13 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/9134/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_1 Буі ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування у справі №308/6656/17 за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина ОСОБА_1 Буі ОСОБА_2 про примусове видворення іноземця з України, -
Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до примусове видворення з України громадянина ОСОБА_1 Буі ОСОБА_2
Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано клопотання, в якому просить затримати Громадянина ОСОБА_1 Буі ОСОБА_2 з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2017 року клопотання задоволено.
Відповідач оскаржив ухвалу суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права, без належного з'ясування обставин справи. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Законом України “Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав” від 03.09.2008 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав. Таким чином, до неї має застосовуватися реадмісія і для застосування такої процедури будь-якого спеціального судового рішення не вимагається. Вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки підстав для затримання немає, у зв'язку з відсутністю підстав для видворення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про затримання громадянина ОСОБА_1 Буі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації особи та забезпечення примусового видворення за межі України на строк до 6 місяців, виходив з того, що відповідач не має документів, що посвідчують його особу та законних підстав для перебування на території України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:
Пунктом 3 частини 2 статті 183-7 КАС України передбачено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти рішення, яким затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно з пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затв. наказом МВС України від 29 лютого 2016 року № 141, іноземці та особи без громадянства утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Таким чином, затримання іноземця та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливе з метою забезпечення примусового видворення з України.
Колегія суддів зазначає, що процедура реадмісії громадян ОСОБА_1 визначена ст. 4 Угоди. Відповідач був прийнятий державою Україна на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб та підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст.183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 № 3773-VI та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 року в м. Нью-Йорку.
Однак, позивачем визначена законодавством процедура не застосована.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.160 ч.3, ст.195, 196, п.6 ч.1 ст.199, п.1, 4 ст.202, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_1 Буі ОСОБА_2 - задоволити.
Скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року у справі №308/6656/17 та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення виготовлено 13.09.17