ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2017Справа №910/12328/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 33"
до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД"
про стягнення 452 121,23 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Батьоха О.О. (довіреність № 259 від 21.07.2017)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління №33" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" (відповідач) 452121,23 грн., з яких: 402683,40 грн. - основний борг, 30405,35 грн. - пеня, 3541,00 грн. - 3 % річних, 15491,58 грн. - збитки від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 28/07-2016 на надання послуг Баштовим краном від 05.09.2016 в частині надання послуг у строки визначені договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12328/17 та призначено її до розгляду на 31.08.2017.
30.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
31.08.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 31.08.2017 розгляд справи №910/12328/17 відкладено на 14.09.2017.
11.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2017 надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 14.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 31.08.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103043560100.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.09.2016 між Приватним акціонерним товариством "Будівельно-монтажне управління № 33" (замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД" (виконавець, відповідач) було укладено договір № 28/07-2016 на надання послуг Баштовим краном (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з переміщення вантажів під час виконання замовником будівельно-монтажних та вантажно-розвантажувальних робіт, надалі - послуги, будівельними механізмами виконавця - Баштовими кранами в кількості двох одиниць вантажопідйомністю 8 з на з довжинами стріл, що відповідають наданому замовником ПВР (додаток № 1 до договору), надалі - баштові крани, на будівельному об'єкті замовника: Будівництво багатоквартирних житлових будинків (проектний будинок №1, проектний будинок №2) по вул. Соборна 105-А та (проектний будинок №1, проектний будинок №2, проектний будинок №3) по вул. Соборна 105-Б в селі Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та сплатити їх вартість.
Згідно із п. 3.3. договору сторони визначились, що режим надання послуг (кількість робочих днів на тиждень та тривалість робочого дня) погоджені сторонами Протоколом узгодження вартості послуг (додаток №2), що є невід'ємною частиною цього договору.
В додатку №2 до договору Протокол узгодження вартості послуг визначено, що сторони визначили та встановили наступний мінімальний режим надання послуг (мінімальна кількість робочих днів на місяць та тривалість робочого дня): 27 днів на місяць по 12 (дванадцять) годин в робочі дні (понеділок-п'ятниця), 12 (дванадцять) годин в суботу; в неділю і святкові дні за додатковим погодженням.
Послуги з переміщення вантажів під час виконання замовником будівельно-монтажних робіт баштовими кранами вантажопідйомністю 8 (вісім) тонн визначаються одиницею виміру - машино-година. В таблиці "Вартість послуг" Протоколу узгодження вартості послуг визначено, що вартість 1 (однієї) машино-години становить 380,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%.
Відповідно до пп. 3.4.1. договору, виконавець з урахуванням протоколу узгодження вартості послуг (додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору та фактичної кількості часу наданих Баштовими кранами, щомісячно, до 25-го точного місяця надання послуг готує та передає замовнику на затвердження 2 (два) примірники про виконані роботи та витрати (форми №КБ-3, далі по тексту - довідка), та акти приймання виконаних будівельних робіт (по типу форми КБ-2в) або акти приймання-передачі наданих послуг (далі - Акти) оформленні по договірних цінах, згідно додатку №2 до даного договору. За домовленістю сторін, зразок заповнення Акту по типу КБ-2в на послуги механізмів наведено в додатку №3, зразок заповнення Акту по типу КБ-2в на перевезення та монтаж баштових кранів наведено в додатку №4, зразок заповнення Акту по типу КБ-2в на демонтаж та перевезення баштових кранів наведено в додатку №5, зразок заповнення Акту по типу КБ-2в на постачання фундаментних анкерів наведено в додатку №6.
Згідно із додатком №2 договору сторони визначили, що замовник оплачує виконавцю анкер фундаментний у кількості 2 (двох) комплектів.
Відповідно до п. 9.1. договору, термін поставки фундаментних анкерів - 22 календарних дня після оплати згідно п. 3.7. договору.
Водночас, пунктом 3.7 договору сторони погодили, що замовник сплачує авансом виконавцю вартість перебазування баштових кранів на об'єкт та з об'єкту, вартість монтажу та демонтажу (з урахуванням роботи механізмів) баштових кранів, вартість фундаментних анкерів (додаток №2). Фундаментні анкери постачаються на протязі 25 днів з моменту оплати.
Відповідно до п. 9.2. договору, термін надання послуг становить до 31 березня 2017 року. Після закінчення терміну надання послуг, він може бути подовжений за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
На виконання умов договору, позивач 14.09.2016 перерахував відповідачу 402683,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5450 від 14.09.2016 з призначенням платежу: передплата згідно договору №28/07-2016 на надання послуг баштовим краном від 02.09.2016.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем в порушення визначених договором строків не надано визначених договором послуг, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача передоплати у сумі 402683,40 грн.
На підставі пункту 4.1.2. договору позивачем нарахована пеня у сумі 30405,35 грн.
Також посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані 3 % річних у сумі 3541,00 грн. та збитки від інфляції у сумі 15491,58 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладені між сторонами договір № 28/07-2016 на надання послуг Баштовим краном від 05.09.2016 за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів підряду та надання послуг.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було перераховано відповідачеві 402683,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5450 від 14.09.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами пункту 3.7 договору сторони погодили, що фундаментні анкери постачаються на протязі 25 днів з моменту оплати.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №499 від 26.12.2016 (вх. №570/26-12), в якій просив повідомити про початок надання послуг, а у випадку неможливості надання послуг, повідомити про це позивача та протягом 5 днів з дати отримання даної вимоги повернути грошові кошти у розмірі 402683,40 грн.
Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що термін надання послуг становить до 31 березня 2017 року. Після закінчення терміну надання послуг, він може бути подовжений за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Матеріали справи не містять доказів підписання сторонами додаткової угоди до договору щодо продовження терміну надання послуг, а тому відповідач був зобов'язаний надати послуги до 31 березня 2017 року.
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, визначених договором робіт не виконав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем було належним чином доведено суду факт виконання умов договору щодо здійснення відповідачеві попередньої оплати в сумі 402683,40 грн.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження надання послуг за договором у строки встановлені пунктом 9.2. договору.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України випливає, що відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.
З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо надання послуг у строки, передбачені договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 402683,40 грн., що сплачені у вигляді передоплати по договору № 28/07-2016 на надання послуг Баштовим краном від 05.09.2016.
За таких обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача 402683,40 грн. підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 30405,35 грн., нараховану на підставі пункту 4.1.2. договору за період з 01.04.2017по 17.07.2017 та 3 % річних у сумі 3541,00 грн. та збитки від інфляції у сумі 15491,58 грн., згідно із приписів ст. 625 ЦК України.
У відповідності до п. 4.1.2. договору сторони погодили, що у разі ненадання послуг, передбачених цим договором, з вини виконавця він сплачує на користь замовника неустойку, розраховану в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від вартості ненаданих послуг за кожен день затримки, визначеної відповідно до щоденної вартості послуг.
Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошових зобов'язань.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 30405,35 грн., що заявлена позивачем до стягнення, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у сумі 3541,00 грн. та збитків від інфляції у сумі 15491,58 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Натомість, стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за ненадані послуги.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2014 року по справі №921/266/13-г/7, позицією Вищого господарського суду України у постановах від 15 грудня 2016 року по справі № 911/345/16, від 14 серпня 2017 року по справі №910/20767/16 та позицією Пленуму Вищого господарського суду України викладеною у пункті 5.2. постанови №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якій роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
За таких обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 3541,00 грн. та збитків від інфляції у сумі 15491,58 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 33" частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" (03148, м. Київ, вулиця Пшенична, будинок 4, ідентифікаційний код 21598792) на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 33" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 193, ідентифікаційний код 01269589) 402683,40 грн. - основний борг, 30405,35 грн. - пені та судові витрати у розмірі 6496,33 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.
Суддя С.О. Турчин