ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.09.2017Справа № 910/10343/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення 93 691,49 грн.
за участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
До господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - ТОВ "Українські новітні технології") про стягнення 93 691,49 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 24/01-12 від 24.01.2012 р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів. У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за вказаним договором позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 32 243,34 грн., пеню у сумі 54 999,51 грн., штраф у сумі 6 448,64 грн., а всього - 93 691,49 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У минулому судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду невідома.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що 01.01.2015 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 24/01-12 (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди (орендоване майно) згідно з п. 1.2 договору, з метою його використання для розміщення обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування (п. 1.1 договору).
Об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Чайковського, 68 (п. 1.3 договору).
Датою початку використання об'єкту оренди орендарем є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди. Передача майна орендареві здійснюєтья протягом 10 календарних днів з моменту направлення орендареві акту, а повернення майна - після закінчення строку дії даного договору за актом повернення об'єкту оренди (п.п. 2.1 - 2.3 договору).
Пунктом 3.1.3 договору передбачений обов'язок орендаря вносити орендну плату та інші передбачені договором платежі у встановлених розмірах та у відповідні строки.
За оренду майна орендар сплачує орендодавцеві орендну плату розмір якої складає 1 850,00 грн. Наступні місяці та роки розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміра місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 5.1 договору).
Сума орендної плати за поточний місяць сплачується орендарем до 25 числа поточного місяця, нарахування якої починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 24.12.2014 р. (п. 8.1 договору).
У подальшому додатковими угодами № 1 від 25.12.2012 р. та № 3 від 24.12.2016 р. сторони внесли зміни до договору оренди в частині сплати орендних платежів за поточний місяць до 15 числа попереднього місяця, а також продовжили строк договору оренди до 24.12.2017 р.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, 01.07.2012 р. об'єкт оренди був переданий у користування відповідача, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі об'єкту оренди, копія якого долучена до матеріалів справи.
Отже, суд вважає, що позивач, як орендодавець, свої зобов'язання за договором виконав та передав об'єкт оренди в користування орендаря (відповідача) належним чином. Однак, в порушення умов договору відповідач не сплатив орендну плату за користування об'єктом оренди та вартість комунальних послуг, нараховані протягом вересня 2016 р. по березень 2017 р., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 32 243,34 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2016 р., від 10.10.2016 р., від 08.11.2016 р., від 08.12.2016 р., від 11.01.2017 р., від 10.02.2017 р. та від 10.03.2017 р.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Крім того, пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У договорі сторони домовились, що крім внесення орендної плати, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю витрати за комунальні послуги обсяги яких визначаються згідно показників лічильників, встановлених орендарем, та за діючими тарифами місцевих постачальних компаній. Підставою для відшкодування таких витрат є належним чином оформлений рахунок орендодавця, акт зняття показників лічильників та акт виконаних робіт (п. 6.3 договору).
Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати оренди та спожитих комунальних послуг виникли на підставі вказаних нормативних актів та договору оренди № 24/01-12 від 24.01.2012 р.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем з орендної плати та спожитих комунальних послуг за період з вересня 2016 р. по березень 2017 р. суду не надав, доводів позивача не спростував. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та спожитим комунальним послугам в сумі 32 243,34 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 54 999,51 грн. та штраф у сумі 6 448,64 грн.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 11.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 1/1 від 01.04.2015 р.) сторони погодили, що за прострочення строків платежів, згідно договору, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 1,0 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу.
Однак, стаття 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі наведених правових норм та в силу пункту 11.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1/1 від 01.04.2015 р.), зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14).
Провівши перерахунок заявлених позивачем суми пені та штрафу у відповідності до вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 4 087,85 грн., що становить меншу суму, ніж просить позивач, оскільки при розрахунку розміру пені позивачем було перевищено подвійну облікову ставку Національного банку України та 6-ти місячний строк її нарахування. Також з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 20 %, що складає суму 6 448,64 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 93 691,49 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А, ідентифікаційний код 30753866) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основну заборгованість в сумі 32 243 (тридцять дві тисячі двісті сорок три) грн. 34 коп., пеню у сумі 4 087 (чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 85 коп., штраф у сумі 6 448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 64 коп., витрати по сплаті судового збору 730 (сімсот тридцять) грн. 57 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 вересня 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 18 вересня 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.