463/3026/17
2-а/463/198/17
14 вересня 2017 року м. Львів Справа №2-а/463/198/17
Суддя Личаківського районного суду м. Львова - Лакомська Ж. І. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення дій,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова, просить: зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова перерахувати, починаючи з 13.05.2013 року, призначену їй пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням інших видів виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань), які вказані у поданій нею довідці, виданій департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації від 08.05.2013 року №09-40/2, в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова перерахувати та виплачувати їй пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, згідно довідки департаменту фінансів Львівської ОДА від 17.05.2017 року №09-40/15 з урахуванням інших виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань та індексації), в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати.
Позов мотивує тим,що з 13.05.2013 р. управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова їй призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, в розмірі 80% заробітної плати. Вказує,що за час перебування на державній службі, відповідно до норм чинного законодавства, отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, виплати по індексації заробітної плати. Оскільки на усі ці види виплат, які отримані за час проходження державної служби було нараховано та сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,вона звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням цих виплат. Однак, у проведенні перерахунку відповідач відмовив з мотивів відсутності правових підстав для проведення такого перерахунку. Таку відмову вважає незаконною, оскільки з вказаних видів грошового забезпечення нею сплачувались страхові внески і відповідно, під час вирішення питання про розмір пенсії, вони повинні враховуватись. Тому просить позов задоволити.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.06.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій за період з 13.05.2013 року по 15.12.2016 року - залишено без розгляду.
У відповідності до положень ст.183-2 КАС України сторони в судове засідання не викликалися.
Відповідач подав до суду заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, вважає свої дії законними. В запереченнях відповідач вказує на те,що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є складовими заробітної плати. Такі є одноразовими виплатами, які надаються в межах фонду оплати праці і тому, не враховуються при визначенні заробітку для обчислення пенсії. Аналогічне стосується сум індексації заробітної плати, внаслідок чого вони також не враховуються при обчисленні пенсії, оскільки не входять до складу заробітної плати. Також вказує,що Законом України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими,що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» з 01.01 2015 року внесено зміни до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України», Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тобто з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах вищезазначеними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Крім того, вказує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки за мотивами позову їй слід оскаржувати протокол про призначення пенсії. Тому, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, вважаю, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988 Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова припинено шляхом злиття та утворено нове Личаківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Львова, яке є його правонаступником.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку в Личаківському об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Львова як отримувач пенсії за віком на умовах ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з травня 2013 року.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» 1993р., в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відтак,аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Згідно з статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
На основі аналізу цих норм матеріального права, під час розгляду адміністративної справи № 21-314а14 ВСУ в своїй постанові від 16.09.2014р. зазначив, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
В іншій Постанові від 14.05.2013р. ВСУ під час розгляду адміністративної справи зазначив № 21-125а13 зазначив, що норми ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та норми ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є спеціальними, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, і тому, саме вони підлягають застосуванню.
З огляду на те, що у справі з аналогічним предметом спору ВСУ дійшов висновку про необхідність врахування цих видів виплат для визначення розміру пенсії, враховуючи обов'язковість висновків ВСУ під час вирішення подібних правовідносин, суд вважає підставними вимоги про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсії.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про невірно обраний спосіб захисту та розцінює такі як безпідставні.
Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить положення про те, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014р., прийнятого у справі «Суханов та Ільченко проти України» відносно соціальних виплат в п. 31 цього рішення зазначив, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).
В цій справі Суд надав остаточну оцінку, що маючи право на вищевказану надбавку, заявники мали майнове право відповідно до статті 1 Першого протоколу (п. 51 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Оскільки в справі яка розглядається внаслідок протиправних дій відповідача обмежується майнове право позивача, спосіб захисту шляхом покладення обов'язку здійснити нарахування та виплату не нарахованих сум пенсії є вірним.
Тому, позов слід визнати обґрунтованим та задоволити повністю.
В свою чергу, посилання відповідача в запереченнях на норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки, як вбачається зі змісту цієї норми, вона застосовується відносно осіб, які звернулись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії після 01.06.2015р.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 17-19, 71,128, 160-163,183-2, 256 КАС України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати неправомірними дії Личаківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова по прийняттю рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії державного службовця з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та щомісячної індексації, на які нараховано та утримано страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
Зобов»язати Личаківське об»єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, починаючи з 16 грудня 2016 року, згідно довідки департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації від 17.05.2017 року №09-40/15 з урахуванням інших виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань та індексації), в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати.
Судові витрати в розмірі 640 грн. здійснені позивачем ОСОБА_1 присудити з Державного бюджету України.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: Лакомська Ж. І.