05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/5167/17
Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування розпорядження № 832938 від 17.01.2015 року, про визнання протиправною відмову у призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про зобов'язання прийняти розпорядження про зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стажу перебування безпосередньо на посаді судді та проходження військової строкової служби, про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22.12.2016 року,-
24 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, яке в подальшому змінене на процесуального правонаступника - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (а.с. 49), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 832938 від 17.01.2017 року;
- визнати протиправну відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в. м. Одесі, викладену в листі за №74/м-11 від 15.02.2017 року, у призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 90%;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одеси прийняти Розпорядження, яким зарахувати до судового стажу роботи за вислугою років, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, виходячи зі стажу 25 років 10 місяців 12 днів, а також проходження строкової військової служби з 08.05.1972 р. по 22.05.1974 р. тривалістю 2 роки 14 днів;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Одеси здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу - 25 років 10 місяців 26 днів (в тому числі перебування безпосередньо на посаді судді - 23 роки 10 місяців 12 днів, а також проходження строкової військової служби з 08.05.1972 р. по 22.05.1974 р. тривалістю 2 роки 14 днів) відповідно довідки Одеського апеляційного господарського суду про заробітну плату, починаючи з 22 грудня 2016 року, з врахуванням фактично виплачених сум.
Постановою від 28 квітня 2017 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Приморський районний суд м. Одеси задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема апелянт зазначає, що при здійсненні розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується тільки робота на посаді судді.
Апелянт зазначає, що час проходження строкової військової служби не зараховується до стажу роботи на посаді судді, оскільки це не передбачено положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01.01.2017 року.
ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в листі Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за №74/м-11 від 15.02.2017 року, позивачу повідомлено про відмову у призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%, оскільки суддівський стаж складає 23 роки 10 місяців 12 днів.
Відповідно до розпорядження та розрахунку Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за № 832938 від 17 січня 2017 року при вирішенні питання про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, довічне грошове утримання, як судді у відставці, позивачу призначено в розмірі 86% від 28160 грн. суддівської винагороди, що складає 24217,60 грн.
Суд першої інстанції встановив, що позивач з 08 травня 1972 року по 22 травня 1974 року проходив службу в Збройних силах, що становить 2 роки 14 днів та підтверджено копією військового квитка, а відповідно до подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Одеським апеляційним господарським судом від 26.12.2016 року встановлено, що стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 25 років 10 місяців 26 днів.
Також суд першої інстанції встановив, що з лютого 1993 року по грудень 2001 року позивач працював на посаді судді Жовтневого районного суду м. Одеси, з грудня 2001 року - суддею Одеського апеляційного господарського суду, а постановою Верховної Ради України 29 листопада 2001 року позивач обраний суддею безстроково.
Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 19.12.2016 р. № 3270/0/15-16 позивач звільнений з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку від 28.09.2016 року.
Відповідно до наказу в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 238-к від 21.12.2016 року позивач відрахований зі штату суду, а його загальний стаж роботи на посаді судді становить 23 роки 10 місяців 12 днів.
Суд першої інстанції встановив, що при вирішенні питання про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, пенсійний орган виходив з того, що до стажу роботи на посаді судді відноситься тільки фактична робота на посаді судді.
Проте суд першої інстанції не погодився з таким висновком відповідача.
При цьому, посилаючись на приписи ст. ст. 8, 22, 58, 64 Конституції України, суд першої інстанції зазначив, що для визначення стажу роботи на посаді судді (який отримав статус судді до 30.07.2010 року) для отримання права на відставку та для отримання довічного грошового утримання слід керуватися пунктом 11 розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про статус суддів», яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, ст. 43 Закону України «Про статус суддів (закон втратив чинність 30.07.2010 року; ст. 43 цього закону втратила чинність 01.01.2011 року) та Постановою КМУ від 05.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Суд першої інстанції зазначив, що нормативно-правовими актами, які визначали та визначають стаж роботи, з часу призначення на посаду судді та на час звільнення є Закон України №2862-XII від 15.12.1992 року «Про статус суддів» та Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року (в редакціях від 07.07.2010 року та від 12.02.2015), також Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 та Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Враховуючи, що відповідно до дослідженої копії трудової книжки позивача та довідки розрахунку стажу, стаж роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, складає 25 років 10 місяців 26 днів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для призначення позивачу щомісячного грошового утримання у розмірі 90 відсотків.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, вирішуючи заяву позивача щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не взяв до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що привело до прийняття ним незаконного рішення, оскільки на час виходу позивача у відставку чинне законодавство передбачало зарахування до стажу роботи службу в Збройних силах та період роботи на посаді судді Жовтневого районного суду м. Одеси та Одеського апеляційного господарського суду, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу який складає - 25 років 10 місяців 26 днів та є підставою для перерахунку довічного грошового утримання, його збільшення з 86 до 90 відсотків.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від апелянта надійшло клопотання про апеляційний розгляд справи за відсутності представника,у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Апеляційний суд встановив, що позивач у період з 08.02.1993 року по 17.12.2001 року працював суддею Жовтневого районного суду м. Одеси, а з 18.12.2001 року по 21.12.2016 року суддею Одеського апеляційного господарського суду (а.с. 14-19, 29).
