ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2017Справа №910/10891/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс"
про стягнення 104 908,93 грн.
Суддя Ярмак О.М.
представники:
від позивача: Кирищук В.П. за дов.
від відповідача: Злотківська І.Г. за дов.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" про стягнення 104 908,93 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Ухвалою суду від 06.07.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2017.
01.08.2017 позивачем подано до суду документи для долучення до справи.
29.08.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, оскільки вказаний спір має бути розглянутий господарським судом за правилами позовного провадження у межах справи № 5011-46/19084-2012 про банкрутство ПрАТ "Жилкомунсервіс", що розглядається Господарським судом міста Києва, проте в окремому позовному провадженні.
У судовому засіданні 29.08.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на поточну заборгованість, а стосується виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), тому вважає нарахування 3% річних, інфляційних втрат правомірними, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.08.2017 у зв'язку з неявкою уповноваженого представника відповідача, розгляд справи відкладено на 12.09.2017.
У судовому засіданні 12.09.2017 представник відповідача подане клопотання про припинення провадження у справі підтримав, представник позивача позовні вимоги підтримав, проти припинення провадження у справі заперечував.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення в розумінні ст. 80 ГПК України.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2005 між підприємством Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Закритим акціонерним товариством "Житлокомунсервіс" (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Житлокомунсервіс") (споживач) укладено Договір № 8252062 про постачання електричної енергії у гарячій воді, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Згідно п.2.3.5 договору, споживач зобов'язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.
Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, буд. № 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного з розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Додатком № 5 до договору сторони погодили умови припинення подачі теплової енергії.
За умовами п.п.4.1, 4.3 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2005. Договір вважається пролонгований на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення(п.4.3).
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором порушував, внаслідок чого за період з 01.10.2014 по 01.12.2015 у нього утворилась заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 72 376,99 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, копії яких наявні в матеріалах справи.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Положеннями ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає доведеним позивачем, документально підтвердженим та не спростованим відповідачем факт наявності основної заборгованості за Договором за період з 01.12.2014 по 01.12.2015 у сумі 72 376,99 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 429,04 грн. 3% річних за період з січня 2015 по травень 2017 року та 28 102,91 грн. інфляційної складової боргу, розрахованими в період з січня 2015 по квітень 2017 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 429,04 грн. 3% річних за період з січня 2015 по травень 2017 та 28 102,91 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, викладені у клопотанні про припинення провадження у справі не приймаються судом до уваги, оскільки ґрунтуються на викладенні норм матеріального, а не доводів про підстави для припинення провадження у даному спорі. Зокрема відповідач зазначає що, спори з поточними грошовими вимога до боржника до визнання боржника банкрутом вирішуються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні, що і здійснено судом при поданні позову у даній справі.
Судовий збір за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 18; код ЄДРПОУ 24725452) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) суму основного боргу у розмірі 72 376 (сімдесят дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 99 коп., інфляційних втрат у розмірі 28 102 (двадцять вісім тисяч сто дві) грн. 91 коп., суму 3 % річних у розмірі 4 429 (чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.М.Ярмак