13 вересня 2017 року м. Київ К/800/6556/17
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними висновків акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, -
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) до суду заявлений позов до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та неправомірними висновків акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року позов Підприємця задоволено частково.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та відкрити апеляційне провадження.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1), а провадження в адміністративних справах - відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2).
Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених ст. 186 Кодексу, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року позов та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на підставу поважності пропуску строку апеляційного оскарження скаржник вказує на відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказане клопотання не може бути задоволеним, оскільки жодних доказів відсутності коштів за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року, скаржник не надав, а тому ухвалою від 2 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано 30-денний строк, з дня отримання копії вказаної ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Контролюючим органом до суду надано клопотання про усунення недоліків та документи, які на думку апелянта, свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався службову записку від 15.01.2016 року № 19-00-10-02-09 та кошториси 2015-2016 років, які, на думку контролюючого органу, свідчать про дотримання строків апеляційного оскарження.
Проте судом апеляційної інстанції цілком правомірно визнано такі підстави неповажними, оскільки зі змісту службової записки від 15.01.2016 року № 19-00-10-02-09 вбачається, що апелянтом вживались заходи для отримання коштів для сплати судового збору лише 15.01.2016 року, що свідчить про невжиття належних заходів з метою сплати судового збору. Крім того, надані кошториси 2015-2016 років підтверджують надходження коштів з бюджету.
Також суд зазначає, що посилання заявника, як на підставу пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, на відсутність можливості сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, суд апеляційної інстанції цілком правомірно вважав необґрунтованими, оскільки така підстава не є поважною та не звільняє відповідача від обов'язку дотримуватись процесуальних строків як сторони по справі.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а відповідно і для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у справі № 819/2829/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: І.Я. Олендер
Л.І. Бившева
Т.М.Шипуліна