На підставі рішення Вищої Радим Правосуддя від 19.12.2016 року № 3270/0/15-16 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у відставку» та відповідно до наказу в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 238-к від 21.12.2016 року, позивача відраховано зі штату Одеського апеляційного господарського суду з 21.12.2016 року (а.с. 11).
З 22.12.2016 року позивачу призначена виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 роки 10 місяців 24 дні (а.с 35, 36).
При розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці апелянт не врахував до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, час проходження позивачем з 08.05.1972 року по 22.05.1974 року строкової військової служби у Збройних Силах СРСР (2 роки 0 місяців 15 днів) (а.с. 33-34,36).
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, факт проходження позивачем військової служби, сторонами у справі не заперечується та підтверджений матеріалами справи, зокрема копією трудової книжки (а.с. 14-19), копією військового квитка (а.с. 24-28).
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 126 Конституції України, п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30.09.2016 року, на приписи ст. 120, ч. 1 ст. 135, ч. 2, 3 ст. 141 Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час виходу позивача у відставку), та приписи ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № ХІІ (чинного на час призначення позивача на посаду судді - 22.12.1993 року), та приписи абз. 2 пункту 3-1 Постанови КМУ від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (з доповненнями внесеними Постановою КМУ №545 від 11.06.2008 р.), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного Законом, календарний період проходження строкової військової служби. Про, що також зазначив Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
Погоджується апеляційний суд і з посиланням суду першої інстанції на Укази Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25.11.2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584», відповідно до яких до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного Законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до пункт 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції до 25.03.2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Законодавством, яке було чинним на час набрання чинності Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, період проходження строкової служби та роботи на прокурорських посадах.
Як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, станом на час дії зазначених нормативно-правових актів позивач мав стаж роботи на посаді судді більше 10 років.
Також апеляційний суд зазначає, що в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив,що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Також до спірних правовідносин, апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном, та ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).
Таким чином, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, працюючи суддею, мав законні сподівання на зарахування періоду проходження строкової військової служби та половину періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді і які були у подальшому звужені.
Внесенням змін у Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», шляхом викладення його у новій редакції, Законом України від 12.02.2015 року № 192-VIІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (набрав чинності 29.03.2015) було виключено пункт 11 розділу XIII Перехідні положення Закону України № 2453-VI, який передбачав визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Проте на час набрання чинності Законом України № 192-VII «Про забезпечення права на справедливий суд» (29.03.2015 року) у позивача був в наявності стаж, який давав право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, що також підтверджено Розрахунком стажу судді Одеського апеляційного господарського суду (а.с. 29), відповідно до якого до стажу судді враховано роботу на посаді судді та період проходження строкової військової служби.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про втрату чинності Постановою КМУ від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» та Указів Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25.11.2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584» , оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, втрата чинності цих нормативно-правових актів стосується неможливості зарахування до стажу роботи судді тих періодів, які виникли в трудовій діяльності осіб після втрати чинності пункту 11 розділу XIII Перехідні положення Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та вказаних вище нормативно-правових актів. Крім цього Вища Рада Правосуддя звільнила позивача з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку, а не з інших підстав, тим самим не заперечувала наявність у позивача стажу роботи судді більше 20 років, необхідного для виходу у відставку.
На підставі встановлених фактичних обставин, які підтверджені матеріалами справи та не спростовані доводами апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати час проходження позивачем строкової військової служби у Збройних Силах СРСР.
Аналогічна правова позиція викладені і у постанові ВСУ від 19.04.2016 року по справі № 21-813а16.
За таких обставин загальний стаж роботи на посаді судді в сукупності складає 25 років 10 місяців 26 дні, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час проходження з 08.05.1972 року по 22.05.1974 строкової військової служби у Збройних Силах СРСР (2 роки 14 днів ), та шляхом зобов'язання здійснити перерахунок і виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного стажу роботи за вислугою років в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 22.12.2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19, 21, 22, 58, 126 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 94, ч. 10 ст. 183-2, 195, п. 2 ч. 1ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, ч. 6 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець