10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Васильчук С.Ф.
Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
іменем України
"13" вересня 2017 р. Справа № 293/386/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Моніча Б.С.
Капустинського М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від "15" червня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом, в якому просив визнати дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області неправомірними та зобов'язати провести перерахунок його пенсії з урахуванням 70% її розміру від відповідних сум його грошового забезпечення починаючи з 17 вересня 2016.
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 15.06.2017 р. позов задоволено. Визнано дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії - неправомірними. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням 70% її розміру від відповідних сум його грошового забезпечення починаючи з 17 вересня 2016 року та виплачувати пенсію в розмірі 70 % грошового забезпечення ОСОБА_3 в подальшому. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області протягом місяця з дня набрання постановою законної сили подати суду звіт про виконання постанови.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до свідоцтва про хворобу "273/173 від 22.08.2016 р. позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, однак вказаним документом не визнано ОСОБА_3 непридатним до служби у поліції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 01.09.1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (наказ ЛІВС при НАВС №81 о/с від 22.08.1995 року).
Встановлено, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_3 направлено сектором кадрового забезпечення УЗЕ в Житомирській області Національної поліції на військово-лікарську комісію до територіального медичного об'єднання МВС України по Житомирській області.
За результатами обстеження згідно свідоцтва про хворобу №273/173 від 22.08.2016 року позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час на основі ст.55б,38в,42г,71г,23г,46 з.п.,гр1 розкладу хвороб і фізичних вад наказу МВС України від 06.02.2001 року № 85. В подальшому, на підставі поданого рапорту від 02.09.2016 року та свідоцтва про хворобу № 273/173 від 22.08.2016 року позивач був звільнений зі служби наказом начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.09.2016 року №219 о/с за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію». Стаж служби в поліції складає 22 роки 06 місяців 08 днів, вислуга на пільгових умовах 03 роки 05 місяців 15 днів. Усього вислуга років для призначення пенсії 25 років 11 місяців 23 дня.
Встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено нарахування пенсії ОСОБА_3 у розмірі до 65% від сум його грошового забезпечення.
18.01.2017 року позивач письмово звернувся до ГУ ПФУ у Житомирській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з нарахуванням додатково 5% до його пенсійного забезпечення, оскільки в наказі про його звільнення вказано, що він звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу).
В подальшому 15.03.2017 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії, однак відповідачем відмовлено йому в перерахунку пенсії, у зв'язку з тим що надане позивачем свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Житомирській області» не містить в собі інформації про непридатність до служби в поліції, тому що в свідоцтві про хворобу зазначено: непридатність до військової служби, і що підстав для збільшення на 5 % відповідних сум грошового забезпечення немає.
Вважаючи вказану відмову у перерахунку пенсії протиправною ОСОБА_3 звернувся до суду, оскільки вважає, що пенсія йому має виплачуватися в розмірі 70% його грошового забезпечення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок його пенсії з урахуванням 70% її розміру від відповідних сум його грошового забезпечення починаючи з 17 вересня 2016 року, оскільки свідоцтво про хворобу №273/173 від 22.08.2016 року видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» ОСОБА_3 є належним документом, який підтверджує наявність у нього хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, Законом України від 09.04.1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за вказаним Законом № 2262 за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно п. а ч.1 ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу років 20 років і більше за вислугу років 20 років - 50 % , а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі п.2,3 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55% відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років 3% відповідних сум грошового забезпечення.
Як визначено в частині 1 статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів робить висновок, що стаття 77 Закону України «Про національну поліцію» встановлює вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України. При цьому, однією із вказаних підстав для звільнення є хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 1995 року N488, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 1995 р. за N 308/844 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в органах внутрішніх справ й військах внутрішньої та конвойної охорони МВС України.
В додатку №12 до вище вказаного положення затверджене «свідоцтво про хворобу», в п. 13 додатку міститься графа: «Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби».
Відповідно до п.1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06.02.2001 р., військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
Пунктом 1.1 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06.02.2001 р., визначено, що медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою визначення: придатності кандидатів за станом здоров'я, фізичним розвитком, а для окремих видів службової діяльності за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового й начальницького складу, з урахуванням вимог пункту 1.43 цього Порядку.
За пунктом 1.63 вказаного Порядку ВЛК свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів. За результатами медичного огляду ВЛК виносять такі постанови:
1.63.1. Щодо кандидатів на службу в органи внутрішніх справ: придатний до служби чи не придатний до служби на певній посаді.
1.63.2. ВЛК забороняється виносити постанови про придатність до служби в органах внутрішніх справ кандидатів на службу без вказівки виду службової діяльності або посади, на яку вони призначаються, за винятком випадків, коли в них виявлені захворювання, які перешкоджають службі на будь-якій посаді в органах внутрішніх справ (згідно з графами Розкладу хвороб). У цих випадках ВЛК виносить постанову: не придатний до служби в органах внутрішніх справ або не придатний до служби в органах внутрішніх справ до виліковування (за наявності гострого захворювання).
1.63.5. Щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ:
"Придатний до військової служби";
"Придатний до військової служби. Не придатний на посаду"
(вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей);
"Обмежено придатний до військової служби";
"Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я __" з вказівкою строку звільнення, відпустки.
"Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час";
"Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку".
Згідно з п. 1.117 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06.02.2001 свідоцтво про хворобу складається: у мирний час - на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.
Вище вказане положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в органах внутрішніх справ й військах внутрішньої та конвойної охорони МВС України чинне на даний час.
Тому, суд критично оцінює висновки відповідача про те, що військово - лікарські документи мають містити в собі інформацію про непридатність «до служби в поліції».
Судом встановлено, що за результатами проходження позивачем медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» було видано свідоцтво про хворобу №273/173 від 22.08.2016 року, за яким ОСОБА_3, не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Дослідивши вказане вище свідоцтво про хворобу ОСОБА_3 №273/173 від 22.08.2016 року на відповідність його вимогам Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі МВС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що воно є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, згідно ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним рішення та не спростував вище викладене.
Суд належним чином дослідив представлені докази, встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та зробив обгрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. У доводах апеляційної скарги відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування постанови, а наведені доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від "15" червня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Г. Охрімчук
судді: Б.С. Моніч
М.М. Капустинський