05 вересня 2017 року м. Київ К/800/18995/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській областіна постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 рокуу справі №820/10741/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профхім» (надалі - ТОВ «Профхім»)
до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - Східна ОДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
ТОВ «Профхім» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Східної ОДПІ від 30.09.2015 року №0000282202, від 30.09.2015 року №0000282201, від 30.09.2015 року №0000292202.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Профхім» просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Східною ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Профхім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 27.08.2015 року №442/20-38-22-02-04/32134121.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у ТОВ «Битхім» ЛТД, ПП «Тронік», ТОВ «Массів», ТОВ «Гуматекс ЛТД», ТОВ ІВФ «Спецтехстрой», ТОВ «Авангард 10», ТОВ БК «Альянсбуд», ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», ТОВ «Престиж 10», ТОВ «Мак Авто», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, а також при реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Углетехсервіс», ТОВ «С-Транс», ТОВ «Двигун плюс», ТОВ «АТАІ Україна», ПП «Агророзсоші» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію контролюючий орган посилався на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача, де викладено думки про порушення ними податкової дисципліни та, як наслідок, вчинення з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків.
Крім того, відповідач дійшов висновку про недотримання ТОВ «Профхім» вимог п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, внаслідок непредставлення на перевірку платіжного документа, який би підтверджував готівкові розрахунки підзвітних осіб з іншими суб'єктами господарської діяльності на загальну суму 7347,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30.09.2015 року №0000282202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 306608,00 грн. за основним платежем та 153304,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.09.2015 року №0000292202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72293,00 грн. за основним платежем та 36146,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.09.2015 року №0000282201, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7347,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення господарських операцій, як з придбання, так і з реалізації товарів, робіт (послуг).
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків на оплату; рахунків-фактур; специфікацій; видаткових накладних; податкових накладних; карток складського обліку матеріалів; сертифікатів та паспортів якості; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; посвідчень про відрядження; квитанцій про використані під час відрядження кошти; договірної ціни; локального кошторису; відомостей ресурсів; розрахунків загальновиробничих витрат; актів приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг); звітів про виконану роботу.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Профхім» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач, а також його постачальники та покупці були належним чином зареєстровані як юридичні особи й платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на результати контрольних заходів щодо контрагентів ТОВ «Профхім» як на підставу для висновку про обґрунтованість здійснених донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Східної ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Щодо доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, то на їх спростування ТОВ «Профхім» подано відповідні копії видаткових ордерів на суму 7347,00 грн. та авансових звітів №АО-0000211, №АО-0000309, №АО-0000314, №АО-0000274.
Посилання податкового органу на ненадання представлених документів на перевірку як на підставу для висновку про правомірність застосування до позивача спірної суми штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2015 року №0000282201, колегія судів не може визнати обґрунтованим.
Так, положення ст. 11, ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.
З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ І.О. Бухтіярова
___________________ Ю.І. Цвіркун