Справа № 461/6369/17
Провадження № 6/461/187/17
Іменем України
14.09.2017 року Галицький районний суд м. Львова
в складі :
головуючого судді Радченка В.Є.,
при секретарі Сидорак М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львів подання державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,
14.09.2017 р. до Галицького районного суду м. Львова надійшло подання державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Личаківський відділ ДВС) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання нею свої зобов'язань.
В поданні зазначається, що у Личаківському відділі ДВС перебуває виконавче провадження за примусовим виконанням виконавчого листа № 463/3090/15-ц, виданого 18.11.2015 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного транспортного бюро України боргу на загальну суму 26423,65 грн.
Державний виконавець зазначає, що боржник ухиляється від виконання судового рішення та просить суд тимчасово обмежити виїзд ОСОБА_1 за межі України.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, хоча відділ ДВС був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. В письмовій заяві просила справу слухати без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
З огляду на дану норму Конституції України, слід прийти до висновку, що обмеження особи права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, є обмеженням її конституційного права на свободу пересування, гарантованого державою.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень інших органів(посадових осіб) вирішуються судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Однак в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують одержання боржником ОСОБА_1 усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, які передбачені вимогами ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а також доказів, що остання ухиляється від виконання зобов'язання. Не надано суду також матеріалів, які б доводили отримання боржником викликів державного виконавця.
Так, відповідно до наданих суду матеріалів встановлено, що у боржника відсутні рахунки в установах банку та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 Заходи примусового приводу через органи поліції (міліції) до боржника застосовані не були, стягнення із заробітку не здійснювалися.
В силу п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року - питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Наявність боргу сама по собі ще не свідчить про умисне ухилення від його погашення.
За таких обставин, суд вважає, що заявлене подання є безпідставним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, оскільки факт ухилення ОСОБА_1 від виконання нею зобов'язання не доведений, а тому у задоволенні подання слід відмовити.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 210, 217, 377-1 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львів про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.Є. Радченко