07 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/593/17
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Лавришині А.С.
з участю: представника Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - Хуснутдінової Н.Ч., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2017 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі Херсонська ОДПІ ГУ) ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування:
- податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2016 року:
· №0011701300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за порушення пп.б п.176.2 ст. 176 ПК України;
· №0011721300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за порушення п.177.10 ст. 177 ПК України;
· №0011741300, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з ПДФО на 78 649,38 грн., з яких за основним платежем на 52 432,92 грн., за штрафними санкціями на 26 216,46 грн.;
· №0011761300, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з військового збору на 4 255,57 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 063,89 грн.;
- рішення від 17 жовтня 2016 року №0011491300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6 917,51 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 жовтня 2016 року №Ф-0011501300 на суму 69 175,12 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що, рішення та вимога ДФС прийняті на підставі протиправних висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 17 жовтня 2016 року №260/17-0/НОМЕР_1 та не узгоджуються з вимогами податкового законодавства. Зокрема, вказує на те, що відповідачем зроблено висновок про заниження доходів на 168 379,33 грн., але не конкретизовано, який саме дохід не враховано. Припускає, що контролюючий орган врахував акцизний податок, однак кошти від акцизного податку не є коштами суб'єкта підприємництва, так як вони є доходами бюджету і в повній мірі перераховуються на рахунок бюджету так само як і податок на додану вартість (далі ПДВ). Тому, акцизний податок не є доходом ФОП. Також вважає неправомірними висновки відповідача про завищення витрат на 673 643 грн., з яких 22 390 грн. - орендна плата, 651 253 грн. - сплачені відсотки за користування кредитом, оскільки орендна плата сплачена за користування приміщенням, яке використовується у власній господарській діяльності, а відсотки по кредитам в декларації не відображалися. Застосування штрафних санкцій за порушення пп."б" п.176.2 ст. 176 ПК України суперечить вимогам п.119.2 ст. 119 ПК України, так як штрафні санкції застосовуються тоді, коли недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку. В даному випадку, не відображення у формі 1-ДФ даних щодо виплаченої орендної плати за 2-4 кв. 2015 року ніяким чином не вплинули на податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_3
Відповідач позов не визнав, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки встановлені за наслідками документальної планової виїзної перевірки порушення ФОП ОСОБА_3 вимог діючого законодавства є обґрунтованими, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимога про сплату боргу є законними.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року позов задоволений.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №№0011761300, 0011721300, 0011701300, 0011741300, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 січня 2017 року №000261300, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 жовтня 2016 року № Ф-0011501300.
В апеляційній скарзі Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України, пп.2 п.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Наказу від 12 вересня 2016 року №257 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ кв. 2016 року, посадовою особою контролюючого органу в період з 26 вересня 2016 року по 07 жовтня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2016 року №260/17-0/НОМЕР_1.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:
1. п.177.10 ст. 177 ПК України, Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затверджений Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1025;
2. пп."б" п.176.2 ст. 176 ПК України - подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) про доходи, виплачені суб'єктом господарювання фізичним особам за ознакою "157" надання будівлі в оренду за 2-4 кв. 2015 року;
3. п.177.1, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) від провадження підприємницької діяльності за 2015 рік у сумі 164 096,52 грн.;
4. пп.1.6 п.16-1 пп.10 р. ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по військовому збору за 2015 рік у сумі 12 630,33 грн.;
5. пп.2 п.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого невірно визначено базу нарахування єдиного соціального внеску та донараховано єдиного соціального внеску за 2015 рік у сумі 69 175,12 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Вказані рішення позивач 21 листопада 2016 року оскаржив до ГУ ДФС у Херсонській області, яке рішенням від 20 грудня 2016 року за №604/ФОП/21-22-10-01-06 скаргу задовольнило частково: скасувало рішення від 17 жовтня 2016 року №0011491300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
У зв'язку з цим, відповідачем прийнято рішення від 04 січня 2017 року №0000261300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13 835,02 грн. Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, оскільки рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправними, не відповідають вимогам діючого податкового законодавства, отже, підлягають скасуванню.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 14, 164, 176, 177, 178, п.119.2 ст.119, ст. 212 ПК України, пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 р. ХХ ПК України, п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", п.6.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 29 листопада 1999 року №290.
