були, у зв'язку з чим споживач і звернувся до суду з даним позовом, в якому, на підставі приписів частини 2 статті 652 ЦК України, просить суд внести наступні зміни до договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії, а саме:
- п. 1.1 додатку № 4 - «Розрахунковий період встановлено Споживачу з 16 числа попереднього місяця до 15 числа розрахункового місяця»;
- абзац 4 п. 6.1.3 договору - «несплати Споживачем платежів у терміни, встановлені законодавством, за спожиту електроенергію згідно виданих рахунків»;
- п. 2.1 додатку № 4 відмінити. Доповнити п. 2.2 розділу 2 договору пунктом 2.2.4: «Оформляти рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного періоду, та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання на наступний після звітного період згідно п. 6.11 ПКЕЕ. При цьому кошти за невикористану електроенергію у звітному періоді враховуються в рахунку авансового платежу. Датою оформлення рахунку є дата його вручення Споживачу»;
- п. 7 додатку 6 - «Споживач зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту зняття показів лічильників оформити звіт встановленої форми та надати його Постачальнику нарочним або в електронному вигляді у відділ по обслуговуванню споживачів»;
- п. 5.5 договору - «Звернення Споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та/або електричної потужності як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення протягом поточного розрахункового періоду розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За дату прийняття рішення вважається дата, з якої на рахунок Постачальника зараховані кошти за електроенергію»;
- доповнити п. 3.1 розділу 3 пунктом 3.1.7: «Після встановлення факту порушення Постачальник має право оформити попередження про відключення та вручити його відповідальній особі Споживача. Дата вручення повідомлення вважається датою його оформлення».
31.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 31.07.2017 р. (вх. № 15136/17 від 31.07.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що відносини між позивачем та відповідачем на момент укладення договору регулювались Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (із змінами), та договором про користування електричною енергією. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Правил, договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі Типового договору, який викладено в додатку 3 до Правил користування електричною енергією. 29.04.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 0236, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передавати електричну енергію позивачу для забезпечення потреб його електроустановок з дозволеною потужністю 20 кВт, а споживач зобов'язувався сплачувати вартість використаної ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами договору. При цьому відповідач наголошує, що умови укладеного між сторонами договору у повній мірі відповідають Типовому договору про постачання електричної енергії.
Відповідач також зазначав, що 27.03.2017 р. ПП «Любава Два» дійсно звернулось до ПрАТ «Київобленерго» з пропозицією внести зміни до договору, однак товариством у встановлений статтею 188 ГК України двадцятиденний строк було надано споживачеві відповідь № 20-1-453 від 14.04.2017 р., в якій ПрАТ «Київобленерго» зазначило про те, що, на його думку, договір укладений сторонами у відповідності з приписами законодавства, та запропонувало споживачеві дотримуватися умов укладеного договору.
На переконання відповідача, позивачем не надано доказів порушення ПрАТ «Київобленерго» порядку укладення господарських договорів, як і доказів порушення істотних умов договору № 0236. Відтак, відповідач вважає, що позивачем відповідно до ст. 652 ЦК України не доведено істотності зміни обставин виконання сторонами умов договору № 0236, а також наявності умов, за яких договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
31.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 15159/17 від 31.07.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи.
09.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли доповнення № 32 від 07.08.2017 р. (вх. № 15861/17 від 09.08.2017 р.) до позовної заяви, за змістом яких позивач наполягає на тому, що умови договору виписані таким чином, що сторони трактують їх по різному. На переконання позивача, доказом цього є неправомірні дії відповідача, які привели до незаконного відключення споживача від електромереж. Також позивач наполягає на тому, що у відповідності до ч. 4 ст. 179 ГК України умови договору необхідно конкретизувати, доповнити або змінити. На думку ПП «Любава Два», запропоновані ним зміни не порушують норми законодавства, не суперечать типовому договору, а лише уточнюють умови діючого договору.
З приводу дотримання умов, передбачених частиною 2 ст. 652 ЦК України, позивач зазначає, що невмотивоване припинення електропостачання значно впливає на інтереси споживача, і врахувати таку обставину під час укладення договору позивач не міг.
Позивач зазначає, що згідно з ч. 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: згідно з п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України - в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Підписуючи договір, позивач вважав, що постачальник не буде трактувати умови на свій розсуд і буде дотримуватися вимог діючого законодавства. Тобто ПП «Любава Два» розраховувало на належне виконання договору відповідачем. З моменту порушення відповідачем договору та законодавства умови змінилися; згідно з п. 2 ч. 2 тієї ж статті - якщо зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Позивач, не порушуючи законодавство, не зміг змінити прийняте рішення відповідача, гарантуючи оплату та обіцяючи знизити рівень споживання електроенергії до фактично оплаченого рівня. Інших шляхів вирішення проблеми споживач не бачив, в той час як відповідач не бажав самостійно поновити електропостачання; згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 652 ЦК - якщо виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Укладаючи договір, позивач розраховував на безперебійне постачання електроенергії, однак виконання договору в існуючий редакції не гарантує безперервного постачання електроенергії, необхідної для підприємницької діяльності, та може привести до значних матеріальних збитків; згідно з п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України - якщо із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виконуючи умови договору та вимоги діючого законодавства, споживач, за його твердженням, не давав приводу для того, щоб відповідач порушував закон.
Таким чином, ПП «Любава Два» вважає наявними усі передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України умови для зміни укладеного між сторонами даної справи договору в судовому порядку.
21.08.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 21.08.2017 р. (вх. № 16658/17 від 21.08.2017 р.) до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач продовжував наполягати на тому, що відповідно до ст. 652 ЦК України позивачем не доведено істотності зміни обставин виконання сторонами умов договору № 0236, а також наявності умов, за яких договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Зокрема, твердження позивача про те, що відповідач трактує умови договору на свій розсуд, не відповідають дійсності, оскільки ПрАТ «Київобленерго», на його переконання, не порушувало умов договору. Окрім того, позивач не довів зміну обставин, зумовлену причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості.
Щодо посилань позивача на його відключення від постачання електроенергії як на підставу для внесення змін до умов договору відповідач наголошував на тому, що раніше, до набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії в Україні» та припинення чинності Закону України «Про електроенергетику», абзацом 2 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику», на яку посилаються в своїх рішеннях суди, було визначено, що енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу. Цей обов'язок також був передбачений ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, де вказано, що за договором електропостачання споживач зобов'язаний оплатити саме прийняту, тобто спожиту електроенергію. Але на даний момент ст. 24 ЗУ «Про електроенергетику» втратила чинність, а п. 1 ст. 275 ГК України доповнено абзацом, яким передбачено, що окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». При цьому, у відповідності до п. 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії». Однак на даний час Правила роздрібного ринку не прийняті.
Отже, враховуючи зміни в законодавстві, відповідач вважає, що судова практика з даного питання буде змінюватись стосовно правовідносин між енергопостачальниками та споживачами після прийняття нових нормативних актів, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії».
21.08.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 21.08.2017 р. (вх. № 16710/17 від 21.08.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке було задоволено ухвалою господарського суду.
29.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача за вих. № 34 від 23.08.2017 р. (вх. № 17081/17 від 29.08.2017 р.) надійшли доповнення № 2 до позовної заяви, за змістом яких, серед іншого, позивач наполягає на тому, що у відповідності до пункту 5.5 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії містить певні умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, і їх перелік є вичерпним, але ж запропонована позивачем редакція умов договору ніяким чином не змінює суті істотних умов.
З приводу вимог ч. 4 ст. 652 ЦК України, яка визначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, позивач наголосив, що з точки зору суспільних інтересів розірвання договору призведе до закриття торгівельного центру, а це порушить забезпечення населення продуктами харчування, призведе до зниження конкурентності і підвищення цін на товари. Що ж стосується шкоди, то запропоновані зміни не передбачають додаткових витрат сторін для виконання договору.
Поряд з цим, позивач також просить суд застосувати у даній справі і приписи статті 651 ЦК України, яка визначає загальні підстави для зміни або розірвання договору. Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладанні договору. Позивач зазначає, що при укладанні договору він розраховував на безперебійне постачання електроенергії, а також стверджує, що відповідач регулярно порушує умови договору, систематично, в порушення вимог ПКЕЕ, виписує попередження про порушення без факту порушення, безпідставно відмовляє позивачу у коригуванні договірної величини споживання електричної енергії у відповідності до вимог ПКЕЕ. У порушення вимог п. 6.11 ПКЕЕ, рахунки на оплату заявлених величин споживання електроенергії оформляються не на наступний після звітного період, а на період, що наступить через місяць після звітного. Істотним порушенням договору також є незаконне відключення будівель ПП «Любава Два» від мереж електропостачання, незаконність якого визнано в рішенні господарського суду Київської області, яке набрало законної сили.
На переконання ПП «Любава Два», наведені факти підтверджують систематичне та істотне порушення договору відповідачем. Відтак, аби уникнути вказаних порушень, достатньо внести зміни до умов договору, про які просить позивач.
