05.09.2017 Справа №607/1500/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючого - судді Братасюка В.М.
- за участю секретаря Чичкевич О.І.
позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину за законом, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту складеного від імені ОСОБА_7, посвідченого 30 червня 2015 року нотаріально в реєстрі за №1-559, та визнання за нею права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7. В обґрунтування вимог зазначає, що заповіт від 30.06.2015року №1-558, складений її чоловіком ОСОБА_7, померлим 11.05.2016року, оформлений із порушенням чинного законодавства, зокрема пункту 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і є недійсним. Крім того на її думку, в ОСОБА_7 не було жодних підстав, причин, мотивів чи внутрішніх переконань складати заповіт на користь ОСОБА_6, тому вважає, що даний заповіт якщо і був складений то під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, так як приймав таблетки в склад яких входили психотропні речовини, а також неодноразово проходив курси хіміо-терапії в основу яких теж було покладено наркотичні та психотропні речовини для зниження рівня болю ОСОБА_7
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали із викладених у позовній заяві обставин.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в судовому засіданні відносно задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на позов.
Представник відповідача ОСОБА_4 Тернопільської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, подано суду клопотання про слухання справи у відсутності їх представника по наявних у справі документах, щодо вирішення спору покладаються на думку суду.
Представник відповідача ОСОБА_5 Тернопільської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, подано суду клопотання про слухання справи у відсутності їх представника, проти визнання заповіту недійсним заперечують.
Судом досліджено надані сторонами докази і встановлено наступні обставини:
11 травня 2016року помер ОСОБА_7, (чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько відповідачки ОСОБА_7С.), що стверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ИД №205881, виданим 11.05.2016року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Те, що відповідач ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-ИД №377077 виданим Відділом ЗАГСу Тернопільського міськвиконкому 26.10.1983року.
19.06.2012 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду у справі №1915/9055/2012 було розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (матір'ю відповідачки).
Вдруге ОСОБА_7М взяв шлюб 04.10.2012року із ОСОБА_1.
Як стверджує відповідач ОСОБА_6 за 32 роки перебування у шлюбі її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 збудували житловий будинок, який розміщений у місті Пустомити по вулиці Лугова №51 Пустомитівського району Львівської області. Після завершення будівництва житлового будинку Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.09.2007року зареєструвало право власності на будинок, видавши Свідоцтво на нерухоме майно та ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15892418 на власника ОСОБА_7.
30 червня 2015року ОСОБА_5 Тернопільською державною нотаріальною которою за
реєстровим номером №214 посвідчено заповіт за №1-559 на належний ОСОБА_7 на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по вул.Луговій, в м.Пустомити, Пустомитівського району Львівської області та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистою підсобного господарства площею 0,1548г, що розташована за адресою м.Пустомити, Пустомитівського району Львівської області.
У даному заповіті вказано про те, що заповідачу роз'яснено зміст статей 1241, 1244, 1254, 1307 Цивільного кодексу України.
До підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_7 та підписаний ним власноручно у присутності нотаріуса.
У заповіті ОСОБА_7 особисто, рукописним текстом, зазначив, що на його прохання текст заповіту з його слів записано державним нотаріусом за допомогою комп'ютерної техніки, зачитано ним вголос, відповідає його дійсним намірам, і він усвідомлює значення своїх дій, і діючи добровільно, підписує його.
Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.
Заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах ОСОБА_5 Тернопільської державної нотаріальної контори, а інший видається заповідачеві.
Заповіт посвідчено державним нотаріусом ОСОБА_5 Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, скріплено печаткою вказаної контори та зареєстровано у реєстрі за № 1-559.
Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України.
Згідно зі статтею 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними в статтях 1251-1252 цього Кодексу, і зареєстрований у Спадковому реєстрі.
Зазначені вимоги закону при посвідченні заповіту дотримано.
01.03.2017року ОСОБА_4 Тернопільською державною нотаріальною конторою до спадкового реестру внесено реєстраційний запис про реєстрацію видачі Свідоцтва про право на спадщину за №58993189. Спадкове майно - житловий будинок включає: цегляний будинок загальною площею 190,7 кв.м. житловою площею 101,4 кв.м, зазначений в генплані під літерою А-2, погріб з бетону під літерою Пг, сарай з цегли під літерою Б, літня кухня цегляна - під літерою В, гараж цегляний під літерою Г, вбиральня з дощок під літерою Д, ворота металеві під №1, огорожа з металевої сітки під №2 і №3.
01.03.2017року нотаріус ОСОБА_4 Тернопільської державної нотаріальної контори -ОСОБА_10 зареєструвала право власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна, видавши ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 815716442.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта за результатами проведення судово-психіатричної експертизи від 20.06.2017 року №298, ОСОБА_7 станом на період складання та посвідчення заповіту 30.06.2015 року за № 1 - 559 року не страждав на жодний психічний розлад. ОСОБА_7, як не страждаючий на психічні розлади, розумів значення своїх дій та міг керувати ними на період часу складання та посвідчення заповіту 30.06.2015 року за № 1 - 559.
В мотивувальній частині висновку експерта також зазначено, що аналіз поданих на експертизу матеріалів справи та медичної документації, зіставлення виявлених при вивченні об'єктів експертизи відомостей про психічний стан ОСОБА_7 між собою свідчать про наступне: ОСОБА_7 тривалий час хворів на рак лівої легені. З приводу даною захворювання лікувався амбулаторно і стаціонарно в Національному інституті раку м. Київ. Комунальній установі Тернопільської обласної ради «Тернопільському обласному онкологічному диспансері», перебував на "Д" обліку з приводу раку легені, проводилося хірургічне лікування (пульмонектомія), проходив курси хіміотерапії. Згідно довідки МСЕK серія АВ № 06117424 від 23.02.2016 р. являється інвалідом І «Б» групи. Потребує стороннього догляду.
В матеріалах справи відсутні дані про перебування ОСОБА_7 на обліку в лікаря-психіатра.
11.05.2016 року ОСОБА_7 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть ОСОБА_11 І-ИД№ 205881.
Таким чином, об'єктивних даних які б свідчили про наявність у підекспертного ОСОБА_7 психічних розладів, зокрема, на період складання та посвідчення заповіту 30.06.2015 року за № 1 - 559, немає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Судом установлено, що за життя ОСОБА_7 склав заповіт, який 30 червня 2015року ОСОБА_5 Тернопільською державною нотаріальною которою за
реєстровим номером №214 посвідчено за №1-559 на належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по вул.Луговій, в м.Пустомити, Пустомитівського району Львівської області та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистою підсобного господарства площею 0,1548г, що розташована за адресою м.Пустомити, Пустомитівського району Львівської області.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Крім того ОСОБА_7 в серпні 2015року продав інший житловий будинок в
м.Пустомити, Пустомитівського району Львівської області, кошти від реалізації якою
використовував для лікування своєї хвороби.
Також, 12.02.2016 року за три місяці до смерті ОСОБА_7 продав мікроавтобус пасажирський «Рено трафік» 2006року випуску - ОСОБА_12, що є рідним сином позивача ОСОБА_1
Таким чином посилання позивача, що ОСОБА_7 не усвідомлював своїх дій та(або) не міг керувати ними, так як приймав таблетки в склад яких входили психотропні речовини, а також неодноразово проходив курси хіміо - терапії в основу яких покладено наркотичні та психотропні речовини для зниження рівня болю, не підтверджуються здобутими доказами в суді.
Не підтверджуються і посилання позивача, щодо відсутності спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_6, як батька із донькою, оскільки із фотографій долучених відповідачем ОСОБА_6 вбачається, що вони проводили разом час на сімейних заходах.
Крім того, із копій медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_7 вбачається, що 02 та 04 лютого, 04 червня, 03 та 30 липня, 10 вересня 2015року ОСОБА_6 особисто супроводжувала ОСОБА_7 на лікування в Національний інститут раку(м.Київ).
Відтак, судом установлено, що волевиявлення заповідача ОСОБА_7 було вільним і відповідало його волі, що виключає можливість визнання заповіту недійсним відповідно до ст. 1257 ЦК України.
З наведених підстав позов в частині визнання оспорюваного заповіту недійсним є безпідставним.
Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Крім цього, відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Оскільки спадкування після смерті ОСОБА_7 здійснюється за заповітом, а позивач, яка була дружиною померлого, згідно зі ст. 1241 ЦК України права на обов'язкову частку в спадщині не має, нотаріусом правомірно роз'яснено позивачу що право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.
Тому, підстав визнавати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7 немає.
Відтак, позов і в цій частині є безпідставним, і в його задоволенні слід відмовити.
Оскільки в позові позивачу відмовлено повністю, відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені ним судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 1223, 1233, 1235, 1241, 1247, 1248, 1254, 1257, 1262 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60,212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту складеного від імені ОСОБА_7, посвідченого 30 червня 2015 року нотаріально в реєстрі за №1-559, та визнання права ОСОБА_1 на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяОСОБА_13