ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2017Справа №910/8009/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз"
Про стягнення 638 464 211,13 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Козовий О.Д.
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" про стягнення заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу № ПЛ/13-078 від 25.01.13. в розмірі 638 464 211,13 грн., з яких: 123 721 172,97 грн. пені, 53 676 567,43 грн. 3% річних, 461 066 470,73 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.16. порушено провадження у справі № 910/8009/16 та призначено її до розгляду на 24.05.16.
За результатами судового засідання 24.05.16. ухвалою Господарського суду міста Києва зупинено провадження у справі № 910/8009/16 до прийняття рішення Господарським судом міста Києва у справі № 910/8039/16 та набрання ним законної сили.
Господарським судом міста Києва 16.06.16. було прийнято рішення по справі № 910/8039/16 (повне рішення складено 19.07.16.) та додаткове рішення від 17.10.16. по справі № 910/8039/16, які за даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» в апеляційному порядку не оскаржувались та, відповідно, набрали законної сили.
З огляду на вказане ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.17. поновлено провадження у справі № 910/8009/16 та призначено її до розгляду на 12.09.17.
Позивач письмових пояснень по суті спору на виконання вимог ухвали суду від 22.08.17. в даній справі не надав, проте, в судовому засіданні 12.09.17. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 12.09.17. не з'явився, письмових пояснень по суті спору на виконання вимог ухвали суду від 22.08.17. в даній справі не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/8009/16.
В судовому засіданні 12.09.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.16. у справі № 910/8039/16 (з врахуванням додаткового рішення від 17.10.16.), яке набрало законної сили, встановлено наступне.
25.01.13 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № ПЛ/13-078 (далі - Договір № ПЛ/13-078), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність природний газ в об'ємі 307000000 куб. м. кубічних метрів по ціні 3867,12 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах Договору.
Згідно з пунктом 6.1 Договору № ПЛ/13-078, оплата за фактично переданий газ повинна здійснюватися покупцем виключно грошовими коштами до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому підписано акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
На виконання умов Договору № ПЛ/13-078 впродовж 2013 року продавець передав, а покупець прийняв природний газ в об'ємі 305256833 куб. м. на загальну суму 1180464804,04 грн., в тому числі:
в березні 2013 року - 185051 937 куб. м. на суму 715618046,62 грн.;
в квітні 2013 року - 120204896 куб. м. на суму 464846757,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі фактичних обсягів природного газу від 31.03.2013 та від 30.04.2013 відповідно.
ТОВ "Лідергаз" розрахувалось за газ частково на суму 318218507,88 грн., внаслідок чого у нього виник борг на суму 862246296,16 грн.
18.09.13. відповідачем (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (новий боржник) та позивачем (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 308, відповідно до умов якого, первісний боржник переводить свій борг за договором на купівлю-продаж природного газу № ПЛ/13-078 від 25.01.13 у розмірі 300000000,00 грн. на нового боржника, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із Договору № ПЛ/13-078 і приймає на себе обов'язки первісного боржника за Договором № ПЛ/13-078.
Після укладення договору про переведення боргу № 308 від 18.09.13., сума основного боргу ТОВ "Лідергаз" перед ПАТ "АЗОТ" по Договору № ПЛ/13-078 зменшилась на 300000000,00 гри. і складала 562246296,16 грн..
Між позивачем та компанією "ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" (OSTCHEM HOLDING LIMITED) укладено договір про відступлення права вимоги № 147-211 від 29.04.14., відповідно до умов якого позивач відступив компанії "ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" право вимоги до відповідача за договором на купівлю-продаж природного газу № ПЛ/13-078 від 25.01.13.
Згідно з пунктом 2.4 Договору про відступлення права вимоги № 147 від 29.04.14, ПАТ "АЗОТ" двічі повідомляло ТОВ "Лідергаз" про відступлення права вимоги за договором на купівлю-продаж природного № ПЛ/13-078 від 25.01.13. до компанії "ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД", що підтверджується повідомленнями про відступлення права вимоги від 13.05.14. та від 01.03.16.
30.04.14. компанія "ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" (OSTCHEM HOLDING LIMITED) та компанія з обмеженою відповідальністю "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (STAHER INVESTMENTS IMITED) уклали договір про відступлення права вимоги № 6, за умовами якого компанія "ОСТХЕМ ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД" відступила, а компанія з обмеженою відповідальністю "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" прийняла права вимоги до ТОВ "Лідергаз" за договором на купівлю-продаж природного № ПЛ/13-078 від 25.01.13, укладеним між ПАТ "АЗОТ" та ТОВ "Лідергаз" (на підставі договору про відступлення права вимоги №147-211 від 29.04.14., укладеного між ПАТ "АЗОТ" та компанією "ОСТХЕМ ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД"), а саме: право вимоги оплати заборгованості по договору на купівлю-продаж природного № ПЛ/13-078 від 25.01.2013, в тому числі і частини суми основного боргу в розмірі 562246296,16 грн. на умовах, передбачених в Договорі.
Керуючись пунктом 2.4 договору про відступлення права вимоги № 6 від 30.04.14., компанія "ОСТХЕМ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" повідомила ТОВ "Лідергаз" про відступлення права вимоги за договором на купівлю-продаж природного № ПЛ/13-078 від 25.01.13. компанії з обмеженою відповідальністю "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", що підтверджується повідомленням від 30.03.16.
Станом на день розгляду справи відповідач не погасив 562246296,16 грн. боргу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 562246296,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Отже, вказаним рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" на користь компанії з обмеженою відповідальністю "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" 562 246 296,16 грн. боргу, 461 066 470,73 грн. інфляційних за період з 01.05.13. по 29.04.16., 53676567,43 грн. 3% річних за період з 01.05.13. по 29.04.16., 123 721 172,97 грн. пені за період з 29.10.15. до 29.04.16., 206 700,00 грн. судового збору.
Обставини, встановлені у справі № 910/8039/16, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.16. у справі № 910/8039/16 (з врахуванням додаткового рішення від 17.10.16.), то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач не заперечує факту того, що право вимоги до ТОВ "Лідергаз" за договором на купівлю-продаж природного № ПЛ/13-078 від 25.01.13. на суму 562 246 296,16 грн. належить не позивачу, а новому кредитору, однак, вважає, що саме на користь Публічного акціонерного товариства "Азот" з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» підлягає стягненню 461 066 470,73 грн. інфляційних за період з 01.05.13. по 29.04.16., 53 676 567,43 грн. 3% річних за період з 01.05.13. по 29.04.16., 123 721 172,97 грн. пені за період з 29.10.15. до 29.04.16.
Однак, як відзначалось судом, в рішенні від 16.06.16. по справі № 910/8039/16 (з врахуванням додаткового рішення від 17.10.16.) суд дійшов висновку, що 461 066 470,73 грн. інфляційних за період з 01.05.13. по 29.04.16., 53 676 567,43 грн. 3% річних за період з 01.05.13. по 29.04.16., 123 721 172,97 грн. пені за період з 29.10.15. до 29.04.16. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідергаз» саме на користь компанії з обмеженою відповідальністю "СТАХЕР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", як нового кредитора.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.09.17.
Суддя Т.М. Ващенко