12 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6963/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представників позивача Кощинець Н.М.,
Мілінчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної установи «Долинський виправний центр(№118)» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року по справі за позовом Державної установи «Долинський виправний центр(№118)» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-
03 лютого 2017 року Державна установа «Долинський виправний центр(№118)» звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати припис № 09-10-0030/719-616 від 30 грудня 2016 року та постанову про накладення штрафу № 09-10-021/35 від 12 січня 2017 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проведення перевірки, відповідачем було допущено порушення норм законодавства, а саме не повідомлено належним чином позивача про проведення перевірки та її підстави, не пред'явлено посадовими особами відповідача службових посвідчень. не надано для ознайомлення згоди Держпраці України для проведення перевірки. Також, відповідачем на повідомлено вчасно позивача про розгляд справи про накладення штрафу та неправильно застосовано приписи статті 119 Кодексу законів про працю України, оскільки колишній службовець позивача - ОСОБА_1 був прийнятий на службу, а не на роботу, а тому його статус врегульований Законом України “Про Державну кримінально-виконавчу службу”, Законом України “Про національну поліцію” та іншими нормативними актами, але не Кодексом законів про працю України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області при проведенні перевірки діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому припис від 30 грудня 2016 року № 09-10-0030/719-616 з вимогою дотримуватися норм законодавства про працю винесений правомірно. Також, постанова про накладення штрафу є правомірною, оскільки, відповідачем вчинені вичерпні дії з метою повідомлення позивача про розгляд справи.
Не погодившись з прийнятою постановою, Державна установа «Долинський виправний центр(№118)» подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що виконання вимог оскаржуваного припису суперечить нормативно-правовим засадам діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. Також, постанова про накладення штрафу прийнята уповноваженим органом з порушеннями Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме Державну установу «Долинський виправний центр (№118)» не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 26 грудня 2016 року № 1328-Д та виданого направлення на проведення перевірки від 26 грудня 2016 року № 04-13/15-10/6880 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Івано-Франківській області проводилася позапланова перевірка Державної установи “Долинський виправний центр №118” за зверненням ОСОБА_1 (а.с.63).
Перевіркою встановлено порушення вимог статті 119 КЗпП України, що відображено в акті №09-10-0030/719 (а.с.9-18). В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 , який перебував на службі в Долинському виправному центрі Управління Пенітенціарної Служби в Івано-Франківській області наказом від 20 жовтня 2016 року № 50о/с було звільнено зі служби.
З матеріалів справи слідує, що підставою для звільнення ОСОБА_1 був наказ Долинського об'єднаного міського військового комісаріату від 20 жовтня 2016 року № 123.
На підставі акту перевірки №09-10-0030/719 від 30 грудня 2016 року, головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області складено та винесено припис №09-10-0030/719-616 від 30 грудня 2016 року з вимогою дотримуватися норм законодавства про працю(а.с.19).
Заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами розгляду даної справи та на підставі акту перевірки прийнято рішення про накладення на Державну Установу “Долинський виправний центр №118” штрафу за порушення вимог законодавства про працю(а.с.23).
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 119 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, а саме:
На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 у період з 28 грудня 2015 року по 20 жовтня 2016 року перебував на службі в Долинському виправному центрі (№ 118) на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки.
Наказом начальника Державної установи «Долинський виправний центр № 118» від 20 жовтня 2016 року № 50 о/с, відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України “Про державну кримінально-виконавчу службу” та пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України в зв'язку переходом у встановленому порядку на роботу до іншого міністерства(а.с.35).
З матеріалів справи слідує та не заперечується позивачем, що переводу як такого не було, працівник ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу.(а.с.36).
Виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування колегія суддів зазначає, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу. І саме цей Закон визначав гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця на час перебування його на строковій військовій службі.
Тому, вирішуючи питання щодо звільнення із займаної посади у зв'язку з призовом на строкову військову службу, позивач повинен був в першу чергу керуватись частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який закріплював гарантії збереження за позивачем займаної посади.
Стосовно доводів позивача про те, що державна установа «Долинський виправний центр(№118)» у своїй діяльності керується спеціальним законодавством, а не Кодексом законів про працю у спірних правовідносинах, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Положення про державну установу «Долинський виправний центр(№118)» такий є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України .
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Частиною 8 згаданої статті визначено, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу".
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими твердження позивач про те, що на нього не поширюється дія законодавстав про працю.
Враховуючи вищевказані законодавчі норми, обгрунтованим є твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 мали увільнити від роботи, а не звільнити та зберегти йому посаду, нараховувати і виплачувати середній заробіток.
Згідно із ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Згідно із ст. 35 Закону України "Про оплату праці" контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; органи доходів і зборів. Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці. Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. Органи доходів і зборів мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством. Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про відпустки” нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Контроль за додержанням законодавства про відпустки здійснюють у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи виконавчої влади та профспілкові органи.
Відповідно до Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області одним з основних завдань Управління є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 2 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390, встановлено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів.
Згідно п. 3 вказаного Порядку інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059. Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Відповідно до п. 7 того ж Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 26 грудня 2016 року № 1328-Д та виданого направлення на проведення перевірки від 26 грудня 2016 року № 04-13/15-10/6880, проведена позапланова перевірка Державної установи «Долинський виправний центр № 118» за зверненням ОСОБА_1 . За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки № 09-10-0030/719 від 30 грудня 2016 року та винесено припис № 09-10-0030/719-616 від 30 грудня 2016 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області правомірно складено та винесено припис №09-10-0030/719-616 від 30 грудня 2016 року з вимогою дотримуватися норм законодавства про працю.
Стосовно прийняття відповідачем рішення про накладення на Державну Установу “Долинський виправний центр №118” штрафу за порушення вимог законодавства про працю колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до пункту 3 Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
В той же час, пунктом 4 Порядку зазначено, що справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
При цьому про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно пункту 7 Порядку справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Як зазначено вище, на підставі акта перевірки №09-10-0030/719 від 30 грудня 2016 року заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийнято постанову про накладення на Державну Установу “Долинський виправний центр №118” штрафу за порушення вимог законодавства про працю, а саме вимог статті 119 КЗпП України , відповідальність за які передбачено абзацом 5 частини 2 статті 265 КЗпП (а.с.23).
З матеріалів справи також слідує, що відповідно до витягу з сайту УДП поштового зв'язку «Укрпошта», 06 січня 2017 року відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу, яке було отримано Державною установою «Долинський виправний центр (№118)».
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до Порядку Державна установа «Долинський виправний центр (№118)» мала можливість подачі обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу, однак не скористалось свої правом.
Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем строку повідомлення сторони позивача про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю, то колегія суддів зазначає, що такі не спростовують вчинення позивачем порушення законодавства про працю, та, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування спірної постанови.
Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної установи «Долинський виправний центр(№118)» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 809/238/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін