06 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6663/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гудима Л.Я.,
Гуляка В.В.,
з участю секретаря судового засідання Джули В.М.,
представника позивача Цукорник С.Г.,
представників третіх осіб Крижанівського Ю.І.,
Малець Н.М.,
Кривяка Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2017 року в адміністративній справі № 461/7366/16-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» до департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про визнання протиправними та скасування наказів,
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» (далі - ТОВ «Українські перспективи», Товариство) звернулося до Галицького районного суду м.Львова із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Департамент) «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Товариству: № 57-Д від 10.08.2016 (пункти 30, 31, 32); № 58-д від 10.08.2016 (пункти 22, 21, 57, 58); № 59Д від 10.08.2016 (пункти 19, 26, 27, 54, 56); № 62Д від 10.08.2016 (пункти 68, 69, 70); № 63Д від 11.08.2016 (пункт 76); № 64Д від 11.08.2016 (пункт 48); № 72Д від 08.09.2016 (пункти 6, 7, 11, 21, 24, 31, 32, 33, 34, 38, 39); № 78Д від 26.09.2016 (пункти 10, 34); № 78/1-Д від 23.09.2016 (пункти 3, 4, 7, 15, 18) (далі - Накази про демонтаж).
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рекламні конструкції розміщено на підставі договорів Товариства з ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця») на об'єктах та території останнього, тому висновок відповідача про необхідність отримання Товариством у відповідача дозволів, погоджень чи інших документів щодо розміщення цих конструкцій є протиправним.
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив Департамент, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права - статті 16 Закону України «Про рекламу» та з порушенням норм процесуального права, оскільки оскаржувані акти стосуються лише третьої особи, а не позивача. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що Товариство розміщує зовнішню рекламу без одержання дозволів, передбачених статтею 16 Закону України «Про рекламу» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року (далі - Типові правила розміщення реклами). У зв'язку із цим та відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради № 596 від 21 травня 2010 року «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові» (далі - Правила розміщення зовнішньої реклами у м.Львові) оскаржувані накази Департаментом було видано правомірно.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що між державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (далі - Регіональна філія «Львівська залізниця») та ТОВ «Українські перспективи було укладено договори про надання рекламних послуг: № Л/ДН-1-14201 п/НЮ від 01.01.2014; № Л/БМЕС-14242 п/НЮ від 03.01.2014; № Л/МЧ Львів-14235п/НЮ від 06.01.2014; № Л/П-14227п/НЮ від 06.01.2014 р.; № Л/Т-14230п/НЮ від 06.01.2014; № Л/Л-14203п/НЮ від 09.01.2014 (далі - Договори).
Відповідно до вимог Договорів ПАТ «Укрзалізниця» розміщає рекламні конструкції, які є власністю ТОВ «Українські перспективи», на об'єктах залізничного транспорту, а Товариство здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на залізниці у сумі, визначеній у додатках до цих договорів; у додатках також визначено умови розміщення рекламних конструкцій.
Зокрема, ПАТ «Українська залізниця» розміщає рекламні конструкції, які є власністю Товариства, на об'єктах залізничного транспорту за наступними адресами у м.Львові:
- згідно договору № Л-П - 14227п/НЮ від 06.01.2014 р.:
вул. Пластова - Богданівська біля залізничного переїзду (3 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Любінська (парна і непарна сторони на залізничному мості) (2 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Луганська непарна сторона (конструкція розміром 12 м х 3 м); вул. Луганська непарна сторона (конструкція розміром 6 м х 3 м ) у зоні залізничного переїзду; вул. Стрийська (парна сторона) в районі залізничного мосту (конструкція розміром 6 м х 3 м); вул. Дж.Вашингтона перед залізничним переїздом (конструкція розміром 6 м х 3 м); вул. Єрошенка - біля залізничного мосту (конструкція розміром 6 м х 3 м); вул. Варшавська - Єрошенка - на залізничному мості (конструкція розміром 6 м х 3 м); Малехів біля залізничного мосту (4 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Зелена - вул.Сихівська біля залізничного переїзду (2 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Сихівська парна сторона біля залізничного моста (конструкція розміром 6 м х 3 м); вул. Шевченка (станція Клепарів) (конструкція розміром 6 м х 3м); вул. Опришківська, парна та непарна сторона, біля залізничного мосту (2 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Хмельницького, 176 парна та непарна сторона, біля залізничного переїзду (2 конструкції розміром 6 м х 3м);
- згідно договору № Л/ДН-1-14201п/НЮ від 01.01.2014 р.:
вул. Шевченка (станція Клепарів) - (4 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Луганська непарна сторона (конструкція розміром 6 м х 3 м); вул. Винниця (вул.Омеляна Ковча) (2 конструкції розміром 6 м х 3м); вул. Левандівська шляхопровід парна сторона (конструкція розміром 6 м х 3 м);
- згідно договору № Л/Т -14230п/НЮ від 06.01.2016 р.:
вул. Левандівська парна та непарна сторона (2 конструкції розміром 6 м х 3 м);
- згідно договору № Л/МЧ Львів - 14235п/НЮ від 06.01.2014 р.:
вул.Чернівецька, фасад майстерні (4 конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Чернівецька, територія майстерні (2 конструкції розміром 6 м х 3 м; 1 конструкція розміром 3 м х 12 м); площа Двірцева, 1 на фасаді будинку, (конструкції розміром 6 м х 3 м);
- згідно договору № Л-Л-14203п/НЮ від 09.01.2014 р.:
вул.Чернівецька, 11 непарна сторона (конструкція 3 м х 12 м, 2 конструкції 3 м х 6 м); площа Двірцева, 1, залізничний вокзал (конструкції розміром 6 м х 3 м); вул. Городоцька, парна сторона, територія Приміського вокзалу (3 конструкції розміром 6 м х 3 м) розміщені згідно Договору № Л-Л-14203п/НЮ від 09.01.2014 р.; вул. Городоцька, 128, на фасаді будинку (3 конструкції розміром 6 м х 3 м).
