Справа № 822/1992/17
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
12 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
в липні 2017 року Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, 12 вересня 2017 року на адресу суду через канцелярію надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (код ЄДРПОУ 07928461), зареєстрований 30 грудня 1999 року як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно даних Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області за відповідачем рахується податковий борг в сумі 2 360 794,73 грн. по земельному податку, в тому числі:
- по земельному податку по м. Старокостянтинів у розмірі 1 854 420,44 грн.;
- по земельному податку по Веснянській сільській раді в розмірі 323,16 грн.;
- по земельному податку по Григорівській сільській раді в розмірі 505 697,53 грн.;
- по земельному податку по Пашковецькій сільській раді в розмірі 147,76 грн.;
- по земельному податку по Самчиківській сільській раді в розмірі 205,84 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю.
Оскільки відповідач добровільно не сплатив податковий борг в сумі 2 360 794,73 грн. по земельному податку, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно пп. пп. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктами 36.1, 36.2, 36.3 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Статтею 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.
Оскільки сума податкового зобов'язання є узгодженою та не була сплачена своєчасно відповідачем, вона набула статусу податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 2 360 794,73 грн. по земельному податку, що підтверджується:
по м. Старокостянтинів податковим повідомленням-рішенням від 09 вересня 2016 №0004511202 року, податковими деклараціями з плати за землю від 25 квітня 2016 року №9063883462, від 17 лютого 2016 року №9022631636, КОР по земельному податку з юридичних осіб, розрахунком суми позовних вимог;
по Веснянській сільській раді податковими повідомленнями-рішеннями від 09 вересня 2016 №0004631202 року та від 09 вересня 2016 №0004621202 року, КОР по земельному податку з юридичних осіб, розрахунком суми позовних вимог;
по Григорівькій сільській раді податковими повідомленнями-рішеннями від 09 вересня 2016 №0004551202 року та від 09 вересня 2016 №0004541202 року, податковою декларацією від 17 лютого 2016 року №9022718797, КОР по земельному податку з юридичних осіб, розрахунком суми позовних вимог;
по Пашковецькій сільській раді податковим повідомленням-рішенням від 09 вересня 2016 №0004561202 року, КОР по земельному податку з юридичних осіб, розрахунком суми позовних вимог;
по Самчиківській сільській раді податковими повідомленнями-рішеннями від 09 вересня 2016 №0004611202 року та від 09 вересня 2016 №0004641202 року, КОР по земельному податку з юридичних осіб, розрахунком суми позовних вимог.
Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачу було направлено податкову вимогу форми "Ю" №347-22 від 26 березня 2015 року, яка була отримана 02 квітня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги відповідачем оскарженні не були.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У п. 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, КЕВ м. Хмельницького є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Даний факт також підтверджується і Положенням КЕВ м. Хмельницького. Зокрема ст. 3 Положення чітко визначає, що відповідач є юридичною особою. Відповідно до п. 3.3 ст. 3 положення - установа веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державного казначейства, гербову печатку із своїм найменуванням, власні бланки та кутовий штамп. Пп. 5.2.2. п. 5.2. ст.5 Положення - установа забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавчтвом.
Посилання апелянта на те, що під час підготовки бюджетного запиту на 2017 рік Міністерством оборони України не враховано потреби в коштах для сплати земельного податку є необгрунтованими, оскільки недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення від сплати податків.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що КЕВ м. Хмельницького відповідно до вимог ПК України не є звільненим від обов'язку сплати податку, не має пільг щодо його сплати.
Що стосується посилання апелянта на те, що згідно ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України суд зазначає наступне. Згідно п.5.2 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Отже, доводи відповідача про необхідність погашення податкового боргу Міністерством оборони України та безпідставність стягнення такого з КЕВ м. Хмельницького є помилковими.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.07.2017 за №1002814640, КЕВ м Хмельницький має ідентифікаційний код 07928461, організаційна правова форма: державна організація (установа, заклад), засновником якої є Міністерство оборони України.
Отже, КЕВ м. Хмельницький є юридичною особою, який самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, а тому зобов'язаний згідно ПК України виконувати взяті на себе податкові зобов'язання та нести відповідальність за їх невиконання. Доказів про сплату апелянтом заборгованості суду апеляційної інстанції надано не було, як і оскарження податкової вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.