В апеляційній скарзі Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області вказується, що встановлені за наслідками документальної планової виїзної перевірки порушення ФОП ОСОБА_3 вимог діючого податкового законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні рішення та вимога про сплату боргу є законними.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі Порядок №727), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.5 Порядку №727).
Підпункт 2 п.4 Порядку №727 регламентує дії ДФС по складанню описової частини акта (довідки) документальної перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що жодна з вказаних вимог Порядку №727 щодо оформлення виявлених під час перевірки порушень відповідачем не виконана.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що висновки Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про заниження ПДФО на 52 432,92 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем занижено доходи на 168 379,33 грн. та завищено витрати на 115 325,43 грн. Відомостей стосовно того, які доходи ФОП ОСОБА_3 не включено, акт перевірки не містить.
Стосовно заниження витрат, то апелянт вказує на безпідставне віднесення до їх складу орендної плати у сумі 22 390 грн., сплаченої за користування приміщенням (кафе), в якому з червня по грудень 2015 року не здійснювалася господарська діяльність, та відсотків за користування кредитом у сумі 651 253 грн., які не включаються до складу витрат.
Внаслідок зазначених порушень та враховуючи, що базою оподаткування військовим збором та єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_3 занижено суму військового збору на 4 255,57 грн., єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, що в свою чергу стало підставою для застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13 835,02 грн. та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 69 175,12 грн.
Щодо доводів апелянта про заниження позивачем суми отриманого доходу на 168 379,33 грн., судова колегія зазначає наступне.
Перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 суми одержаного доходу на 168 379,33 грн., чим порушено вимоги п.177.1, п.177.2 та п.177.3 ст.177 ПК України. Так, у акті перевірки ФОП ОСОБА_3 (а.с.87 зв.бік, 88 т.1) вказано, що за даними додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи від 09 лютого 2016 року № 1600002413 сума одержаного доходу, визначена СПД, склала 3 222 456 грн. За даними перевірки сума одержаного доходу за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року склала 3 390 835,33 грн., а саме: дохід отриманий у безготівковій формі без урахування ПДВ - 19 708,35 грн., дохід, отриманий через РРО без урахування ПДВ - 3 371 126,98 грн. Структуру валових доходів відображено у табличному варіанті. Однак, оскільки будь-якої розшифровки суми завищення валового доходу акт перевірки не містить, протокольною ухвалою відповідача було зобов'язано надати до суду детальну інформацію з цього питання. Однак наданий до суду першої інстанції розрахунок (а.с.242 т.1) також не містить будь-якої детальної інформації стосовно встановленого порушення.
Крім того, апелянтом належними та допустимими доказами не доведено правомірність висновків про заниження ФОП ОСОБА_3 валового доходу на 168 379,33 грн. У судовому засіданні суду першої інстанції представник Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області зазначала, що, ймовірно, вищевказана сума заниженого доходу включає в себе акцизний податок. Дані припущення також зроблено і представником позивача, який пояснив, що за арифметичними підрахунками сума 168 379,33 грн. є акцизним податком, який не включено позивачем до валового доходу.
Виходячи з комплексного аналізу норм ст.ст. 14, 164, 177, 178, 212 ПК України, судова колегія дійшла висновку про те, що обов'язку платника податків формувати свої доходи за звітний період з урахуванням акцизного податку у ст. 177 ПК України не зазначено, оскільки вказаний податок є непрямим податком, який встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками. Тобто, кошти від акцизного податку, які включені до ціни товару, не є коштами суб'єкта підприємницької діяльності, так як вони є доходами бюджету і в повній сумі перераховуються на рахунок бюджету, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Крім того, відповідно до п.6.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 29 листопада 1999 року №290 не визнаються доходами надходження від інших осіб: (п.6.1) "сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів".
Таким чином, судова колегія вважає протиправними висновки апелянта стосовно заниження позивачем доходу на 168 379,33 грн.
Щодо висновків відповідача про завищення позивачем витрат на 115 325,43 грн. (з урахуванням заперечень на акт перевірки), судова колегія зазначає наступне.
Так, контролюючим органом встановлено завищення ФОП ОСОБА_3 витрат за 2015 рік на загальну суму 673 643 грн., яка включає в себе 22 390 грн. сплаченої орендної плати та 651 253 грн. сплачених відсотків за користування кредитом (а.с. 88 т.1).
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 укладено договори оренди будівлі з ФОП ОСОБА_5 під магазин з орендною платою за місяць у сумі 25 000 грн. та кафе з орендною платою за місяць 15 000 грн., що за рік складає 480 000 грн. Всього на адресу ФОП ОСОБА_5 протягом 2015 року перераховано кошти за оренду приміщення у сумі 397 390 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с. 65-70 т. 1) та не заперечується відповідачем. Відповідно до Z-звітів господарська діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (магазин) проводилася протягом 2015 року, а діяльність за адресою: АДРЕСА_1, 3-й поверх (кафе) - з червня по грудень 2015 року не здійснювалася. Тому, на думку контролюючого органу, позивач мав право включити до витрат кошти, сплачені за оренду приміщення (під магазин та кафе) у розмірі 375 000 грн. Таким чином, платником завищено витрати за оренду приміщення на суму 22 390 грн., чим порушено вимоги п.177.4 ст. 177 ПК України.
Однак, з аналізу норм пп.177.4.1-177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України (в редакції, яка була чинної на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів відносяться у тому числі і витрати на оплату оренди.
Так, судом першої інстанції встановлено, а актом перевірки підтверджено (а.с.84 т.1), що у період, який перевірявся, ФОП ОСОБА_3 здійснював такі види господарської діяльності: роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, діяльність кафе, надання в оренду нерухомого майна.
Відповідачем не встановлено використання орендованих приміщень в цілях, що не є господарськими. Орендовані приміщення використовувалися виключно у відповідності до умов договору оренди та згідно видів діяльності позивача.
Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта, про неправомірність віднесення ФОП ОСОБА_3 до витрат суми сплаченої орендної плати у розмірі 22 390 грн. у зв'язку з тим, що у період з червня по грудень 2015 року діяльність на 3-му поверсі вказаної будівлі в кафе не проводилася, суд вважає безпідставними, оскільки п.177.4 ст.177 ПК України не містить посилань або обмежень певним проміжком часу можливості врахування витрат, а лише визначає оренду плату як елемент витрат, які тим чи іншим чином безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Тим більше, що періодом декларування доходів та витрат є рік, а за 2015 рік ДФС встановлено отримання позивачем доходу.
За таких обставин, доводи апелянта про завищення ФОП ОСОБА_3 витрат на суму сплаченої орендної плати у розмірі 22 390 грн. за приміщення, яке в подальшому (після його обладнання необхідним устаткуванням) використовувалося для отримання доходу, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.
Разом з тим, позивач заперечує факт віднесення відсотків за кредитом до складу витрат та зазначає, що відсотки за користування кредитом в декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік ФОП ОСОБА_3 не відображалися, а частину витрат на придбання товарів відображено по р. 7 декларації як інші витрати, оскільки такі товари придбані за рахунок одержаних кредитних коштів. В даному випадку така помилка щодо відображення не в тому рядку декларації витрат не впливає на загальне значення суми чистого оподатковуваного доходу. Таким чином, частину вартості придбаних товарів, що була реалізована у перевіряємому періоді, позивачем помилково зазначено не тому рядку, а зазначена по р.5 декларації лише сума 1 996 835 грн., що є меншою за фактичну. Під час розгляду заперечень на акт контролюючим органом було враховано та визначено фактичну вартість придбаних та реалізованих товарів, яка зазначена в сумі 2 555 152,57 грн. Проте, при перевірці апелянт не врахував того факту, що згідно поданих звітних даних з ПДВ за 2015 рік, що не заперечується в акті перевірки, сума придбаного товару, в тому числі і сплаченого податкового кредиту, складає 2 867 580 грн. (в тому числі ПДВ - 573 516 грн.).
Суд першої інстанції частково погодився з даною позицією позивача, оскільки вона частково узгоджуються з наданими в судовому засіданні представником позивача первинними і розрахунковими документами, книгами розрахункових операцій, декларацією про майновий стан і доходи за 2015 рік від 09 лютого 2016 року №1600002413, рішенням за результатами розгляду заперечень від 01 листопада 2016 року №1795/с/17-0, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 20 грудня 2016 року №604/ФОП/21-22-10-01-06.
Так, ФОП ОСОБА_3 у додатку № Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (а.с. 35 т. 1) відображено наступні показники документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції (р.5) - 1 996 835 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату (р.6) - 116 978 грн., інші витрати, включаючи вартість робіт, наданих послуг (р.7) - 1 048 643 грн. За результатами розгляду заперечень (а.с.98-99 т.1) відповідачем підтверджено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на суму 2 555 152,57 грн., тобто встановлено заниження позивачем відображених у р.5 витрат на 558 317,57 грн. (2 555 152,57 грн. - 1 996 835 грн.).
В той же час наданими до суду першої інстанції первинними документами, які також надавалися відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, про що зазначено і у рішення за результатами розгляду заперечень від 01 листопада 2016 року №1795/с/17-0 (а.с.98 зворотній бік т.1), підтверджено вартість придбаних товарів у 2015 рік на 2 782 020 грн.
Таким чином, неправильне відображення позивачем вартості придбаних товарів у р.5, призвело до їх заниження на загальну суму 785 185 грн., частину з яких у розмірі 558 317,57 грн. підтверджено і контролюючим органом під час розгляду заперечень.
Дана сума заниження витрат повністю перекриває розмір включених, на думку апелянта, до інших витрат відсотків за кредитом у розмірі 651 253 грн., а тому судова колегія погоджується з доводами представника позивача про те, що сума відсотків за кредитом не вплинула на визначення розміру чистого оподатковуваного доходу.
Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу на 168 379,33 грн. та завищення витрат на 115 325,43 грн. є неправомірними, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №0011741300 підлягає скасуванню.
Крім того, враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 р. ХХ ПК України, судова колегія зазначає, що базою оподаткування військовим збором та нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний доход ФОП. Застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій за заниження єдиного внеску, нарахування військового збору, направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) безпосередньо пов'язані із вказаними відповідачем порушеннями - заниженням доходу на 168 379,33 грн. та завищенням витрат на 673 643 грн.
Оскільки судом ці висновки контролюючого органу визнано неправомірними, то податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №0011761300 про нарахування військового збору, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 січня 2017 року №000261300, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 жовтня 2016 року №Ф-0011501300 є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, з аналізу правової норми п.119.2 ст. 119 ПК України слідує, що необхідною умовою для застосування штрафних санкцій є не тільки факт подання звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), але наявність таких наслідків як зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку внаслідок допущених помилок. Таких наслідків відповідач суду не довів, тому застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 р. № 0011701300 підлягає скасуванню.
Що стосується застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 510 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №0011721300, судова колегія зазначає, що контролюючим органом встановлено ведення останнім книги обліку доходів і витрат не за встановленою формою, чим порушено п.177.10 ст. 177 ПК України, Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 16 вересня 2013 року №481 (а.с.87 зв.бік т.1).
Однак, дане порушення не тягне за собою відповідальність за п.121.1 ст.121 ПК України, так як дана стаття передбачає відповідальність за незабезпечення зберігання та ненадання платником податків контролюючим органам документів, а не за ведення книги доходів і витрат не за встановленою формою, у зв'язку з чим застосування відповідачем штрафної санкції у розмірі 510 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №0011721300 є протиправним.
За таких підстав, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 вересня 2017 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.