Рішення від 12.09.2017 по справі 910/12124/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/12124/17

За позовом Одеської національної академії харчових технологій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про стягнення 16 300,56 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Михайлова В.Л. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Одеська національна академія харчових технологій (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП" (відповідач) 16300,56 грн., з яких: 11881,03 грн. - заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2013 № 209840911027, 1943,32 грн. - заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, 2269,98 грн. - пеня, 206,23 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911027 від 18.12.2013 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю №30/13 від 18.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 26.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12124/17, призначено її до розгляду на 17.08.2017 та залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

07.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 17.08.2017 представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 розгляд справи №910/12124/17 відкладено на 12.09.2017.

21.08.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі представника Регіонального відділення ФДМ України по Одеській області.

06.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом пояснення та розрахунки заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання 12.09.2017 не з'явився, проте заявив клопотання про розгляд справи без участі представника Фонду Регіонального відділення ФДМ України по Одеській області.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Ухвала суду від 26.07.2017 була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого терміну зберігання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: чотири ділянки внутрішньої поверхні стін (площею по 2,16 кв.м, кожна), загальною площею 8,64 кв.м відповідно, розташованих на І та II поверхах та сходах учбового корпусу "А", інв. № 01010063, за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112 (далі - майно), що обліковується на балансі Одеської національної академії харчових технологій, (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Одеська регіональна експертна компанія" станом на 30 вересня 2013 року та становить 51 687,00 грн.

Згідно із п. 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою: розміщення носіїв соціальної та комерційної реклами без права виробництва реклами на площі, що орендується (інше використання нерухомого майна).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та передавання майна (п. 2.1. договору оренди).

Відповідно до п. 2.4. договору оренди, обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця.

Пунктом 7.1. договору оренди встановлено обов'язок орендодавця та балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно акту приймання-передавання державного орендованого майна від 18.12.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: чотири ділянки внутрішньої поверхні стін (площею по 2,16 кв.м, кожна), загальною площею 8,64 кв.м відповідно, розташованих на І та II поверхах та сходах учбового корпусу "А", інв. № 01010063, за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112.

Орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2013 року) - 648,67 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2013 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції листопада 2013 року та грудня 2013 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору оренди).

В пункті 3.3. договору оренди сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5. договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 50 % надсилається орендарем орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 5.3. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із п. 3.11. договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

У разі припинення або розірвання даного договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п. 10.9. договору оренди).

Відповідно до п. 10.10. договору оренди, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (п. 10.1. договору оренди).

Відповідно до п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач в порушення взятого на себе зобов'язання за договором не здійснив сплати орендних платежів у період з вересня 2015 року по листопад 2016 року, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 11881,03 грн.

Також між Одеською національною академією харчових технологій (балансоутримувач, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП" (орендар, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю №30/13 від 18.12.2013 (далі - договір про відшкодування витрат), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт приміщення, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, учбовий корпус корпусу "А" (далі - об'єкт оренди), а також утримання прилеглої території до будівлі, а орендар бере участь в затратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаній площі 8,64 кв.м. в цій будівлі. Балансоутримувач надає право користування комунальними послугами, а саме підключення до мережі електроенергії.

У відповідності до п.п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним вносить плату на рахунок балансоутримувача за відшкодування витрат балансоутримуача на утримання і поточний ремонт будівлі, обслуговування прилеглої території, надання комунальних послуг, користування земельною ділянкою. У разі несвоєчасної пати за комунальні послуги і відшкодування експлуатаційних витрат, орендар зобов'язаний сплачувати пеню в розмірі одного відсотка від суми прострочення платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача по договору про відшкодування витрат за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року становить 1943,32 грн.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань за договором оренди та за договором про відшкодування витрат, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 2269,98 грн., з яких: 1471,80 грн. - пеня нарахована за прострочення оплати орендної плати, 560,88 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат; 237,30 грн. - пеня за несвоєчасну оплату земельного податку; та 3 % річних у сумі 206,23 грн., з яких: 177,24 грн. - 3% річних нарахованих за договором оренди; 28,99 грн. - 3% річних за договором про відшкодування витрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з вересня 2015 року по листопад 2016 року відповідач користувався державним нерухомим майном, а саме: 4 ділянками внутрішньої поверхні стін (площею по 2,16 кв.м, кожна), загальною площею 8,64 кв.м відповідно, розташованих на І та II поверхах та сходах учбового корпусу "А", інв. № 01010063, за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112 переданим в оренду за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911027 від 18.12.2013.

Факт користування вказаним вище орендованим майном встановлений також рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 по справі №910/335/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, згідно із яким розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП" та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП" повернути державне нерухоме майно - чотири ділянки внутрішньої поверхні стін (площею по 2,16 кв.м, кожна), загальною площею 8,64 кв.м відповідно, розташованих на І та II поверхах та сходах учбового корпусу "А", інв. № 01010063, за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, Державному підприємству "Одеська національна академія харчових технологій".

За розрахунком позивача за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 11881,03 грн. зі сплати орендних платежів.

Також за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року у відповідача утворилась заборгованість по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю №30/13 від 18.12.2013

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року заборгованості по сплаті орендних платежів у сумі 11881,03 грн. та заборгованості по витратах балансоутримувача у сумі 1943,32 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 11881,03 грн. та витратах балансоутримувача у сумі 1943,32 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2269,98 грн., з яких: 1471,80 грн. - пеня нарахована (за період з 12.10.2015 по 18.11.2016) за прострочення оплати орендної плати, 560,88 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат (з 20.10.2015 за 180 днів, з 20.11.2015 за 180 днів, з 20.12.2015 за 180 днів, з 20.01.2016 за 180 днів, з 20.02.2016 за 180 днів, з 20.03.2016 за 180 днів); 237,30 грн. - пеня за несвоєчасну оплату земельного податку (з 20.10.2015 за 180 днів, з 20.11.2015 за 180 днів, з 20.12.2015 за 180 днів, з 20.01.2016 за 180 днів, з 20.02.2016 за 180 днів, з 20.03.2016 за 180 днів); та 3 % річних у сумі 206,23 грн. нарахованих на період з вересня 2015 року по лютий 2016 року, з яких: 177,24 грн. - 3% річних нарахованих за договором оренди; 28,99 грн. - 3% річних за договором про відшкодування витрат.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена п. 3.6. договору оренди.

Згідно із ст. 1 Закону України від 20.05.1999 № 686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну плату за комунальні послуги і відшкодування експлуатаційних витрат.

Перевіривши розрахунки пені у сумі 2269,98 грн. (1471,80 грн. - пеня нарахована за прострочення оплати орендної плати, 560,88 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат; 237,30 грн. - пеня за несвоєчасну оплату земельного податку) судом встановлено, що розрахунки є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом встановлено, що нарахування 3 % річних здійснено позивачем з вересня 2015 року на загальну суму боргу.

Однак, з огляду на встановлені сторонами у договорі оренди та договорі про відшкодування строки оплати, судом встановлено, що нарахування 3% річних за договором оренди слід здійснювати з 12.10.2015 та за договором про відшкодування витрат - з 20.10.2015,а також за кожен місяць простроченої заборгованості окремо.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню річні у сумі 30,18 грн. (26,40 грн. - 3% річних нарахованих за договором оренди; 3,78 грн. - 3% річних за договором про відшкодування витрат), у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДИНГ ГРУП" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, квартира 920; ідентифікаційний код 37982944) на користь Одеської національної академії харчових технологій (65039, м. Одеса, вул. Канатна, будинок 112, ідентифікаційний код 02071062) 11881,03 грн. - заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, 1943,32 грн. - заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, 2269,98 грн. - пені, 30,18 грн. - 3 % річних та судові витрати зі сплати судового збору 1582,72 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.

Суддя С.О. Турчин

Попередній документ
68917932
Наступний документ
68917934
Інформація про рішення:
№ рішення: 68917933
№ справи: 910/12124/17
Дата рішення: 12.09.2017
Дата публікації: 20.09.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (12.09.2017)
Дата надходження: 25.07.2017
Предмет позову: про стягнення 16 300,56 грн.