Номер провадження: 11-кп/785/964/17
Номер справи місцевого суду: 521/7722/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.08.2017 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 07 червня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Горностаївка Ленінського району АРК, громадянина України, українця, що має середньо-технічну освіту, одружений, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Болградського районного суду Одеської області від 14 лютого 2012 року за ч.2 ст.156 КК України до позбавлення волі на строк 8 років. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області вирок змінено та остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02 2016 року на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання зарахований строк попереднього ув'язнення з 03.11.2011 року по 15.05.2012 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 07 червня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Болградського районного суду Одеської області від 14 лютого 2012 року за ч.2 ст.156 КК України.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання та звільнити від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за час відбування покарання він має дев'ять заохочень та жодного порушення режиму ув'язнення не вчиняв. Крім того, засуджений зазначає, що він бере активну участь у самодіяльних організаціях, має міцні соціальні зв'язки з дружиною та після звільнення має намір працювати та дотримуватись законів України. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що його громадська дружина є інвалідом загального захворювання та на нього на утриманні знаходиться син ОСОБА_8 , який також є інвалідом дитинства другої групи та потребує постійного догляду та лікування.
Крім того, засуджений в апеляційній скарзі просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, посилаючись на те, що копію ухвали він отримав лише 01 липня 2017 року, тобто після закінчення строку її оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги засудженого, дослідивши матеріали провадження за клопотанням засудженого, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про те, коли саме засуджений ОСОБА_7 отримав копію ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 07 червня 2017 року. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений не був, а тому не підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , оскільки останній хоча і відбув 2/3 строку покарання, призначеного за вироком суду, однак за період відбування покарання мав два стягнення у виді попередження та догани за зберігання заборонених предметів.
За таких обставин доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що за час відбування покарання він неухильно дотримувався всіх вимог, встановлених адміністрацією виправної колонії, жодного разу не порушував режиму утримання, апеляційний суд вважає безпідставними.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, а саме за розбещення своєї малолітньої доньки, 2004 року народження, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.156 КК України. Характер та обставини вчиненого злочину, а також те, що раніше ОСОБА_7 двічі притягався до кримінальної відповідальності свідчать про підвищену суспільну небезпеку засудженого.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що він має громадянську дружину та на його утриманні знаходиться син ОСОБА_8 , який є інвалідом другої групи та потребує постійного догляду та лікування.
Так, до затримання ОСОБА_7 проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 . Рідною дитиною ОСОБА_7 є його донька ОСОБА_10 , 2004 року народження, у відношенні якої засуджений і вчинив злочин.
Таким чином до затримання та за період відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_7 не мав та не має жодних взаємних прав та обов'язків з громадянкою ОСОБА_11 , не вів з нею спільного побуту, а тому вона не може вважатися його цивільною дружиною. Доводи засудженого, що у нього на утриманні перебуває син ОСОБА_8 апеляційний суд визнає також необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7 не є його батьком та не має до нього будь-яких відносин.
Враховуючи викладене, а також характер та тяжкість злочину, за вчинення якого ОСОБА_7 відбуває покарання, обставини його вчинення, апеляційний суд вважає, що на даний час призначене ОСОБА_7 покарання не повною мірою досягло мети його призначення та не призвело до достатніх позитивних змін в особистості засудженого.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга з доповненнями засудженого ОСОБА_7 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 червня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала вступає в силу з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим у той самий строк, з моменту отримання копії ухвали.
Судді апеляційного суду
Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4