13 вересня 2017 року м. Київ К/800/10395/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Приходько І.В.,
секретар судового засідання Загородній А.А.,
за участю позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, -
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернулася до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган) від 13.11.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 8 981,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 245,25 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.
Рішення судів обґрунтовано тим, що збільшення майнового стану чи приросту активів позивача не відбулось, а отже спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитом платником податків ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2015 року № 691/21-03-17-03/НОМЕР_2, та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України вмотивовано тим, що позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 59 873,43 грн. за договором споживчого кредиту від 25.01.2008 року № 014/29/1150 та не сплачено з такого доходу податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.01.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір № 014/29/1150 про надання споживчого кредиту у сумі 24 300,00 дол. США терміном на 84 місяці.
Позивачем на виконання договірних зобов'язань сплачено ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кошти у розмірі 24 300,00 дол. США.
13.03.2014 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» анульовано (прощено) ОСОБА_4 заборгованість за пенею у розмірі 59 873,43 грн., яка виникла внаслідок порушення умов щодо вчасного внесення щомісячних платежів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом-повідомленням АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 42).
Таким чином контролюючий орган дійшов висновку що ОСОБА_4 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в якій не відображено в повному обсязі доходи у вигляді додаткового блага у розмірі 59 873,43 грн., чим порушено вимоги абз. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 8 981,01 грн.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Так, згідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Таким чином нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та у разі їх анулювання за рішенням банківської установи не є доходом платника податку в розумінні Податкового кодексу України, що підлягає оподаткуванню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа-повідомленням АТ «Райфайзен Банк Аваль» від 13.03.2014 року, банківською установою за кредитним договором анульовано (прощено) ОСОБА_4 заборгованість за пенею в розмірі 59 873,43 грн.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.
За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 821/3653/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: І.Я. Олендер
І.В. Борисенко
І.В. Приходько
Повний текст виготовлено 14.09.2017 року.