Справа № 464/800/17
пр.№ 2/464/611/17
31.08.2017 року
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді Бойко О.М.
при секретарі Кравс С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,-
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Савицькою Т.О. за р.№ 712 від 29.06.2016 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.07.2016 року Сихівським районним судом м.Львова прийнято рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь борг у розмірі 863 780,72 грн. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист від 05.09.2016 року та державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52214067. В ході здійснення виконавчих дій встановлено, що боржник ОСОБА_2, 29.06.2016 року подарувала 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_3 Вважає, що укладення спірного договору спрямоване на уникнення сплати боргу, визначеним судом, а також є свідомою та умисною, з метою уникнення відповідальності і яка вчинена без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цим правочином. Даний правочин по своїй суті є фіктивним і укладений умисно, оскільки боржник ОСОБА_2 передбачає для себе негативні наслідки у випадку звернення стягнення на цю частину нерухомості для виконання рішення суду про стягнення боргу. Про майнові претензії відповідачу було відомо згідно претензії від 21.03.2016 року, вимоги від 11.04.2016 року, а також ухвали Сихівського районного суду м.Львова про відкриття провадження у справі від 10.05.2016 року та відповідних неодноразових повісток про виклик відповідача до суду. Укладення зазначеного договору дарування за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямоване на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним. У зв'язку із чим просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні змісту позовних вимог та просить їх задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що про наявність договору позики між її донькою ОСОБА_2 та позивачем їй стало відомо з даної справи, їй не було відомо про судове рішення, оскільки на момент укладення договору дарування такого рішення не існувало. Причиною оформлення договору дарування передували неприязні сімейні відносини, які тривали довгий час, після чого вони уклали договір дарування, ОСОБА_2 була знята з реєстрації та виїхала на проживання в інше місце. Зазначив, що виконання рішення не обмежується виключно стягненням за рахунок нерухомого майна, а може бути виконане за рахунок доходу чи рухомого майна. Крім того, рішення суду є заочним, а отже ОСОБА_2 не приймала участі у даній справі. На даний час місце проживання доньки їй не відоме. За таких обставин не можливо стверджувати те, що їхні дії при укладенні договору дарування були спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась подала суду письмові заперечення в яких позов не визнала, зазначила, що укладення спірного договору передувало ухваленню рішення Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з неї боргу. Вказаний договір дарування було укладено у зв'язку із неприязними відносинами в сім'ї. Просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та просила в задоволенні такого відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Савицька Т.О. в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутності та у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Третя особа представник Сихівського відділу держаної виконавчої служби ЛМУЮ в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_6, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.1 ст.718, ч.2 ст.719 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Як вбачається із договору дарування 1/3 частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 29.06.2016 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належала дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності.
Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 14.07.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 863780 (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 72 копійки, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 9514 (дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень 19 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень; загалом - 880184 (вісімсот вісімдесят тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 72 копійки. Дане рішення набрало законної сили та Сихівським районним судом м .Львова 05.09.2016 року видано виконавчий лист № 464/3556/16ц. На підставі вказаного виконавчого листа Сихівським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 52214067.
Як вбачається із тексту рішення таке ухвалено заочно у відсутності відповідачки ОСОБА_2, із відповіді ПАТ «Укрпошта» № 05-06-421 від 13.07.2017 року , вбачається, що повідомлення та судові повістки за період розгляду цивільної справи були повернуті у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно роз'яснень, що містить п. 24 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Як встановлено судом, укладаючи спірний договір дарування сторони досягли згоди відносно усіх істотних умов договору, після укладення договору сторонами були виконані його умови, а саме, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв дарунок, після чого відповідачка ОСОБА_2 була знята з реєстрації за даною адресою.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Савицькою Т.О. за р.№ 712 укладений 29.06.2016 року, після його укладення ОСОБА_2 була знята з реєстрації за вказаної адресою, а рішення Сихівського районного суду м.Львова про стягнення з ОСОБА_2 боргу ухвалено судом лише 14.07.2016 року, тобто, до ухвалення рішення, зважаючи на відсутність достовірних даних про те, що сторонам договору було відомо про наявність спору у суді, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про те, що вказаний правочин не спрямований на реальне настання юридичних наслідків.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові, прийнятій в результаті перегляду рішень в порядку п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, в цивільних справах № 6-197цс14 від 21 січня 2015 року.
Відповідно до ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування недійсним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 202, 203, 215, 234, 317, 319, 321, 717, 718, 719 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.
Головуюча Бойко О. М.