ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.09.2017Справа №910/11397/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр"
Про стягнення 136 700 грн.
Суддя М.О. Лиськов
Представники сторін:
від позивача: Хлабистін Д.М. (дов. від 17.05.2017)
від відповідача: Ковальова Л.П. (дов. від 12.07.2017)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" про стягнення 136 700 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11397/17, судове засідання призначено на 24.07.2017 року.
24.07.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 06.09.2017.
В судове засідання, призначене на 06.09.2017, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
31.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" зі станції Вінниця Південно-Західної залізниці здійснено відправлення вагону №60905833 на станцію Роя Донецької залізниці.
Відповідно до накладної № 33963786, провізна плата за вагон від станції Вінниця Південно-Західної залізниці до станції Роя Донецької залізниці становить 27 340 грн. 00 коп.
При надходженні вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт №45003/20/2 від 11.01.2017 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ним розраховано штраф відповідно до статті 118 Статуту. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у розмірі 136 700 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України").
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.
Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.
Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Як встановлено Судом, при надходженні вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт №45003/20/2 від 11.01.2017 року.
У розділі Д Комерційного акту №45003/20/2 від 11.01.2017 року зазначено, що на підставі акту зст. Нижнедн. Уз. Придн. зал. була проведена комісійна перевірка маси вантажу на справних 150т. вагах, держ. повірка 15.01.2016 р. По документу зазначена маса брутто 84 500, тара за документом 22500 кг, вага нетто 62000 кг, що менше ваги вказаної в документі на 4000 кг. Вагон перевантажувався двічі, вага не змінилась. Навантаження вантажу вище бортів на 10-20 см, без вільних місць. За документом значиться маркування білою незмиваємою фарбою, фактично маркування із-за сніжного покрову не видно. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті та укручені. Слідів втрати та розкрадання вантажу немає. При повторному Комісійну перевірку маси вантажу проводили ДСЗ ОСОБА_5, Пр-зд ОСОБА_6, Пр-к п-в ОСОБА_7
Судом встановлено, а позивачем не спростовано, що дані комерційного акту №450003/20/2 від 11 січня 2017р. не можуть бути належним доказом у справі , так як даний комерційний акт суперечить П.10 Правил складання актів ,яким передбачено, що комерційний акт підписує не три особи а чітко передбачені посади трьох осіб , начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Як вбачається з комерційного акту №450003/20/2 від 11 січня 2017р. він був складений у присутності зам.ДС ОСОБА_5, приймальника поїздів ОСОБА_7та прийомоздавача ОСОБА_6 Але з усіх вищевказаних осіб лише зам.ДС ОСОБА_5 (заступник начальника станції) є особою, яка уповноважена складати комерційний акт. Інші особи, приймальник поїздів та прийомоздавач у разі необхідності могли бути залучені до перевірки вантажу і підписання акта, але не замість, а крім осіб, визначених п.10 Правил складання актів . Таким чином, комерційний акт _№450003/20/2 від 11 січня 2017р. складений не уповноваженими на його складання особами, начальник вантажного району ( завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу) всупереч вимогам законодавства акт не підписав бо не був присутній.
Зазначення в комерційному акті, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору, не може прийматись судом до уваги, оскільки п.10 Правил складання актів надано можливість підпису комерційного акту і іншими особами зокрема начальнику вантажного району, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи. Позивач не надав жодних доказів, що вказаних посад також не передбачено штатним розкладом або про те що їх обов'язки покладено на інших працівників..
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський суд України у Постанові №907/73/16 від 02.11.2016: Посиланням скаржника, про те, що комерційний акт повинні підписати 3 працівники залізниці, перелік посад яких не є нормативно вичерпним є безпідставними, оскільки п. 10 Правил складання актів чітко передбачено посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти, а також зазначено, що у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці, надавалась оцінка апеляційним судом. Суд відхиляючи вказані доводи законно визнав, що у даному випадку лише зам. ДС (заступник начальника станції) є особою, яка уповноважена складати комерційний акт. Інші особи, а саме АРГ (агент розыска грузов), приймальник поїздів та прийомоздавач у разі необхідності могли бути залучені до перевірки вантажу і підписання акта, але не замість, а крім осіб, визначених п.10 Правил складання актів. В комерційному акті зазначено, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору. Однак, п. 10 Правил надано можливість підпису комерційного акта і іншим особам, зокрема, начальнику вантажного району, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи. Скаржником не надано жодних доказів, що вказаних посад також не передбачено штатним розкладом, або їх обов'язки покладено на інших осіб чи на приймальника поїздів чи прийомоздавача. Крім того суди встановили і те, що з комерційного акта не вдається за можливе встановити хто з працівників станції здійснював особисту перевірку маси вантажу, оскільки в такому лише зазначено, що перевірка здійснювалась в присутності начальника станції, прийомоздавача, приймальника поїздів та АРГ, яка акт взагалі не підписала.
У відповідності Ч.5.ст.129 Статуту залізниць України передбачено що Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. П.12 «Правил складання актів» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334 визначено якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу,багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних в п.1 Правил. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу , складається новий комерційний акт. Але в супереч вимогам чинного законодавства в розділі «Є» комерційного акту№450003/20/2 від 11 січня 2017р відсутні такі записи станції призначення.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".
При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що комерційний акт №45003/20/2 від 11.01.2017, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів, а тому в даному випадку є неналежним та недопустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Окрім того, судом також враховано, те , що телеграмою від 08.02.2017р.№Ц-1-25/315-17 ПАТ «Українська залізниця» з метою виключення корупційної складової зі сторони співробітників ПАТ «Укрзалізниця» по відношенню до користувачів залізничного транспорту зобов'язала: у разі затримки вагонів з неправильно зазначеною масою вантажу застосовувати штрафні санкції відповідно до вимог статей 118,122 Статуту залізниць України тільки у разі перевантаження вагона понад його вантажопідйомність. Претензійно-позовну роботу проводити тільки у вищезазначених випадках. Як вбачається із залізничної накладної 33963786 графа 19 вантажопідйомність спірного вагону складає 70 тонн, а як свідчать графи 24 та 25 даної накладної маса вантажу складає лише 66 тонн . Таким чином вага вантажу не перевищує вантажопідйомність вагону і відповідно до розпорядження Позивача то штрафи до нього регіональні філії ПАТ «Української залізниці» не уповноважені застосовувати.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у розмірі 136 700 грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРАП-ЦЕНТР" про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у розмірі 136 700 грн. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.09.2017
Суддя М.О. Лиськов