Справа № 484/1625/17
Провадження: № 1-кп/484/202/17
13.09.2017р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді: - ОСОБА_1
секретар судового засідання: - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150110000989, по обвинуваченню:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мигія Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, що має середню спеціальну освіту, не працює, розлученого, має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України;
за участю учасників судового провадження
прокурора - ОСОБА_5
потерпілого, цивільного позивача - ОСОБА_6
представника потерпілого, цивільного позивача - ОСОБА_7
обвинуваченого, цивільного відповідача - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_8
25.04.2017р. приблизно о 21:30год. ОСОБА_3 біля ТРК «Магніт» побачив ОСОБА_6 , який стояв біля його мопеда марки «Вайпер гранд прік». Вирішивши, що останній здійснив незаконне заволодіння його мопедом, обвинувачений підбіг до потерпілого та умисно наніс йому удари руками в голову.
В результаті дій ОСОБА_3 потерпілому спричинені наступні тілесні ушкодження: садна спинки носа, лівої вушної раковини, перелам носових кісток з обох боків із зміщенням вправо, перелам лобової кістки зліва, перелам верхньощелепної кістки зліва, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №246 від 25.04.2017р. відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Обвинувачений в судовому засіданні від 12.07.2017р. свою вину визнав частково, вказуючи, що 25.04.2017р. приблизно о 20:00 год. вечора він разом із знайомим приїхав на мопеді до бару «Буржуй», розташованого по вул.. Коротченка. Вони зайшли у бар. Свій мопед він залишив через дорогу від бару так, щоб бачити його з вікна. Через деякий час він виявив, що його мопед зник. Він вибіг з бару. Із товаришем ОСОБА_9 вони сіли на мопед, яким керував останній та почали шукати зниклий мопед. Невідомий чоловік сказав, що бачив, як на схожому мопеді їхали три чоловіка. Під'їхавши до ТРК «Магніт» він побачив, що стоїть мопед, а біля нього три особи. Запитавши чи вони можуть завести мопед, він підійшов до чоловіка, який стояв до нього ближче, та наніс один удар правою рукою знизу в нижню частину голови. У чоловіка пішла кров. Потерплий стояв боком, наклонившись до мопеда, крутив проводи. На мопеді сидів один чоловік, а ОСОБА_10 стояв поряд. Удар він наніс, оскільки подумав, що потерпілий був причетний до крадіжки його мопеду. При цьому він також вказав, що наніс лише один удар в нижню частину голови, тому він не міг нанести тілесні ушкодження у виді подряпин лівої ушної раковини, переламу лобної кістки зліва, переламу верхньощелепної кістки зліва.
В судовому засіданні 12.09.2017р. обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі за обставин, які викладені у обвинувальному акті. Інші пояснення не надав, просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017р. у зв'язку з тим, що він має неповнолітню дитину.
Цивільний позов, заявлений прокурором Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні, обвинувачений визнав в повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.
Цивільний позов, заявлений потерпілим, визнав частково, а саме: витрати на придбання рентгенологічної плівки на загальну суму 105грн. та моральну шкоду в розмірі 1000грн. В іншій частині позову просив відмовити, вказуючи, що потерпілим не додані докази на підтвердження того, що йому були призначені саме ті ліки, які вказані у квитанціях.
Також обвинувачений не заперечував проти стягнення з нього витрат на надання правової допомоги в сумі 1200грн.
Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що він працює у ПП «Владов» водієм. 25.04.2017р. близько 20:50год. він повернувся з рейсу з м.Запоріжжя, заїхав до автобусного парку, зустрів ОСОБА_10 та разом з ним пішов до автобусної зупинки, яка знаходиться поряд з ТРК «Магніт». Він стояв обличчям до автобусного парку та тримав руки в карманах, оскільки змерз. ОСОБА_10 стояв біля нього обличчям до дороги. В цей час до них під'їхав чоловік у стані алкогольного сп'яніння на мопеді та попросив допомоги. Мопед заведений не був, сидячи на ньому чоловік штовхав його ногами. Вони з ОСОБА_10 відійшли від нього метра на 2. через деякий час він почув, як до ТРК «Магніт» під'їхав мопед та хтось питає, чи заводиться мопед. Одразу він відчув удари в обличчя. Перший удар прийшовся в ніс, другий - у вухо. Він закрив обличчя руками, тому третій удар прийшовся по руках. Автомобіль «швидкої допомоги» доставив його у хірургічне відділення Первомайської ЦМБЛ, де він знаходився на стаціонарному лікуванні до 04.05.2017р. Потім він також лікувався амбулаторно до 16.05.2017р.