Вказані рекламні конструкції, згідно з матеріалами справи, розміщені на землях залізничного транспорту, зокрема, в смузі відведення залізниці.
У період з липня по жовтень 2016 року Департамент надіслав на адресу Регіональної філії «Львівська залізниця» вимоги про усунення порушень Закону України «Про рекламу» - самовільне встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами, де розміщуються рекламні конструкції Товариства згідно Договорів.
Оскільки Регіональна філія «Львівська залізниця» відмовилася виконувати ці вимоги у добровільному порядку, вважаючи, що порушень законодавства про рекламу нею допущено не було, Департаментом були прийняті оскаржувані Накази про демонтаж.
При цьому Департамент керувався пунктом 8.1.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові та п.5.5 договорів тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, подання комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (далі - КП «Адміністративно-технічне управління»), враховуючи невиконання вимог Департаменту щодо добровільного демонтажу цих конструкцій, і наказав КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати ці конструкції до 31.12.2016.
Надалі, КП «Адміністративно-технічне управління» надсилало на адресу Регіональної філії «Львівська залізниця» попередження про те, що зазначені вище самовільно встановлені рекламні конструкції підлягають демонтажу з посиланням на оскаржувані Накази про демонтаж і запропонувало добровільно демонтувати самовільно встановлені конструкції. Повідомлено, що у випадку невиконання демонтажу рекламних конструкцій у добровільному порядку, такий буде здійснено КП «Адміністративно-технічне управління».
Не погоджуючись із вказаними Наказами про демонтаж, ТОВ «Українські перспективи» оскаржило їх до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що рекламні конструкції є рекламою на транспорті, тому отримання дозволу на їх встановлення не потрібно. Крім того, оскаржуваними наказами було порушено права Товариства як власника цих конструкцій.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Основні засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 р. (далі - Закон № 270/96-ВР), який також регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
За приписами статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама буває наступних видів:
- внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;
- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
- реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.
З огляду на наведене та положення статтей 16, 17, 18 Закону № 270/96-ВР, які регулюють ці види реклами, видно, що реклама на транспорті є окремим видом реклами і має певні відмінності від інших видів реклами, зокрема, зовнішньої реклами, та має окремий порядок регулювання розповсюдження реклами.
Так, відповідно до статті 18 Закону № 270/96-ВР розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).
За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.
Тобто, для розміщення реклами на транспорті дозвіл органів місцевого самоврядування на це отримувати не потрібно і дія Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, як такі, що регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, на спірні правовідносини не поширюється.
ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є публічним акціонерним товариством залізничного транспорту загального користування, утвореним згідно цього ж Закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».
До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
За приписами частини першої статті 23 Закону України «Про транспорт», які кореспондуть з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.
З огляду на зазначені норми, а також позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема у постановах від 07.10.2015 у справах №№ 3-590гс15, 3-641гс15 та 3-900гс15, є безпідставними покликання апелянта на те, що у ПАТ «Українська залізниця» не є належним землекористувачем, так як не має належних документів на підтвердження землекористування земельними ділянками, на яких розміщені рекламні конструкції, оскільки вказане вже визначено законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» територія підприємства належить до території благоустрою населених пунктів; територія, відповідно до статті 1 цього Закону - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів, зокрема об'єктів промисловості та інших об'єктів у межах населеного пункту.
З урахуванням наведеного, реклама, розміщена на землях смуг відведення залізниці, є рекламою, розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, а відтак - рекламою на транспорті.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами суду першої інстанції в тому, що оскаржуваними наказами було порушено права Товариства, як власника рекламних конструкцій, оскільки відповідно до приписів Типових правил розміщення реклами та підпункту 8.1.1 частини б Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок; проте повідомлення (вимоги) на проведення демонтажу на адресу Товариства не надсилались і Департамент не вжив заходів щодо з'ясуван-ня власника рекламних засобів, чим було порушено також визначену зазначеними Правилами процедуру демонтажу рекламних засобів.
Також немає підстав говорити про самовільність встановлення рекламних засобів, оскільки такі були встановлені на підставі договорів з законним користувачем земельних ділянок, якими було погоджено встановлення рекламних засобів.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Товариства щодо скасування наказів Департаменту про демонтаж рекламних засобів та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2017 року в адміністративній справі № 461/7366/16-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
В. В. Гуляк
Ухвала в повному обсязі складена 11 вересня 2017 року.