07 вересня 2017 рокуЛьвів№876/7480/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №819/422/17 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень форми «Д» від 09.11.2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що відповідачем неправомірно завищено суми штрафних санкцій та пені, внаслідок невірного застосування та обчислення терміну сплати ПДФО та військового збору, невірно застосовано пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ при розрахунку кількості днів затримки сплати податкового зобов'язання, що призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні та винесення незаконних та необґрунтованих податкових повідомлень-рішень. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 12.09.2016 по 30.09.2016 (перевірку продовжено з 26.09.2016 згідно наказу ГУ ДФС у Тернопільській області від 23.09.2016 № 936) працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області згідно наказу № 1772 від 09.09.2016 та на підставі направлень від 09.09.2016 №№ 1760, 1773, 1774, 1775 проведено документальну планову виїзну перевірку філії «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 30.06.2016.
За результатами перевірки складено акт від 07.10.2016 № 413/14-04/26197721, у якому встановлено наступні порушення: підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахуванння до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 20.02.2013 по 27.04.2016, внаслідок чого нараховано 12761,08 грн. пені; підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, а саме: несвоєчасна сплата військового збору (1,5%) з виплачених доходів в результаті чого нараховано пені за період з 21.10.2014 по 08.12.2015, на суму 1081,29 грн.; підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, пункту 168.1 статті 168, підпунктів «а», «г» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 20.02.2013 по 27.04.2016, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції; підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, а саме: несвоєчасно перерахований до бюджету військовий збір за період з 21.10.2014 по 08.12.2015, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції.
Не погоджуючись із висновками, які викладені в акті перевірки від 07.10.2016 №413/14-04/26197721, позивач подав до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення до акта перевірки.
Згідно листа від 04.11.2016 № 1730/10/19-00-13-02-12/10195 Головного управління ДФС у Тернопільській області, комісією колегіально прийнято рішення, що висновки викладені у зазначеному акті перевірки є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства України.
На підставі акта перевірки відповідач виніс наступні податкові повідомлення рішення форми «Д» від 09.11.2016 р. № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 83260,87 грн., в тому числі 12761,08 грн. пені та № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 6782,07 грн., в тому числі 1081,29 грн. пені.
Не погодившись із винесеними оскарженими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся у відповідності до ст. 56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд зазначених податкових повідомлень рішень.
Згідно рішення від 09.12.2016 №26693/6/99-99-11-02-01-14 Державної фіскальної служби України скарга позивача залишена без задоволення, а зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Не погоджуючись із оскарженими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся з позовом у суд.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач несвоєчасно перераховував до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 20.02.2013 по 27.04.2016 та несвоєчасно сплачував військовий збір (1,5%) з виплачених доходів.
Проте апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме: виявлено факти несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування філією «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця «ДП «Тернопільський облавтодор» за перевіряємий період до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпункту 168.1.5 та факти несвоєчасного перерахування до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (заробітної плати) працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування філією «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця «ДП «Тернопільський облавтодор» за перевіряємий період до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпункту 168.1.2.
Також, з урахуванням зазначеного, в ході перевірки встановлено, що в порушення вимог підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України військовий збір зі заробітної плати за перевіряємий період нараховувався, проте до бюджету перераховувався несвоєчасно.
Згідно з пунктом 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з пунктом 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 168.1.2 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише при умові одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 ст.168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобов'язання є узгодженим відповідно до п 54.2, не зважаючи на те, що працівник не є платником податку, тому що доходи ще не отримав. Але платником податку є податковий агент відповідно до п. 162.1 ПКУ.
Відповідно до п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Судом встановлено, що філією Тернопільська ДЕД ДП «Тернопільський облавтодор» податкові розрахунки форми 1 ДФ (за період що перевірявся) були вчасно подані до податкового органу, однак у зв'язку із відсутністю коштів, внаслідок чого і була затримка по виплаті заробітної плати працівникам, перераховувалися задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб, утримані із нарахованої заробітної плати, у день виплати її працівникові. Фактів не виплати заробітної плати не було.
Таким чином, несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб виникла лише через затримку виплати самої заробітної плати, але такий податок перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата.
Наведене свідчить про те, що суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені Філії «Тернопільська ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у встановлені строки.
Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п. 168.1.2). Проте, згідно п. 168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-УІ «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Оскільки, податок на доходи фізичних осіб нараховувався вчасно, включався в податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманих з них податку (форма 1ДФ). Форма 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку подавалась ДПІ в терміни передбачені ПКУ ( ст. 49 п. 49.18.2).
У разі якщо несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу У країни, останні мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога.
Під час перевірки не виявлено фактів недостовірності нарахування чи несплати податку із джерел виплат. По ДП «Тернопільський облавтодор» в акті було виявлено лише несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.
Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з положеннями п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.
Посилання п. 168.1.5 ПК України на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 року у справі №К/800/31809/16.
За вимогами пп. 168.1.5, якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утримання з такого нарахування доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строк встановленні ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобов'язання є узгодженим відповідно до п.54.2, незважаючи на те що працівник не є платником податку, тому що доходу ще не отримав.
Під час перевірки та в ході судового розгул, позивачем представлені документи (платіжні доручення, виписки з банку, тощо.), які підтверджують, що заробітна плата у філії «Тернопільська ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» виплачувалася невчасно через недостатнє фінансування, тому має місце несвоєчасне перерахування підприємством узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
По філії «Тернопільська ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор», в акті було виявлено лише затримку із виплати заробітної плати і несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб , а не несплату податку при отримані заробітної плати взагалі.
За таких обставин, терміном сплати ПДФО та військового збору є 30 число наступне за звітним місяцем.
Отже, в даному випадку при розрахунку терміну сплати ПДФО та військового збору мають застосовуватися норми п.168.1.5 ПК України, а не пп. 168.1.2. ПК України, проте відповідач при розрахунку кількості днів затримки сплати ПДФО застосовував пп. 168.1.2, який застосовується для розрахунку штрафних санкцій лише тоді коли заробітна плата нарахована і виплачена, а податок, податковим агентом не сплачено.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем неправомірно завищено суми штрафних санкцій та пені, внаслідок невірного застосування та обчислення терміну сплати ПДФО та військового збору, невірно застосовано пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ при розрахунку кількості днів затримки сплати податкового зобов'язання, що призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні та винесення незаконних та необґрунтованих податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, з акту перевірки слідує, та не заперечується представником позивача, що мають місце періоду, коли сплата ПДФО була здійснена із пропуском строку сплати вказаного податку. Проте, до повноважень суду не входить перерахунок розміру штрафних санкцій, оскільки дані повноваження відповідного чинного законодавства покладені на фіскальну службу, що є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень - рішень у повному обсязі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що відповідачем такі прийняті необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржені податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.11.2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 визнанню їх протиправними та скасуванню.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3360,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №819/422/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.11.2016 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст постанови складено 12.09.2017р.