Вибачення обвинувачений у нього не просив, не цікавився станом його здоров'я. Витрати на лікування та моральна шкода в добровільному порядку обвинуваченим не відшкодована.
На підставі викладеного просив задовольнити його позов у повному обсязі.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винними у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз'яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.
Відповідно до висновку експерта №246 18.05.2017р. у ОСОБА_6 виявлені садна спинки носа, лівої вушної раковини, перелам носових кісток з обох боків із зміщенням вправо, перелам лобової кістки зліва (верхня медіальна частина орбіти), перелам верхньощелепної кістки зліва (передня стінка гайморової пазухи), закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись 25.04.2017р., від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути кулаки, та відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, яке спричинило тривалий розлад здоров'я. Виходячи з вказаних тілесних ушкоджень потерпілому нанесено не менше одного удару в ліву половину обличчя, які при падінні з висоти власного роста утворитись не могли.
Фактичні обставини злочину свідчать про те, що обвинувачений 25.04.2017р. приблизно о 21:30год. біля ТРК «Магніт» умисно наніс ОСОБА_6 удари руками в голову, завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених в статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до вимог, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Обираючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання, має неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога він не знаходиться.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.
У розумінні п.1 ч.1 ст. 66 КК України щире каяття має полягати у належній критичній оцінці особою свого протиправного діяння, його осуді, а також готовності понести кримінальну відповідальність згідно з законом. Щире каяття, яке характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Крім того, щире каяття, як самостійна обставина згідно з ст.. 66 КК України, що пом'якшує покарання, є безумовне визнання обвинуваченим вини по всіх пунктах обвинувачення. Натомість обвинувачений вину у вчиненому ним злочину на початку розгляду справи визнав частково, повністю вину він визнав лише після набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», майнову шкоду у добровільному порядку не відшкодував, а тому його показання не мають ознак критичної оцінки ним своєї протиправної поведінки.
За таких обставин суд не враховує як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи викладені обставини, думку потерпілого, висновок досудової доповіді про обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
На думку суду обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про його особу, обставини вчинення злочину незважаючи на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, з випробуванням відповідно до ст.. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України.
Обвинуваченим було заявлено клопотання по застосування до ного п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», так як він має неповнолітню дитину.
Прокурор проти заявленого клопотання не заперечував.
Потерпілий та його представник проти застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016році» заперечували, вказуючи, що неповнолітня дитина на утриманні обвинуваченого не перебуває, оскільки аліменти на її утримання він не сплачує, жодної допомоги на її утримання не надає, отже мати дитини має намір вирішити питання щодо позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017р., звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчинені умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Обвинувачений має неповнолітню доньку, батьківських прав відносно неї не позбавлений, вчинив злочин середньої тяжкості до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», отже на нього поширюється його дія.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до вимог статей 58,59,60 ЦПК України обставини, які законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть вважатись встановленими у цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Таким чином, цивільний позов прокурора в інтересах Держави в особі Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні Миколаївської області про стягнення з обвинуваченого вартість стаціонарного лікування потерпілого в період з 25.04.2017р. до 04.05.2017р. в сумі 2715,06 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, потерпілим був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування в сумі 4398,56грн. та моральної шкоди в сумі 15 000грн.
Обвинувачений визнав позовні вимоги про стягнення витрат на лікування лише в частині придбання рентгенологічних плівок на загальну суму 105грн. В задоволенні позову в інші частини цих вимог просив відмовити, оскільки потерпілим не надано доказів того, що придбані ним лікарські засоби були призначені лікарем.
