Справа № 824/192/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
12 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішення,
в березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішення.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 25.06.2015 р. Новоселицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №12396-24, яким визначено податкове зобов'язання ОСОБА_2 по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000 гривень. (а.с. 12).
З матеріалів справи встановлено, що об'єктом оподатковування визначено легковий автомобіль марки "Toyota Land Cruiser 200", універсал В, д.н. - НОМЕР_2, 2013 року випуску, нoмер кузова НОМЕР_1 з об'єктом двигуна 4461 куб. см., датою першої реєстрації якого є 29.02.2014 р. та який належить ОСОБА_2. (а.с. 9-11).
Податковим органом до матеріалів справи додано витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2, згідно якої вбачається, що нарахований позивачу транспортний податок був сплачений добровільно 31.08.2015 року. Крім того, станом на 24.04.2017 р. у позивача відсутня заборгованість зі сплати податків та зборів. (а.с. 36, 37).
До матеріалів справи також додано рішення Острицької сільської ради №02-37/15 від 26.01.2015 р. яким встановлено в 2015 р. справляння в с.Остриця місцевих податків, зборів та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким затверджено Положення про транспортний податок. Згідно вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів понад 3000 куб.см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. (а.с. 54-57).
Вважаючи данний податок незаконним, позивач звернулась із данним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
01.01.2015 р. набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий транспортний податок.
Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
У відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно пункту 267.4 статті 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому підпунктом 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Отже, із набранням 01.01.2015 р. чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України , власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають об'ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.
При цьому, відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, є податок на майно, який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01.01.2015 р.), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відтак, транспортний податок є місцевим податком.
Відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У зв'язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
При цьому, відпвідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Згідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.
Для конкретної правової ситуації щодо запровадження транспортного податку у 2015 році період прийняття рішення місцевою радою - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити транспортний податок.
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - бюджетний період.
Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття рішення місцевою радою у 2015 році транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішення скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати проитправним та скасувати податкове-повідмолення рішення Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 25.06.2015 р. № 12396-24.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області судовий збір у розмірі 704,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.