"13" вересня 2017 р.Справа № 916/1683/17
за позовом: Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС»;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про стягнення.
Суддя: Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: Доненко О.І., за довіреністю від 28.08.2017р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: 17.07.2017р. Приватне підприємство «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» (ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) про стягнення грошових коштів набутих без достатніх підстав у розмірі 25480,00грн., 3% річних у розмірі 245,02грн., та інфляційних втрат у розмірі 1031,94грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2017 року порушено провадження у справі № 916/1683/17; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
04.09.2017р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи, на іншу дату з метою підготовки правової позиції по справі.
13.09.2017р. від Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд крім позовних вимог викладених в первинній позовній заяві стягнути з відповідача суму збитків, що понесені у зв'язку з відрядженням представника позивача.
Відповідач в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 13.09.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Приватне підприємство «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» зазначає, що у грудні 2016р.між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було досягнено домовленість, щодо виконання відповідачем ремонтних робіт.
Позивач зазначає, що враховуючи довірчі стосунки між сторонами, Приватне підприємство «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 авансовий платіж в сумі 25480,00грн. та запросило відповідача для підписання договору №12/12 від 12.12.2016р.
Приймаючи до уваги, що ФОП ОСОБА_1 в обумовлені строки не виконав роботи, та не повернув суму авансового платежу, Приватне підприємство «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» звернулось до відповідача з листом №364 від 28.02.2017р. відповідно до якого запропонувало ФОП ОСОБА_1 повернути авансовий платіж в сумі 25480,00грн. до 10.03.2017р.
ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» зазначає, що на сьогоднішній день договір між сторонами не підписано роботи ФОП ОСОБА_1 не виконанні, та сума авансового платежу не була повернена.
Враховуючи викладені обставини, ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС», звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (з відповідними змінами та доповненнями) «Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.»
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, - «У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.»
Господарський суд Одеської області звертає увагу, що предметом позову відповідно до позовної заяви за вх. №1788/17 від 17.07.2017р. є стягнення грошових коштів набутих без достатніх підстав у розмірі 25480,00грн. 3% річних у розмірі 245,02грн. та інфляційних втрат у розмірі 1031,94грн.
Що стосується підстав позову, відповідно до позовної заяви за вх. №1788/17 від 17.07.2017р., ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» обґрунтовує позовні вимоги тим, що отримавши авансовий платіж, ФОП ОСОБА_1 ухиляється від підписання договору, виконання робіт та повернення авансового платежу.
В заяві про зміну предмету позову поданої до господарського суду 13.09.2017р. ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» заявляє «додаткову» позовну вимогу про стягнення з відповідача суми збитків, що понесені у зв'язку з відрядженням представника позивача.
Підставою для стягнення збитків, ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» визначає необхідність участі представника позивача у судових засіданнях з метою захисту порушених прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до п. 3.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 «ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Отже, суд зазначає, що враховуючи факт подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд Одеської області відмовляє в задоволенні заяви про зміну предмету позову поданої до господарського суду 13.09.2017р., у зв'язку з чим, розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги, які викладені в позовній заяві за вх. №1788/167 від 17.07.2017р. так як в даному випадку зміна предмету та підстав позову за своєю правовою природою є поданням ще одного позову.
У відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Крім того, положення зазначеної глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Тобто, в такому разі сума, набута внаслідок безпідставного збагачення, підлягає поверненню за рахунок такого набувача.
Господарський суд Одеської області звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія договору №12/12 від 12.12.2016р., яка не підписана зі сторони відповідача, а тому суд доходить висновку, що договірні відносини між сторонами відсутні, крім цього проект договору взагалі не містить положень щодо перерахування авансового платежу.
Факт перерахування 25480,00грн. на користь ФОП ОСОБА_1 підтверджено належними та допустимими доказами, а саме платіжним дорученням№1413 від 13.12.2016р. та випискою по рахунку ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС».
Отже, враховуючи викладені обставини, позовні вимоги ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» в частині стягнення грошових коштів набутих без достатніх підстав у розмірі 25480,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні! договором або законом.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст. 229 ГК України). Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.
Враховуючи відсутність договірних зобов'язань та загальні положення про виконання зобов'язань Приватне підприємство «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» звернулось до відповідача з листом №364 від 28.02.2017р. відповідно до якого запропонувало ФОП ОСОБА_1 повернути авансовий платіж в сумі 25480,00грн. до 10.03.2017р.
Отже ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат з 10.03.2017р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що він виконаний з дотриманням норм чинного законодавства, не містить арифметичних помилок а тому до стягнення з ФОП ОСОБА_1 підлягає сума 3% річних у розмірі 245,02грн. за 117днів та інфляційні втрати за березень, квітень та травень 2017р. у розмірі 1031,94грн.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Таким чином, з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог ПП «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС»« вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.49 ГПК України з відповідача стягується на користь позивача 1600грн. судового збору, сплаченого останнім за розгляд даного позову.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код РНОКПП НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС» (вул. Іоанна Павла ІІ,3, Київ 42, 01042, код ЄДРПОУ 34456142) суму грошових коштів набутих без достатніх підстав у розмірі 25480,00грн.; 3% річних у розмірі 245,02грн. інфляційні втрати у розмірі 1031,94грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017р.
Суддя О.Ю. Оборотова