вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" вересня 2017 р. Справа № 911/2083/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 470 329,03 грн
Суддя Антонова В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Романів А.А. (довіреність б/н від 18.07.2017);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 470 329,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007120 від 04.08.2011 року, зокрема, у визначені договором строки не повернув кредит, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем та нараховані за неповернення кредиту санкції.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2017 порушено провадження по справі №911/2083/17 та призначено її до розгляду на 10.08.2017.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2017 року судом розгляд справи відкладено на 07.09.2017 року.
04 вересня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача надав клопотання про долучення документів у матеріали справи.
У судове засідання 07.09.2017 року представник позивача у справі з'явився, представник від відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 07.07.2017 та 10.08.2017 не виконав.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
встановив:
04 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2007120, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 200 000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами в останні 6 місяців відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 03.08.2014 р. включно, на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.1.1. договору у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11 - 5.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30 % річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30 % річних діє до дня (включно) виконання умов п. п. 5.11 - 5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
Відповідно до пункту 1.1.2. кредитного договору у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 (двадцять) одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору, кредит надається позичальнуку на придбання основних засобів.
Згідно з п. 1.3 договору погашення всіх траншів кредиту здійснюється до 10 (десятого) числа місяця включно у відповідності до графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1 цього договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначений в п. 1.1 платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то позичальник зобов'язаний сплатити платіж у наступний робочий день.
Відповідно до п. 9.1 договору за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1., 1.3, 2.3., 2.5, 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Банк, свої зобов'язання, визначені договором кредитної лінії № ВКЛ-2007120 від 04.08.2011 року, виконав належним чином у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам з 07.02.2013 року по 19.06.2017 року відповідно договору кредитної лінії № ВКЛ-2007120 від 04.08.2011 року
Вищезазначене свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині надання кредиту.
Проте, відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач у судові засідання не з'явився, представника не направив, відзив на позов, контррозрахунок заборгованості або докази внесення коштів на погашення кредиту за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007120 від 04.08.2011 р. суду не надав.
З урахуванням викладеного та з'ясування судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 302 794,99 грн. за період з 08.08.2011 року до 01.06.2017 року, є обґрунтованим, у зв'язку з чим відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача в заявленій позивачем сумі 256 254,73 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену п. 9.1 договору кредитної лінії № ВКЛ-2007120 від 04.08.2011 року
Як зазначалось вище, пунктом 9.1 договору передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 1.1., 1.3, 2.3., 2.5, 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, виходячи з із розрахунку 3,0 процентів від простроченої суми за кожний день прострочення за період з 01.07.2016 року до 01.06.2017 року на суму 198 500,00 грн. в сумі 213 490,03 грн.
Між тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, суд здійснив свій розрахунок:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
4240.2901.07.2016 - 28.07.20162816.5000 %0.090 %*107.05
4240.2929.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.085 %*175.98
4240.2916.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*145.98
4240.2928.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*136.25
4240.2909.12.2016 - 29.12.20162114.0000 %0.077 %*68.12
4381.6301.08.2016 - 15.09.20164615.5000 %0.085 %*170.72
4381.6316.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*150.84
4381.6328.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*140.79
4381.6309.12.2016 - 31.12.20162314.0000 %0.077 %*77.10
4381.6301.01.2017 - 26.01.20172614.0000 %0.077 %*87.39
4381.6327.01.2017 - 30.01.2017414.0000 %0.077 %*13.45
4381.6301.09.2016 - 15.09.20161515.5000 %0.085 %*55.67
4381.6316.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*150.84
4381.6328.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*140.79
4381.6309.12.2016 - 31.12.20162314.0000 %0.077 %*77.10
4381.6301.01.2017 - 26.01.20172614.0000 %0.077 %*87.39
4381.6327.01.2017 - 02.03.20173514.0000 %0.077 %*117.64
4240.2903.10.2016 - 27.10.20162515.0000 %0.082 %*86.89
4240.2928.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*136.25
4240.2909.12.2016 - 31.12.20162314.0000 %0.077 %*74.61
4240.2901.01.2017 - 26.01.20172614.0000 %0.077 %*84.57
4240.2927.01.2017 - 01.03.20173414.0000 %0.077 %*110.60
4240.2902.03.2017 - 03.04.20173314.0000 %0.077 %*107.34
4381.6301.11.2016 - 08.12.20163814.0000 %0.077 %*127.38
4381.6309.12.2016 - 31.12.20162314.0000 %0.077 %*77.10
4381.6301.01.2017 - 26.01.20172614.0000 %0.077 %*87.39
4381.6327.01.2017 - 01.03.20173414.0000 %0.077 %*114.28
4381.6302.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*144.53
4381.6314.04.2017 - 02.05.20171913.0000 %0.071 %*59.30
4240.2901.12.2016 - 08.12.2016814.0000 %0.077 %*25.95
4240.2909.12.2016 - 31.12.20162314.0000 %0.077 %*74.61
4240.2901.01.2017 - 26.01.20172614.0000 %0.077 %*84.57
4240.2927.01.2017 - 01.03.20173414.0000 %0.077 %*110.60
4240.2902.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*139.87
4240.2914.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*126.86
4240.2926.05.2017 - 01.06.2017712.5000 %0.068 %*20.33
4381.6304.01.2017 - 26.01.20172314.0000 %0.077 %*77.31
4381.6327.01.2017 - 01.03.20173414.0000 %0.077 %*114.28
4381.6302.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*144.53
4381.6314.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*131.09
4381.6326.05.2017 - 18.06.20172412.5000 %0.068 %*72.03
4381.6301.02.2017 - 01.03.20172914.0000 %0.077 %*97.48
4381.6302.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*144.53
4381.6314.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*131.09
4381.6326.05.2017 - 18.06.20172412.5000 %0.068 %*72.03
3957.6001.03.2017 - 01.03.2017114.0000 %0.077 %*3.04
3957.6002.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*130.55
3957.6014.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*118.40
3957.6026.05.2017 - 18.06.20172412.5000 %0.068 %*65.06
4381.6303.04.2017 - 13.04.20171114.0000 %0.077 %*36.97
4381.6314.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*131.09
4381.6326.05.2017 - 18.06.20172412.5000 %0.068 %*72.03
4240.2903.05.2017 - 25.05.20172313.0000 %0.071 %*69.47
4240.2926.05.2017 - 18.06.20172412.5000 %0.068 %*69.70
4381.6301.06.2017 - 18.06.20171812.5000 %0.068 %*54.02
та встановив, що розмір пені за несвоєчасну сплату процентів, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 5430,83 грн. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів підлягає частковому задоволенню.
Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних за прострочення процентів за кредитом в сумі 584,27 грн. за період з 01.07.2016 року до 18.06.2017 року, розмір яких є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 256 254,73 грн. заборгованості за простроченими процентами, 5430,83 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів та 584,27 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
Витрати по сплаті судового збору розмірі 7054,94 грн. відповідно до п. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08400, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) - 256 254 (двісті п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривни) грн. 73 коп. заборгованості за простроченими процентами, 5430 (п'ять тисяч чотириста тридцять гривень) 83 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів, 584 (п'ятсот вісімдесят чотири гривні) 27 коп. 3 % річних від суми прострочених процентів, 7054 (сім тисяч п'ятдесят чотири гривні) 94 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Копію рішення направити відповідачу у справі № 911/2083/17.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.09.2017 року.
Суддя В.М. Антонова