Справа №489/5328/15-ц 12.09.2017 12.09.2017
Провадження №22-ц/784/1954/17
Справа №489/5328/15
Провадження №22-ц/784/1954/17 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.
Категорія 43 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1
Іменем України
12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Шагаєм О.А.
за участі позивачки ОСОБА_2, її предстсваника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про припинення права власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації,
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в квартирі, визнання права власності, стягнення грошової компенсації.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона та відповідачка є співвласниками квартири АДРЕСА_1, їм належить відповідно 3/4 часток та ? частки. Проте між нею та відповідачкою склались неприязні стосунки, оскільки позивачка, яка вселилилась у квартиру з двома дітьми та співмешканцем, створює неможливі умови для спільного користування квартирою.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст. 365 ЦК України, а також на те, що відповідачка забезпечена житлом, позивачка просила припинити право власності ОСОБА_4 на частку у вказаній квартирі з виплатою грошової компенсації вартості її частки та визнання за нею право власності на ? частку зазначеної квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 р. позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Припинено право власності ОСОБА_4 на ? частку в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_3.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості ? частки квартири АДРЕСА_3 в розмірі 147 428 грн., за рахунок коштів, внесених нею на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області згідно квитанції № 0.0.529829028.1. від 04 квітня 2016 р.
Скасовано заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту, накладеного на ? частку вказаної квартири, що належить на праві власності відповідачці.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову. Відповідачка, посилаючись на те, що при ухваленні рішення суд не дав належної оцінки доказам, які свідчать про відсутність у неї іншого жилого приміщення, наявність двох малолітніх дітей, які проживають з нею у спірній квартирі, висновки суду не відповідають положенням п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Перевіривши матеріалами справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 є співвласниками трьохкімнатної квартири №113, розташованої у будинку 53/1 по вул. Космонавтів у м. Миколаєві, загальною площею 67,4 кв. м. Кожній з них належить відповідно ? частки та ? частки (а.с. 8, 10, 11, 16, 20).
В зазначеній квартирі зареєстровані позивачка, відповідачка та діти останньої: ОСОБА_5, 09 квітня 2007 року та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою ЖКП «Південь» Ленінського району м. Миколаєва від 29 вересня 2015 р. (а.с.81, 197,198 т.1).
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для припинення права на частку відповідачки у спільному майні, посилаючись на те, є що передбачені ст. 365 ЦК України, а саме: частка відповідачки у спільній частковій власності є незначною, спільне користування даною квартирою є неможливим, відповідачка є власником садового будинку, а вирішення спору шляхом припинення права власності останньої на частку у спірному майні з виплатою їй компенсації дасть їй можливість в подальшому придбати інше ізольоване житлове приміщення.
Проте з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Зі змісту вищевказаної статті випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пп. 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України умов та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.
Вказана квартира складається із трьох окремих ізольованих житлових кімнат, що дає можливість сторонам спільно використовувати її для проживання (а.с. 52-53, т.1) .
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №125-003 від 25 січня 2016 р. сторонам запропоновано варіант визначення порядку користування спірною квартирою приміщеннями (а.с.135-148, 213, т.1). Згідно цього ж висновку ринкова вартість ? частки вказаної квартири становить 147 428 грн.
Позивачкою 04 квітня 2016 р. на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та 08 вересня 2017 р. на депозитний рахунок в ДКС України м. Київ вносились 147 428 грн. у рахунок вартості ? частини вказаної квартири, співвласником якої є відповідачка (а.с.11, т.2).
Згідно довідки Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11 від 29 лютого 2016 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 навчаються відповідно в першому та другому класі цієї школи( а.с.200, 201).
За змістом ст. 365 ЦК України припинення права власності на частку у спільному майні, окрім неподільності речі і внесення позивачем відповідної суми на депозит, є наявність обставин, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам іншого співвласника - відповідача по справі та членам його сім'ї.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 р. №6 - 68 цс 14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України, згідно пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б, що відповідачка є власником або співвласником іншого жилого приміщення.
Так, згідно копії держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №835828, згідно якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0794 га, в СВТ «Еліта» в межах території Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення садівництва, а відповідно до свідоцтва про право власності від 20 січня 2014 р. - власником садового будинку в СВТ «Еліта» загальною площею 64,6 кв.м (а.с. 41 - 43, 54, т.1).
Як встановлено актом обстеження матеріально побутових умов проживання сім'ї відповідачки, складеного комісією Коларівської сільської ради Жовтневого району від 22 березня 2016 р., зазначений садовий будинок не придатний для проживання у осінньо - зимовий період, а на території товариства відсутні магазини, школа (а.с.7, т.2).
За такого посилання позивчки на те, що відповідачка забезпеченна іншим житлом у садовому будинку є безпідставними, оскільки це нерухоме майно не є жилим і разташовано за межами міста Миколаєва, де разом з дітьми проживає ОСОБА_4
Що стосується висновку суду про можливість придбання відповідачкою іншого ізольованого жилого приміщення після отримання компенсації вартості її частки в спільній сумісній власності та з врахування її права власності на садовий будинок, то це є лише припущенням і не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що в разі припинення права власності ОСОБА_4 на ? частку вказаної квартири будуть порушені її майнові та житлові права, а також житлові права її двох малолітніх дітей, чим буде завдана істотна шкода їхнім інтересам.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини, зокрема заперечення відповідачки проти задоволення позову, наявні у справі докази. У зв'язку з чим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, наявним у ній доказам та положенням ст. 365 ЦК України, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення, яким в позові ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, п. 1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка набрала чинності з 01 вересня 2015 року) з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 535 грн. 92 коп., сплачений за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про припинення права власності, визнання права власності на частку в квартирі, стягнення грошової компенсації відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.
Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 147 428 (сторок сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн., які внесені нею на депозитний рахунок № 37316051016294 в ДКС України м. Київ МФО 820172 згідно квитанції № 0.0.844303749 від 08 вересня 2017 р. на користь ОСОБА_4 на підставі ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року по даній справі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Т.Б. Кушнірова
ОСОБА_7