Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "12" вересня 2017 р. Справа № 906/549/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання: Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №007-6-1016 від 26.10.2016;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 22.05.2015;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"
до Управління освіти Житомирської міської ради
про стягнення 46168,48грн
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 8727,13грн - 3% річних та 36983,73грн - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу.
17.08.2017 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з Управління освіти Житомирської міської ради на користь ТОВ "Житомиргаз збут" суми 46168,48грн, у тому числі: 9184,75грн - 3% річних і 36983,73грн - інфляційних втрат (а.с. 54-58).
Ухвалою від 18.08.2017 суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та вважає заявленим до розгляду спір про стягнення з Управління освіти Житомирської міської ради на користь ТОВ "Житомиргаз збут" суми 46168,48грн, у тому числі: 9184,75грн - 3% річних і 36983,73грн - інфляційних втрат (а.с. 62).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та поданих письмових поясненнях від 12.09.2017.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
28.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник, позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та Управлінням освіти Житомирської міської ради (споживач, відповідач) було укладено договір №2015/ТП-БО-700072 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір) (а.с.13)-15.
Відповідно до умов п.1.1 Договору постачальник постачає природний газ (надалі - газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
За змістом п.4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше, ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 Договору, споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
У пункті 10.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Відповідно до умов підписаної сторонами додаткової угоди №4/15 від 31.12.2015 до договору №2015/ТП-БО-700072 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 28.08.2015, останні, зокрема, внесли зміни у п.10.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Учасник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги з врахуванням вимог пункту 10.1 цього договору" (а.с. 16-17).
За період з квітня по травень 2016 ТОВ "Житомиргаз збут" поставило відповідачу природний газ на загальну суму 271917,57грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 18.04.2016, від 19.04.2016, від 27.04.2016, від 18.05.2016, від 21.06.2016 (а.с. 72-84, 86, 88, 90-103, 105-111).
Відповідач, зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконував неналежним чином.
Варто зазначити, що рішенням господарського суду Житомирської області від 22.12.2016 у справі №906/1031/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2017, встановлено факт поставки без договору позивачем відповідачу за період квітень-травень 2016 року природного газу на загальну суму 271917,57грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Даним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 271917,57грн боргу за поставлений природний газ (а.с. 24-26).
Станом на дату вирішення даного спору, рішення господарського суду у справі №906/1031/16 набрало законної сили.
При цьому, згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, враховуючи викладене вище, обставини щодо прострочення відповідачем сплати боргу за спожитий у квітні-травня 2016 року природний газ мають преюдиціальне значення при розгляді спору між сторонами у даній справі, та в силу ст.35 ГПК не підлягають доведенню судом.
З матеріалів справи, а саме: платіжних доручень №1 від 13.06.2017, №89 від 13.06.2017, №90 від 13.06.2017 (а.с. 34-36), вбачається, що основна сума заборгованості за спожитий природний газ у сумі 271917,57грн була погашена відповідачем у повному обсязі лише 13.06.2017.
Посилаючись на те, що наявність рішення господарського суду Житомирської області від 22.12.2016 у справі №906/1031/16 про стягнення основної суми заборгованості з оплати газу не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9184,75грн - 3% річних за період з 19.04.2016 по 12.06.2017 і 36983,73грн - інфляційних втрат за період з червня 2016 року по травень 2017 року (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), обрахованих за період неналежного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за період квітень-травень 2016 року.
Слід зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Приписами п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" унормовано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як зазначено в статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.
Перевіривши наведений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог розрахунок суми 3% річних, суд вважає його правильними та такими, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому задовольняє позов у цій частині.
Перевіривши наведений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог розрахунок суми інфляційних втрат, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розмір інфляційних нарахувань за періоди: травень 2016 року (на суму 206574,00грн), червень 2016 року-травень 2017 року (на суму 271917,57грн), згідно якого розмір інфляційних втрат, який підлягає задоволенню, становить 36777,16грн. У задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 206,57грн (36983,73грн - 36777,16грн) суд відмовляє.
Судом критично оцінюється посилання відповідача, в якості заперечень проти позовних вимог, на відсутність факту порушення відповідачем строку виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого газу з причин не встановлення строку виконання такого зобов'язання, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за отриманий природний газ у відповідача виник з моменту підписання особами, в інтересах яких були здійснені поставки газу, актів приймання-передачі газу за спірний період.
Акти приймання-передачі газу, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий природний газ за спірний період на загальну суму 271917,57 грн.
Зазначені вище факти встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 22.12.2016 у справі №906/1031/16 (а.с. 24-26), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 (а.с. 27-30) та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2017 (а.с. 31-32), про що суд вказував вище.
Тобто, судами різних інстанцій при розгляді справи №906/1031/16 встановлено, що обов'язок з оплати вартості поставленого позивачем природного газу настав для відповідача з моменту його прийняття, а прострочення виконання даного грошового зобов'язання виникло з дня, наступного за днем підписання відповідних актів приймання-передачі газу.
Також, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності обов'язку відповідати за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав підписання актів представниками навчальних закладів, а не відповідачем, враховуючи наступне.
Підпунктом 3.4.3 розділу 3 Положення про Управління освіти Житомирської міської ради, затвердженого рішенням №969 від 29.05.2009 (нова редакція) (а.с. 125-133), визначено, що відповідач контролює створення та аналізує використання в загальноосвітніх навчальних закладах фонду загальнообов'язкового навчання, який формується за рахунок коштів місцевого бюджету, а також залучення коштів підприємств, установ, організацій та з інших джерел для задоволення матеріально-побутових потреб учнів.
Згідно п.п.3.1.12., 3.4.1. розділу 3 вказаного Положення відповідач забезпечує організацію і ведення централізованого бухгалтерського обліку у підпорядкованих закладах освіти та сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі навчальних закладів. Також, має право укладати на правах головного розпорядника бюджетних коштів централізовані договори (угоди) в інтересах та задля задоволення господарських та інших потреб підпорядкованих навчальних закладів (п. 4.6. Положення).
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах виступає як головний розпорядник бюджетних коштів для оплати вартості поставленого позивачем природного газу відповідним шкільним і дошкільним навчальним закладам, тому несе відповідальність за прострочення виконання даного грошового зобов'язання.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, доказів сплати 3% річних й інфляційних втрат не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.
При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 45961,91грн належними та допустимими доказами.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9184,75грн 3% річних, 36777,16грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 206,57грн суд відмовляє.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління освіти Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 7, ідентифікаційний код 02143235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ідентифікаційний код 39577504)
- 9184,75грн - 3% річних;
- 36777,16грн - інфляційних втрат;
- 1592,84грн - витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 206,57грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 18.09.17
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу (наручно)
3 - відповідачу (наручно)