3 листопада 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Проскурніцького П.І., Павлишиної А.Т.
секретаря Пожар Р.В.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 14 серпня 2009 року, -
Рішенням Тисменицького районного суду від 14 серпня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 77490 грн. боргу та 804,90 грн. судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки кошти від позивачки вона не отримувала. Кошти були передані позивачкою ОСОБА_4 у її присутності, що підтверджено матеріалами перевірки УМВС в Івано-Франківській області.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
Позивачка апеляційну скаргу не визнала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Справа №22-ц-1447/2009р. Головуючий у І інстанції Хоминець М.М.
Категорія 27 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Встановлено, що 20 жовтня 2008 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 10000 доларів США, які зобов'язалась повернути 27 жовтня 2008 року, а 23 жовтня 2008 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 ще 10000 доларів США і зобов'язалась повернути їх 28 жовтня 2008 року. Вищенаведене підтверджено розписками, власноручно написаними ОСОБА_2
26 листопада 2008 року відповідачка повернула частину боргу в сумі 10000 доларів США, про що свідчить нотаріально посвідчена заява позивачки.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Посилання відповідачки у апеляційній скарзі на те, що вона не отримувала від позивачки кошти, а останні у її присутності були передані ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідачка не оспорювала договір позики в установленому законом порядку.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 14 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена
в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді Л.В. Ясеновенко
П.І. Проскурніцький
А.Т. Павлишина