Відповідно до виписки із медичної картки №1975/436 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.04.2017р. по 04.05.2017р. з діагнозом: черепно-мозкова травма, церебро-астеничний синдром, перелам кісток носу, лобної кістки, верхньої щелепи. Призначене лікування. Потерпілий також проходив амбулаторне лікування в період з 05.05.2017р. по 15.05.2017р.
В позовній заяві позивачем вказано, що він витратив на лікування 4398,56грн. На підтвердження позову надані фіскальні чеки на придбання ліків, шприців та перев'язочних матеріалів за період з 26.04.2017р. по 11.05.2017р. (під час перебування на лікуванні) на загальну суму 393,64 грн. та придбання рентгенологічних плівок на загальну суму 105грн.
Також позивачем наданий фіскальний чек від 28.04.2017р. на суму 850грн. за проведення комп'ютерної томографії. З висновку обстеження вбачається, що 28.04.2017р. було проведено томографічне обстеження головного мозку потерпілого.
Після отримання тілесних ушкоджень 25.04.2017р. потерпілий скаржився на погіршення зору. Згідно виписки з медичної картки 27.04.2017р. він був оглянути офтальмологом. Суду потерпілий надав квитанцію від 27.04.2017р. про оплату за консультацію офтальмолога в сумі 150грн.
Враховуючи, характер тілесних ушкоджень, завданих обвинуваченим потерпілому, суд вважає, що придбання лікарських засобів, перев'язочних матеріалів, шприців, вказаних у фіскальних чеках, проходження томографії та консультація офтальмолога пов'язані із завданими обвинуваченим тілесними ушкодженнями. Отже, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню на суму 1498,64рн. (393,64рн.+105грн.+850грн.+150грн.).
В позовній заяві потерпілий стверджує, що до суми, яку він витратив на лікування також входить сума на протезування зубів в сумі 2900грн. На підтвердження вказаного ним надана довідка від ПП «Дента» про те, що сума протезування зубів верхньої щелепи складе 2900грн. Суд не може прийняти як доказ вказану довідку, оскільки вона є фіскальним документом, не містить дати, відсутні документи про те, що ПП «Дента» займається протезуванням зубів, відсутній розрахунок вартості такого протезування. Отже в задоволенні вказаної частини позову суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується особою, які її завдала, за наявності її вини.
Згідно п.3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд вважає, що є безумовним, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень внаслідок будь-яких злочинних дій, кожна людина переносить емоційні, душевні переживання, отже вважає доведеною наявність моральної шкоди, спричиненою потерпілому даним кримінальним правопорушенням.
Враховуючи тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, з приводу яких він проходив стаціонарне та амбулаторне лікування в закладах охорони здоров'я, що потягло вимушені зміни у його життєвих зв'язках та у звичайному способі життя, настання негативних змін в його здоров'ї та житті, а також те, що він змушений був систематично з'являтися до правоохоронних органів та суду, відчував фізичні страждання в зв'язку з отриманими травмами, а також душевні страждання, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню в сумі 5 000грн.
Щодо задоволенні вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу, то суд виходить з наступного.
В матеріалах кримінального провадження наявна квитанція №14 від 19.05.2017р. про сплату потерпілим витрат за надання адвокатом ОСОБА_7 правової допомоги у сумі 2400 грн. як пояснила захисник, до вказаною суми входить оплата правової допомоги, яка була надана під час досудового розслідування, судового розгляду та складання позовної заяви.
Відповідно до положень ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, в тому числі, і з витрат на правову допомогу. Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Отже, з обвинуваченого слід стягнути 2400 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат, понесених потерпілим на оплату правової допомоги.
Речові докази та витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбуття призначеного покарання звільнити з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання на підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017р.
Позов прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні Миколаївської області вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 2715 (дві тисячі сімсот п'ятнадцять)грн. 06 коп.
Цивільний позов, заявлений потерпілим задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на лікування в сумі 1498грн. 64коп., 5 000грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 2400грн. витрат на правову допомогу, всього 8 898грн. (вісім тисяч вісімсот дев'яносто вісім)грн. 64 коп..
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Миколаївської області протягом 30 днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1