05.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 05.09.2017 р. (вх. № 18519/17 від 05.09.2017 р.) до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК зміна договору за рішенням суду у зв'язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом в один і той же час може розглядатися випадок існування. У разі істотної зміни обставин сторони без будь-яких обмежень можуть вирішити питання за взаємною згодою щодо зміни договору або його розірвання. Отже, у разі коли сторони у зв'язку із істотною зміною обставин звернулися до суду, зміна договору за рішенням суду може відбутися лише у випадках: 1) коли розірвання договору неможливе по суспільним мотивам; 2) коли таке розірвання приведе до шкоди, яка буде значно перевищувати подальше виконання договору на умовах змінених судом.
Так, відповідач зазначає, що суспільний інтерес чи мотив - це інтерес суспільства, пов'язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку. У позивача існує можливість розірвання договору № 0236, яка передбачена розділом 9 договору, що впливає лише на відносини позивача та відповідача, і жодним чином не впливає на суспільні мотиви, на стабільність, безпеку та розвиток суспільства. Також позивач, на переконання ПрАТ «Київобленерго», не довів, що розірвання договору призведе до шкоди, яка буде значно перевищувати подальше виконання договору на умовах, змінених судом.
У судових засіданнях 31.07.2017 р., 21.08.2017 р. та 05.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі, представники відповідача проти позову заперечували.
У судовому засіданні 05.09.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
29.04.2016 р. між Приватним підприємством «Любава Два» (споживач) та Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (постачальник) (на даний час - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго») було укладено договір № 0236 про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 20 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.
Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 до договору «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії».
У відповідності до п. 1.1 додатку № 4 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа попереднього місяця до 15 числа розрахункового місяця.
Умовами додатку № 2 до договору визначено, що договірний обсяг електричної енергії на вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року становить 1,5 тис. кВт/год.
Відповідно до п. 1.3 додатку № 4 до договору обсяг спожитої електричної енергії для внесення авансового платежу визначається на основі обсягу договірної величини на відповідний розрахунковий період. Для розрахунку авансового платежу застосовуються роздрібні тарифи попереднього розрахункового періоду.
Згідно п. 2.1 додатку № 4 сторонами встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію виконується у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду. Так, авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду становить 100% від договірного обсягу та має бути сплаченим до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок (виходячи з обсягів фактично спожитої електроенергії) у розмірі до 100% вартості фактично спожитої електроенергії має бути здійснено споживачем протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.
Пунктом 6.1.3 договору сторони передбачили, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію».
Відповідно до п. 9.4 договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається щорічно продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії, або про перегляд його умов.
17.11.2016 р. відповідачем було здійснено відключення від електропостачання магазину ПП «Любава Два» у зв'язку із заборгованістю по авансовому платежу в сумі 2386,22 грн., у зв'язку з чим споживач звертався до господарського суду Київської області з позовом до постачальника у справі № 911/4240/16 про зобов'язання відповідача вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру щодо відновлення постачання електричної енергії до будівлі ПП «Любава Два».
Рішенням господарського суду Київської області від 27.02.2017 р., яке набрало законної сили, позовні вимоги ПП «Любава Два» були задоволені.
Як слідує з матеріалів справи, оскільки ПП «Любава Два», за його твердженням, на момент укладення договору не могло передбачити, що відповідач буде виписувати повідомлення про відключення без факту порушення, буде приймати рішення про відключення за несплату авансових платежів, самі рахунки оформляти з порушенням п. 6.11 ПКЕЕ за місяць до початку періоду, на який вони виписуються і т.ін., то споживач звернувся до постачальника з пропозицією внести зміни до умов договору, яка постачальником прийнята не була, у зв'язку з чим споживач і звернувся до суду з даним позовом, в якому, на підставі приписів частини 2 статті 652 ЦК України, просив суд внести зміни до договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії згідно з їх переліком, зазначеним у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши подані у справі письмові пояснення, з'ясувавши позиції сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ПП «Любава Два» з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 275 Господарського кодексу України та пунктів 5.1, 5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р., договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, права та обов'язки сторін. Зміст такого договору визначається на основі типового договору, затвердженого зазначеними Правилами.
Поряд з цим, згідно з приписами статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у встановленому статтею 188 ГК України порядку не досягли згоди щодо зміни укладеного між ними договору, у зв'язку з чим спір був переданий на вирішення суду.
Слід зазначити, що позивач, звертаючись до суду, посилався на приписи статті 652 ЦК України, яка визначає підстави для зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Так, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України).
Згідно з ч. 2 цієї статті, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 р. у справі № 2/52-09).
При цьому слід враховувати, що «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, однак законодавець у ч. 1 ст. 652 ЦК України дав визначення цього поняття, зауважуючи на тому, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наголошував на тому, що договір був укладений на умовах, передбачених типовим договором, і підстав для його укладення на інших умовах немає. Водночас, і доказів на доведення того, що позивачем не був би укладений з ПрАТ «Київобленерго» договір на постачання електричної енергії, до матеріалів справи не надано.
Слід зазначити, що відхиляючи пропозиції споживача, постачальник посилався, зокрема, на те, що умови пункту 1.1 додатку № 4 до договору в частині встановлення розрахункового періоду споживачу з 15 числа попереднього місяця до 15 числа розрахункового місяця є такими, що відповідають п. 6.1 Правил користування електричною енергією. Так само і абзац четвертий пункту 6.1.3 договору в частині умови щодо можливості припинення або обмеження електропостачання у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію», на переконання відповідача, відповідає формулюванню Типового договору та п. 7.5.3 ПКЕЕ. Що ж до пропозиції виключити з договору пункт 2.1 додатку № 4 «Порядок розрахунків за електричну енергію», яким встановлено, що порядок оплати за активну електричну енергію виконується у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду, то вказана пропозиція суперечить вимогам пунктів 5.5 та 6.6 Правил, оскільки порядок розрахунків є істотною умовою договору постачання електричної енергії. Водночас, доповнення пункту 2.2 розділу 2 договору пунктом 2.2.4 є таким, що не узгоджується зі змістом пункту 6.11 ПКЕЕ, відповідно до якого рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії. Стосовно пропозиції позивача щодо внесення до пункту 7 додатку № 6 до договору можливості споживачеві надавати звіт встановленої форми щодо зняття показів лічильника в електронному вигляді, відповідач наголошував, що для забезпечення надання знятих показів лічильника електронною поштою споживач принаймні повинен мати електронний цифровий підпис (ЕЦП), доказів наявності якого у споживача до справи не надано. Поряд з цим, споживач пропонує викласти пункт 5.5 договору в наступній редакції: «Звернення Споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та/або електричної потужності як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення протягом поточного розрахункового періоду розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За дату прийняття рішення вважається дата, з якої на рахунок Постачальника зараховані кошти за електроенергію». Проте, відповідач зазначав, що пунктом 4.4 Правил користування електричної енергії передбачено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування. Окрім того, пропозиція позивача про доповнення пункту 3.1 розділу 3 договору пунктом 3.1.7 стосовного того, що після встановлення факту порушення постачальник має право оформити попередження про відключення та вручити його відповідальній особі споживача, і що дата вручення повідомлення вважається датою його оформлення, на думку ПрАТ «Київобленерго», не узгоджується з вимогами пункту 7.5 ПКЕЕ, згідно якого попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено. У разі якщо договором про постачання електричної енергії передбачена попередня оплата або авансові платежі, припинення повністю або частково постачання електричної енергії за несплату передбачених договором рахунків на попередню оплату або авансових платежів не може застосовуватись раніше початку розрахункового або планового періоду, на який має здійснюватись відповідна оплата.
Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами даної справи договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії відповідають умовам Типового договору про постачання електричної енергії, наведеним у додатку 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р.
Окрім того, слід зазначити, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).
Відтак, доведенню у справі про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин підлягають як факт одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до спірного договору, передбачених частинами другою статті 652 ЦК України, так і факт наявності додаткових умов, передбачених частиною четвертою тієї ж статті.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено ані наявності у даному випадку виняткових обставин в розумінні наведених вище приписів частини 4 ст. 652 ЦК України для зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, ані загалом одночасного існування умов, передбачених частиною 2 тієї ж статті 652 ЦК України.
Окрім того, позивач як на підставу для зміни укладеного з відповідачем договору посилався також на приписи статті 651 ЦК України, яка визначає загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Кодексу).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідності внесення змін до договору, обумовленої істотним порушенням стороною умов, встановлених договором або законом.
При цьому судом враховано, що посилання позивача в обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору так чи інакше стосуються одного випадку відключення відповідачем магазину ПП «Любава Два» від електромережі та, відповідно, дій постачальника, що призвели до цього випадку відключення, яке в подальшому було визнано незаконним рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/4240/16, про яке йшлося вище.
Однак факт вчинення постачальником зазначеного господарського правопорушення не свідчить ані про доведеність факту завдання позивачеві шкоди, внаслідок заподіяння якої ПП «Любава Два» було позбавлене того, на що воно розраховувало при укладенні договору, ані про систематичність таких дій відповідача, на яку посилався позивач.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ПП «Любава Два» про внесення змін до договору № 0236 від 29.04.2016 р. про постачання електричної енергії.
Решта доводів учасників процесу та поданих до матеріалів справи письмових пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення підписане 14.09.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна