Дата документу Справа №
№ 22-ц/778/2975/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В.
Є.У.№ 320/150/17-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1
12 вересня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
ОСОБА_2
при секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 09.02.2008 відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання, тому станом на 30.11.2016 утворилась заборгованість в розмірі 10936,66 грн..
Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 09.02.2008 у розмірі 10936,66 грн..
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції було встановлено, що 09.02.2008 між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 був укладений договір бн, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 110 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, станом на 30.11.2016 утворилась заборгованість в розмірі 10936,66 грн., яка складається з: 797,10 грн. - заборгованість за кредитом, 6258,97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3121,70 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 508.89 грн - штраф (процентна складова).
Натомість досліджуючи доводи позивача, суд першої інстанції врахував час виникнення заборгованості та час виникнення права позивача на звернення з позовом.
Зокрема, позивач посилався на порушення позивачем строків позовної давності, встановлених ч. 1 ст. 261 ЦК України, за якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За вимогами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач ОСОБА_3, звернулася до суду з заявою про застосування строку позовної давності.
Суд першої інстанції врахував положення закону щодо поняття та змісту кредитного договору та прав і обов'язків позичальника (ч. 1 ст. ч. 1 ст. 1049 і ст. 1050 ЦК України)
Разом з тим, досліджуючи заперечення відповідача щодо пропуску строку позовної давності суд врахував, що останній платіж був здійснений відповідачем ОСОБА_3 у липні 2012 року.
За положеннями закону, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами у відповідності до ч.5 ст.261 ЦК України повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно із правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14, та на яку послався суд першої інстанції, йдеться про те, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності ( стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Відтак суд зробив висновок, що відповідач ОСОБА_3 почала ухилятись від належного виконання зобов'язань ще у липні 2012 року, саме тоді у ПАТ Приватбанк виникло право на звернення до суду та тривало до липня 2015 року.
Натомість позивач звернувся до суду 11.01.2017 року, тобто поза межами строку позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що замість старої картки відповідач отримувала нову з новим строком дії до 2015 року не спростовують висновків суду. Так, не спростовані твердження відповідача про те, що вона добровільно не здійснювала погашення заборгованості за кредитною карткою після липня 2012 року,
Жодними доказами не підтверджено, що відповідач отримувала нову кредитну картку зі збереженням або поновленням її обов'язків за кредитним договором. Так сторони не заперечують, що жодних операцій з руху коштів за новою карткою відповідачкою не здійснювалося, доказів на підтвердження того, що така картка була отримана - позивачем не надано.
Натомість за ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Керуючись ст. ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: