23 травня 2007 року м. Київ
головуючого Григор'євої Л.І.,
суддів: Барсукової В.М., Балюка М.І.,
Данчука В.Г., Гуменюка В.І. , -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
У ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 року перебуває у шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження. За час сумісного життя вони придбали предмети домашнього вжитку та квартиру АДРЕСА_1, у м. Донецьку. Просила виділити їй на праві власності спірну квартиру, зобов'язавши сплатити відповідачу вартість ½ її частки, та поділити предмети домашнього вжитку.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від ІНФОРМАЦІЯ_4 року позов задоволено частково. Проведено поділ майна, яке складає предмети домашнього вжитку. Квартиру залишено у загальному користуванні співвласників, за кожним визнано право власності на ½ ідеальну частку.
Рішенням апеляційного суду Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_5 року зазначене судове рішення в частині позовних вимог про поділ квартири скасовано. Постановлено нове, яким визнано право власності на квартиру за ОСОБА_2 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 30375 грн. компенсації вартості ½ її частки.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення про виділення квартири їй.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду в частині поділу квартири і постановляючи нове рішення, яким залишив спірну двокімнатну квартиру на праві власності відповідачу, виходив з того, що він не забезпечений житлом і не бажає отримати грошову компенсацію, а позивачка не заперечує отримати таку компенсацію.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Заявляючи позов про поділ майна ОСОБА_1 просила залишити спірну квартиру їй з дитиною, а відповідачу погоджувалась виплатити грошову компенсацію.
Наполягала на цьому і при розгляді справи апеляційним судом (а.с. 111 зворот, 114). За таких обставин посилання апеляційного суду на згоду позивачки отримати грошову компенсацію і на відповідність такого рішення інтересам неповнолітньої дитини не можна визнати обґрунтованим.
Вирішуючи спір по суті апеляційний суд не врахував вимоги ст. 365 ЦК України відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Апеляційний суд, припиняючи право позивачки на ½ частину квартири не дотримався умов, зазначених у частині 2 ст. 365 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач в судовому засіданні в апеляційному суді не був і умови виплати грошової компенсації у нього не з'ясовувалися.
За наявності зазначених порушень закону рішення апеляційного суду в частині поділу квартири підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_5року скасувати в частині поділу квартири, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор'єва
Судді: В.М. Барсукова
М.І. Балюк
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук