Справа № 148/649/17
Головуючий у 1-й інстанції: Саламаха О.В.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
13 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язаня вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у здійсненні йому перерахунку щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року;
- зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити йому основну пенсію у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити йому щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням вже проведених виплат;
- зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області виплатити йому доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2, у відповідності до положень ст. 100 КАС України, залишено без розгляду.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт, посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, надіславши на адресу суду клопотання про апеляційний розгляд даної справи за відсутності представника Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді про обставини справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсійні виплати здійснюються щомісячно позивач, отримуючи пенсію у розмірі меншому ніж передбачено, міг і повинен був дізнатися про порушення свого права, однак до суду за його захистом не звертався.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 11.04.2017 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу наведених норм слідує, що місячний строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і в цей строк особа може або скористатися досудовим порядком вирішення спору або звернутися до суду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом ІІ групи.
Починаючи з 01.04.2011 року перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності.
13.03.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до положень ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Відповідач, не визнавши право позивача на перерахунок його пенсії, відмовив у задоволенні поданої ним заяви, що і стало підставою звернення останнім до суду.
В даному випадку колегія суддів вважає безпідставними посилання позивачем на положення ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та статтю 268 Цивільного кодексу України в обгрунтуваннях своєї позиції вчасного звернення до суду з наступних підстав.
В силу частини першої статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення (стаття 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»).
Згідно зі статтею 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
В свою чергу, страховою виплатою, в розумінні положень ст. 9 Закону України «Про страхування» є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Оскільки пенсія відповідно до положень ст. 1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, то в розумінні статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» і статті 268 Цивільного кодексу України ці виплати не є ядерною шкодою чи шкодою, завданою каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені наведеними нормативно-правовими актами, не застосовуються.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду поза межами строку визначеного КАС України, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав, то колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень вищенаведеної норми права є правомірним.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.