МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
_________________________________________________________________________________________________ Справа №521/19248/15-ц
Номер провадження №2/521/4778/17
15 серпня 2017 року м.Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
судді - Маркарової С.В.
за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,-
08.04.2016 року ОСОБА_2 звернувся із вищезазначеним позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що він постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться в комунальній власності.
За вказаною адресою зареєстровано також місце проживання відповідачів, які понад шість місяців там без поважної причини не проживають, їх особистих речей в квартирі немає.
Позивач стверджував, що у зв'язку із реєстрацією місця проживання відповідачів в зазначеній квартирі, він несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг.
02.12.2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулись до суду із позовом про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Позивачі стверджували, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін, між ними, однак, склалися неприязні стосунки, згоди щодо порядку користування спірною квартирою в досудовому порядку досягти не вдалось.
В процесі розгляду справи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 уточнили свої вимоги та просили суд:
- встановити порядок користування спірною квартирою
- стягнути з відповідачів на користь позивачів 24.180 грн. в якості матеріальної компенсації за майно
Ухвалою суду від 10.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в порядку ст. 126 ЦПК України об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_2 в судовому засіданні свій позов підтримав, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не визнав.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 свій позов підтримали, позов ОСОБА_2 не визнали.
Як третя особа ОСОБА_5 вважала, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
ОСОБА_5, ОСОБА_2 позов про встановлення порядку користування житловим приміщенням не визнали.
Дослідивши обставини справи та наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не підлягає задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що місце проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вказані обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються довідкою з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 09.06.2016 року за №987 ЖКС Хмельницький.
Спірне майно належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності.
Вказані обставини підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20.02.2013 року №240017 Департаменту міського господарства ОМР.
Окрім того, зазначене було предметом дослідження суддів трьох інстанцій (ухвалою вищого спеціалізованого суду України від 03.04.2017 року залишено без змін рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.06.2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29.11.2016 року), за результатами розгляду яких було встановлено, що сторони є власниками квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Більш того, саме встановлення судами належності спірного майна сторонам стало підставою відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у задоволенні вимог про фактичне повторне визнання права власності на спірну квартиру за рішенням суду.
Так встановивши правовий статус спірного майна суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про визнання власників такими, що втратили право користування спірним майном через не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, визначені статтями 71,72 ЖК України до виниклих правовідносин застосуванню не підлягають.
Вказані обставини виключають задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Таким чином, суд при вирішенні спору з приводу втрати користування житловим приміщенням ОСОБА_3, ОСОБА_4 не враховує підстави та строки їх не проживання в спірному приміщенні, оскільки, згідно із нормами чинного законодавства правове регулювання втрати права користування житловим приміщенням власником відсутнє, в той час як згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Такі вимоги ОСОБА_2 в межах даної справи не заявлялись.
Відповідно до ст.ст. 356, 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю; право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ( ст. 319 ЦК України).
Вказане право гарантовано кожному Конституцією України, як основним законом і актом прямої дії.
Проте, виникають випадки, що наявність вказаної тріади прав не гарантує безперешкодне користування майном.
Особливо це поширено тоді, коли будинок, квартира належить на спільній сумісній або частковій власності декільком особам.
Так, юридично ці особи мають право на належну їм частку в майні і ніким це право не оспорюється, але ця частка не виділена і чітко не окреслена
Кожен із співвласників відповідно до вимог ЦК України має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Окрім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування спільним приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
За таких обставин, закон дозволяє виділити частку в натурі, але тільки якщо це ізольовані приміщення з окремими входами, в решті випадків суперечки між співвласниками можуть бути вирішені шляхом встановлення порядку користування спільним приміщенням.
В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі не досягли згоди у визначенні порядку користування квартирою, яка є їх спільною сумісною власністю, договору про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до часток у праві власності не укладали.
Так, за висновком експертного дослідження Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 05.09.2016 року №2053 варіантом порядку спільного користування спірної квартири є:
- виділення в користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 кімнати загальною площею 14,3 кв.м.;
- виділення в користування ОСОБА_5, ОСОБА_2 кімнату загальною площею 10,7 кв.м.,
- залишення в загальному користуванні приміщення кухні площею 4,7 кв.м., санвузлу 3,0 кв.м., коридору 11,2 кв.м., вбудованої шафи 0,7 кв.м.
Експертний висновок зроблений фахово, експертом враховано фактичне планування квартири, фактичний порядок користування нею, частки співвласників у праві власності, особливості найзручнішого користування сторонами спірним приміщенням.
Жодними іншими доказами запропонований експертним висновком варіант порядку користування спірним приміщенням не спростовується.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим встановити порядок користування приміщеннями спірної квартири шляхом виділення у користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 кімнати загальною площею 14,3 кв.м.; ОСОБА_5, ОСОБА_2 кімнати загальною площею 10,7 кв.м.; приміщення кухні площею 4,7 кв.м., санвузлу 3,0 кв.м., коридору 11,2 кв.м., вбудованої шафи 0,7 кв.м. залишити в загальному користуванні.
Вирішуючи позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням суд, однак, не погоджується із їх вимогами про стягнення на користь позивачів матеріальної компенсація в розмірі 24 180 гривень, оскільки остання можлива у випадку виділення співвласникам у володіння та користування частині спільного майна в натурі.
Вказані вимоги позивачами не заявлялись.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою №2 по вул. Запорізькій,15 у м. Одесі наступним чином:
-виділи в користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 кімнати загальною площею 14,3 кв.м.
-виділи в користування ОСОБА_5, ОСОБА_2 кімнати загальною площею 10,7 кв.м
-залишити в загальному користуванні приміщення кухні площею 4,7 кв.м., санвузлу 3,0 кв.м., коридору 11,2 кв.м., вбудованої шафи 0,7 кв.м.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя С.В. Маркарова