Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Гусарова В.В.
06 вересня 2017 рокусправа № 330/901/17(2-а/330/14/2017)
Приміщення суду за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Юрко І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 21 липня 2017 року у справі №330/901/17(2-а/330/14/2017) за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м.Запоріжжя, в якому просив постанову серії АР №654612 від 14.05.2017 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.3 КУпАП скасувати, справу закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.05.2017 року співробітником поліції в м.Запоріжжі було винесено постанову серія АР № 654612 про те, що позивач 14.05.2017 року о 16-00 год. в м. Запоріжжі по пр.Соборний,44 здійснив рух по смузі для руху маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.11 (інший текст постанови є не читаємим) чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.3 КУпАП. На позивача накладено грошове стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Позивач не згоден з вказаним порушенням, вважає, що вказана постанова не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню оскільки він рухався на автомобілі в м.Запоріжжя по пр. Соборний, здійснив зупинку біля правого краю проїзної частини з метою висадки пасажирів, при цьому будь-яка дорожня розмітка (суцільна чи переривчаста) була відсутня. Таким чином його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він діяв відповідно до вимог ПДР України.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 21 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою звільнити позивача від адміністративної відповідальності в обмежитися усним зауваженням.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що повністю визнає себе винним у скоєнні даного правопорушення, але вважає, що в даному випадку судом застосовано жорстку міру адміністративного стягнення - накладення грошового стягнення.
Він дійсно здійснив зупинку біля правого краю проїзної частини з матою висадки пасажирів, при цьому будь-яка дорожня розмітка була відсутня, а тому позивач вважав, що не порушує жодні вимоги ПДР України.
Апелянт усвідомив протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного в майбутньому, правопорушення вчинене з необережності, дії позивача не становили великої суспільної шкідливості й не завдали значних збитків, на утриманні позивача є малолітня донька, а тому він вважає доведеною малозначимість правопорушення та можливість звільнення його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядав справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, 14 травня 2017 року приблизно о 16 год. 00 хв. поліцейським роти 1 батальйону З УПП у м.Запоріжжі ДПП Журилко Я.Ю. під час патрулювання було виявлено автомобіль Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, при цьому порушив вимоги п.17.1 ПДР України, у зв'язку з чим винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР№654612, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. на підставі ч.3 ст.122 КУпАП.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.17.1 Правил дорожнього руху України, на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка транспортних засобів на цій смузі.
Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» Додаток 1 Правил дорожнього руху України відноситься до інформаційно-вказівних знаків, які застосовуються для введення або скасування певних режимів руху, інформування учасників руху про особливості, умови і режими руху.
Знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» повідомляє водія, що смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів.
Частиною 3 ст.122 КУпАП, передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол у повноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З переглянутого відеозапису судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що позивач зупинявся на пр.Соборному у м.Запоріжжі, а перед ним знаходився дорожній знак про завершення обмежень, передбачених знаком 5.11, тобто позивач зупинявся в місці дії цього знаку.
У позовній заяві позивач підтверджує, що рухався на автомобілі в м.Запоріжжя по пр.Соборний, здійснив зупинку біля правого краю проїзної частини з метою висадки пасажирів, при цьому будь-яка дорожня розмітка (суцільна чи переривчаста) була відсутня, таким чином позивач не заперечував, що зупинявся з порушенням правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі позивач повністю визнав себе винним у скоєнні правопорушення, але вважає, що в даному випадку судом застосовано жорстку міру адміністративного стягнення - накладення грошового стягнення та враховуючи малозначимість просив обмежитись усним зауваженням.
Посилання позивача на обставини, що пом'якшують відповідальність та малозначимість вчиненого ним правопорушення, як на підставу для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими та колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
З огляду на вищевикладену норму, у випадку накладення стягнення за правопорушення вчинене у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність не враховуються.
В свою чергу відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів прямо передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, яка і була застосована до позивача, та виключень не має.
Також колегія суддів зазначає, що в силу приписів КУпАП та Закону України «Про національну поліцію» саме поліція та її посадові особі відповідно до покладених на них завдань регулюють дорожній рух та здійснюють контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, а у разі виявлення порушення Правил дорожнього руху розглядають справу про адміністративне правопорушення та приймають постанову, в якій зазначають про підстави та розмір накладеного стягнення.
Отже посилання апелянта на обрання судом жорсткої міри адміністративного стягнення не відповідає дійсності, оскільки у даній справі суд лише перевіряє правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення та не може перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень і обирати замість відповідача інший вид відповідальності для позивача.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність винесення постанови серії АР № 654612 від 14.05.2017 року у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 21 липня 2017 року у справі №330/901/17(2-а/330/14/2017) за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді І.В.Юрко
В.А.Шальєва