Справа: № 826/8731/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
07 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві питання про поновлення провадження у справі та клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича у справі за її апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» Оберемка Р. А. про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200000, 00 грн.; зобов'язання включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200000, 00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 р. зупинено апеляційне провадження в адміністративній справі № 826/8731/15 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.
До Київського апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання апелянта про закриття провадження у справі, про допит свідків та про залучення в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зареєстровані 29.06.2017 р. за вх. № 20986, 03.08.2017 р. за вх. № 24596, 07.09.2017 р. за вх. № 27195 відповідно.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду питання про поновлення провадження у справі, в судове засідання не з'явилися.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлені клопотання задоволенню не підлягають, а провадження у справі підлягає поновленню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.
Відповідно до ст. 195-1 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Однак, на думку колегії суддів, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до необґрунтованого розширення меж розумного строку розгляду справи.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Так підставою для зупинення провадження у справі став розгляд Конституційним Судом України подання Верховного Суду України, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 липня 2015 року № 13 щодо конституційності Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас, станом на 07.09.2017 року судом конституційної юрисдикції остаточного рішення не прийнято.
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відтак, у зв'язку з тривалим розглядом справи судом апеляційної інстанції може бути порушене право заявника на законне сподівання щодо відновлення порушених, на його думку, прав, у актуальний для заявника час.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з метою забезпечення розгляду справи у межах розумного строку та реалізації права особи на доступ до правосуддя апеляційне провадження у справі підлягає поновленню з підстав, наведених вище.
Щодо заявлених апелянтом клопотань, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з огляду на те, що вказані клопотання є необґрунтованими.
Так відповідач просить про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не має ознак публічно - правового.
У постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 міститься правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.
У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.
У відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343) ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Однак, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 2343 дія цього Закону не поширюється на банки.
Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI.
Відтак, на думку колегії суддів, застосування до спірних правовідносин Закону № 2343, всупереч висновку ВС України, є помилковим.
В свою чергу, з аналізу змісту ст.ст. 1, 4, 6 Закону № 4452 випливає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200000, 00 грн.
Учасниками цих правовідносин, що є предметом спору, є виключно позивач та відповідач, і саме між ними виникають відповідні права та обов'язки без залучення банку-боржника та без вирішення питання про відшкодування коштів від імені сторони правочину.
Юридичний факт неплатоспроможності банку у даній категорії справ є лише підставою для виникнення правовідносин.
Таким чином, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що невключення рахунку зацікавленої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких уповноважена особа на підставі регулятивного акту реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, і є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС України від 01.03.2017 р. у справі № 820/20817/14.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
У клопотанні про допит свідків відповідач зазначає, що позивач, 17.06.2014 р. перерахувала на рахунки шести осіб по 195000, 00 грн., відтак, для повного дослідження обставин справи необхідно допитати в якості свідків цих осіб, а також керівника банку, під час керівництва якого виникли спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Колегія суддів вважає, що докази, наявні в матеріалах справи, є достатніми для правильного вирішення спору, а клопотання відповідача про допит свідків - необґрунтованим.
Щодо клопотання про залучення третьої особи колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
В розумінні вказаної норми суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до справи учасників її розгляду у процесуальному статусі третіх осіб на стадії апеляційного провадження.
За таких обставин, заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 53, 65, 69, 156, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича про закриття провадження у справі, про допит свідків та про залучення в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Поновити апеляційне провадження в адміністративній справі № 826/8731/15 за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2017 р.)