Справа № 127/9276/17
Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
13 вересня 2017 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати і виплачувати їй, починаючи з 27.03.2017 року, пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в порядку визначеному ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач (апелянт), явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, надіславши на адресу суду заяву про здійснення апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2, починаючи з 15.02.2001 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 2), призначену відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі зниженням пенсійного віку.
27.03.2017 року, у зв'язку із досягненням пенсійного віку, позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.
Листом № 730/06-32-3/02-2 від 06.04.2017 року відповідач повідомив позивачу про відмову в задоволенні поданої ним заяви, роз'яснивши при цьому, що своє право на призначення пенсії за віком ним вже використано, до того ж із зменшенням загальновстановленого пенсійного віку на п'ять років.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше, тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26, частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Станом на час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Починаючи з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсія за Списком №2 зазначеним Законом не передбачена.
Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Стаття 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2001 року отримує пенсію зі зниженим пенсійним віком, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», положеннями якої передбачено такий вид пенсії, як пільгова пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку.
Пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком. При призначенні пенсії на пільгових умовах показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на те, що позивач раніше не отримувала пенсію за віком на загальних підставах, то право на неї виникло у позивача вперше у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
29.03.2017 року у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (а.с.7)
06.04.2017 року відповідач письмово листом № 730/06-32-3/02-2 повідомив позивача, що їй вже призначено пенсію за віком, а тому в задоволенні її заяви відмовлено.(а.с.6)
Враховуючи, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачена пенсія за віком на пільгових умовах та той факт, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", положеннями якого передбачено інші підстави та порядок призначення пенсії, судова колегія вважає, що дії відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до вищезазначеного закону є протиправними, оскільки на разі має місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13 липня 2017 року № К/800/11151/17 та колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 29 листопада 2016 року № 133/476/15-а.
Щодо доводів апелянта стосовно застосування показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували зверненню за призначенням пенсії, при обрахунку пенсії позивача, то судова колегія відхиляє останні з огляду на наступне.
Положеннями статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Згідно абзацу першого частини першої ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата.(дохід), за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Частина друга вказаної статті передбачає, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-УІ переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних, органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої, заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, особам, які звернулися за призначенням пенсій в 2017 році, пенсії повинні призначатися із застосуванням усередненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2014, 2015,2016 роки.
Правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ч.1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; вимогам ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, та вимогам абзацу 1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.
Щодо доводів апелянта стосовно неналежного оформлення позивачем заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, з якою остання звернулась до пенсійного органу, то судова колегія також відхиляє останні, як такі, що є необгрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2017 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П. Совгира Д. І.