"13" вересня 2017 р.Справа № 923/1166/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Діброви Г.І.
суддів Лисенко В.А., Разюк Г.П.
при секретарі судового засідання - Бендерук Є.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 05.07.2017 року №277, ОСОБА_2 - за довіреністю від 05.07.2017 року №277;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року
у справі № 923/1166/16
за позовом Херсонської міської ради, м. Херсон
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії
У жовтні 2016 року Херсонська міська рада, м. Херсон звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон, в якій просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.06.2009 року, укладений між Херсонською міською радою, м. Херсон та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Херсон, зареєстрований у Херсонському міському відділу Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 14.08.2009 року за №040971300230; зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон виконати умови договору оренди земельної ділянки від 16.06.2009 року, укладеного між Херсонською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м.Херсон, зареєстрованого у Херсонському міському відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 14.08.2009 року за №040971300230, а саме: повернути Херсонській міській раді, м. Херсон земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0036 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду, шляхом демонтажу тимчасової споруди, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року у справі №923/1166/16 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов задоволено; розірвано договір оренди земельної ділянки від 16.06.2016 року, укладений між Херсонською міською радою, м. Херсон та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Херсон, зареєстрований у Херсонському міському відділу Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 14.08.2009 року за №040971300230; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон виконати умови договору оренди земельної ділянки від 16.06.2009 року, укладеного між Херсонською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Херсон, зареєстрованого у Херсонському міському відділу Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 14.08.2009 року за №040971300230, а саме: повернути Херсонській міській раді, м. Херсон земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0036 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду, шляхом демонтажу тимчасової споруди, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, який зареєстрований у м. Херсоні Херсонської області, але фактично проживає в АДРЕСА_2, з рішенням суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року у справі № 923/1166/16 і прийняти нове рішення, яким відмовити Херсонській міській раді у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
У зв'язку з відпусткою судді-учасника колегії Принцевської Н.М., було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Лисенко В.А., Разюк Г.П.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник позивача в судове засідання не з'явився, звертався до Одеського апеляційного господарського суду з клопотанням про проведення судового засідання 09.08.2017 року в режимі відеоконференції, яке не відбулось через знеструмлення будівлі Одеського апеляційного господарського суду, з клопотаннями про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції не звертався, хоча ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 року було роз'яснено сторонам, що у разі необхідності проведення судового засідання в режимі відеоконференції, учасники процесу можуть звернутись до суду з відповідним клопотанням. Враховуючи те, що Херсонська міська рада своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами і поясненнями представників відповідача, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 923/1166/16 та наданих представниками відповідача пояснень.
Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року у справі №923/1166/16 є обґрунтованим і правомірним, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2009 року між Херсонською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким на підставі рішення міської ради від 28.04.2009 року № 1150 відповідачу було надано у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у АДРЕСА_1, під літній майданчик, без права будь-якої забудови та влаштування капітальної огорожі.
Договір був зареєстрований у Херсонському міському відділу Херсонської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 14.08.2009 року за № 040971300230.
Згідно з пунктом 15 цього договору земельна ділянка передається в оренду під літній майданчик. Крім того, у пунктах 17 та 19 договору оренди сторони узгодили заборону самовільної забудови земельної ділянки, використання земельної ділянки всупереч умовам цього договору, а також будь-яку забудову та влаштування капітальної огорожі.
Пунктом 26 договору на орендованій земельній ділянці встановлено обмеження в охоронній зоні підземного газопроводу та лінії електромережі площею 0,0010 га, а пунктом 31 зобов'язано орендаря користування земельною ділянкою, площею 0,0010 га, в охоронній зоні підземного газопроводу та лінії електромережі, здійснювати в режимі обмеженої господарської діяльності.
Сторони погодили в пункті 38 даного договору оренди, що його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
22.06.2012 року додатковою угодою до договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, на підставі рішення міської ради від 08.06.2012 року № 688, строк дії договору поновлено на 3 роки до 28.04.2015 року.
13.06.2014 року відповідачу було погоджено паспорт прив'язки тимчасової споруди (ТС) № 201 для здійснення підприємницької діяльності під відкритий майданчик без права встановлення кіосків, павільйонів, фургонів тощо.
Згідно з додатковою угодою до договору оренди від 29.07.2015 року, на підставі пункту 1.3 рішення міської ради від 26.06.2015 року № 1913 строк дії договору поновлено на 3 роки до 28.04.2018 року.
На підставі статті 189 Земельного кодексу України, з метою здійснення контролю за використанням та охороною земель, представниками міської ради було обстежено орендовану відповідачем земельну ділянку, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 01.09.2016 року з фотофіксацією, та встановлено, що на вищезазначеній земельній ділянці відповідачем збудовано дерев'яну тимчасову споруду, в центрі якої опинився стовп лінії електропередач, що є порушенням договору оренду земельної ділянки, оскільки земельна ділянка надавалася з функціональним призначенням під літній майданчик без права будь-якої забудови та влаштування капітальної огорожі.
