04.09.2017 Справа №607/7117/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Ломакіна В.Є.
за участю секретаря Репетівської В.Р.
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кондрат Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №489566 від 02 червня 2017 року, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до УПП у м. Тернополі ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №489566 від 02 червня 2017 року, якою його визнано винним за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що порушення вказаного в оскаржуваній постанові він не вчиняв, оскільки працює в зоні дії дорожнього знаку «Рух механічних транспортних засобів заборонено», а тому його вимоги на транспортний засіб позивача не поширюються. Також, позивач стверджує, що не зміг вчасно пред'явити технічний паспорт на керований ним автомобіль, оскільки він керував не власним транспортним засобом і не зміг віднайти документи на нього. Коли повернувся власник автомобіля та пред'явив документи на транспортний засіб, інспектор поліції вже почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення. З цих підстав, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад правопорушень вказаних в оскаржуваній постанові. Крім цього, позивач переконаний, що винесення оскаржуваної постанови на місці зупинки транспортного засобу, без складання протоколу про адміністративне правопорушення та без надання водію можливості скористатись правами визначеними ст. 268 КУпАП, зокрема правом на захист, суперечить вимогам законодавства та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить оскаржувану постанову скасувати.
Представник відповідача УПП у м. Тернополі ДПП - Кондрат Л.Р. позовні вимоги не визнала, вважає, що оскаржувана постанова складена у відповідності до вимог закону, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти:
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №489566 від 02 червня 2017 року, ОСОБА_1 02 червня 2017 року о 14 год. 05 хв., в м. Тернополі по вулиці Шевченка, керуючи транспортним засобом марки «Honda-CRV» номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух механічних транспортних засобів заборонено» та проїхав у забороненому напрямку. При перевірці документів водій не мав при собі свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.1 (б) ПДР України.
Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 258 КУпАП на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596- VIII після частини першої доповнена новою частиною такого змісту: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі».
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою ст. 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення включно з тими, відповідальність за які передбачена ст. 122 КУпАП.
Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, на яке посилається позивач як на підтвердження свої позовних вимог, датоване 26 травня 2015 року, в той час як зміни в ст. 258 КУпАП внесені згідно Закону України від 14 липня 2015 року № 596-VIII.
А тому, суд вважає, що винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідає вимогам законодавства, яке діяло на момент винесення вказаної постанови.
Відповідно до п. 3.2 ПДР України, дорожній знак «Рух механічних транспортних засобів» забороняє рух усіх механічних транспортних засобів.
Згідно п.2.1 (б), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідальність, згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП настає, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідальності підлягають водії за керування транспортним засобом, які не мають при собі або не пред'явили для перевірки реєстраційного документа на транспортний засіб.
За правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно переглянутих в судовому засіданні матеріалів відеофіксації із нагрудних відеокамер працівників поліції наданих представником відповідача та долучених до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку «Рух механічних транспортних засобів заборонено». При перевірці документів у водія, останній не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем вірно встановлено факт правопорушення вчиненого позивачем, що стверджується долученим до матеріалів справи диском відеофіксації, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив ПДР України за що його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поліцейський, що розглядає справу, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки (п.п. 4, 9 Розділу ІІІ вказаної Інструкції).
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).
Із переглянутого відео вбачається, що інспектором патрульної поліції не роз'яснювались ОСОБА_1 його права передбачені ст. 268 КУпАП. Крім цього, водій заявляв клопотання про його бажання скористатись правовою допомогою. Однак, інспектором патрульної поліції не забезпечено можливість особі, яка притягується до адміністративної відповідальності скористатись її правами, зокрема при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги закону та процесуальні права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 489566 від 02 червня 2017 року слід скасувати.
Керуючись п.п. 2.1 (б), 3.2 ПДР України, ст.ст. 122, 126, 251, 252, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18, 71, 158 - 163, 171-2, 186 КАС України, суд, -
Позов - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 489566 від 02 червня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий суддяВ. Є. Ломакін