В матеріалах справи наявний лист від 05.09.2016 року № 03-30-163, в якому відповідачу повідомляється, що за результатами перевірки зафіксовано невідповідність виконання робіт оформленому паспорту прив'язки та запропоновано усунути порушення законодавства, повідомлено, що невиконання умов паспорту прив'язки є підставою для його анулювання.
Також в матеріалах справи наявний лист від 13.09.2016 року № 03-30-173, в якому відповідачу повідомляється про анулювання паспорту прив'язки ТС від 13.06.2014 року №201, оскільки згідно з пунктом 2.2 Порядку дія паспорта прив'язки ТС анулюється у разі недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
За приписами статті 375 Цивільного кодексу України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Крім того, відповідно до статей 24 та 25 Закону "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
За змістом частини першої статті 32 цього ж Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексу України та іншими законами України.
Також, за приписами частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У своїй постанові від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 Верховний суд України зазначив, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися, посилаючись на об'єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Водночас цією нормою визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання та зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. "Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень частина 2 зазначеної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, при укладанні договору оренди, пунктами 1, 15, 17 сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень визначили цільове призначення земельної ділянки, переданої відповідачу, а саме: під літній майданчик без права будь-якої забудови та влаштування капітальної огорожі. Таким чином, сторони визначили як істотну умову договору, серед інших його умов, цільове призначення (мету передачі) земельної ділянки - під літній майданчик, недотримання якої має наслідком істотне порушення договору.
Також, в пункті 38 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2016 року, укладеного між сторонами, встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. А одним з обов'язків, передбачених договором, є саме використання орендованої земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у пункті 15 цього договору (земельна ділянка передається в оренду під літній майданчик), дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства в Україні від 21.10.2011 року № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Згідно пункту 2.1. цього Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.7).
Відповідно до пунктів 2.20. та 2.21. Порядку встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки та відхилення від нього не допускається. Дія паспорта прив'язки ТС анулюється при недотриманні вимог паспорта прив'язки при її встановленні (пункт 2.27.).
На підставі зазначених положень, 13.06.2014 року відповідачу було погоджено паспорт прив'язки тимчасової споруди (ТС) № 201 для здійснення підприємницької діяльності під відкритий майданчик без права встановлення кіосків, павільйонів, фургонів тощо.
Однак, як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 01.09.2016 року, який було складено за результатами обстеження земельної ділянки представниками міської ради з метою здійснення контролю за використанням та охороною земель на підставі статті 189 Земельного кодексу, на вищезазначеній земельній ділянці відповідачем було збудовано дерев'яну тимчасову споруду, в центрі якої опинився стовп лінії електропередач, у зв'язку з чим підхід до нього було обмежено, що є порушенням договору оренди земельної ділянки, оскільки земельна ділянка надавалася з функціональним призначенням під літній майданчик без права будь-якої забудови та влаштування капітальної огорожі, а також порушенням обов'язку відповідача відносно користування земельною ділянкою, площею 0,0010 га, в охоронній зоні підземного газопроводу та лінії електромережі в режимі обмеженої господарської діяльності.
Пункт "є" частини 1 статті 12 Земельного кодексу визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст в тому числі належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства. Крім того, статтею 189 Земельного кодексу України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, пункт "б" частини 1 статті 33 Закону надає виконавчим органам ряд повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Крім того, пунктами 10.2. та 10.3. Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Херсоні, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 30.11.2012 року № 886 у разі виявлення ТС, установленої незаконно, представники відповідного органу - департаментів житлово-комунального господарства, містобудування та землекористування, управління споживчого ринку міської ради (в межах визначених повноважень), складають лист-попередження (припис) власникові (користувачу) ТС із вимогою усунення порушень шляхом проведення її демонтажу в семиденний термін. Лист-попередження надсилається власникові (користувачу) ТС поштою або вручається особисто. Про факт порушення благоустрою представниками зазначених органів також складається акт обстеження.
Так, листом від 05.09.2016 року № 03-30-163 відповідачу було повідомлено, що за результатами перевірки зафіксовано невідповідність виконання робіт оформленому паспорту прив'язки та запропоновано усунути порушення законодавства, що невиконання умов паспорту прив'язки є підставою для його анулювання, а листом від 13.09.2016 року №03-30-173 повідомлено про анулювання паспорту прив'язки ТС від 13.06.2014 року №201, оскільки згідно з пунктом 2.2 Порядку дія паспорта прив'язки ТС анулюється у разі недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні.
Отже, доводи скаржника стосовно того, що акт обстеження земельної ділянки не є належним доказом на підтвердження того, що ним порушені норми земельного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки, оскільки він складений неуповноваженими особами, спростовуються тим, що даний акт складений за результатами обстеження земельної ділянки в рамках повноважень міської ради з перевірки виконання зобов'язань за договором оренди саме як контрагента за цим договором, а не як органу контролю за виконанням діючого земельного законодавства.
З огляду на вищезазначене, викладені обставини підтверджують факт порушення відповідачем умов договору оренди щодо цільового призначення земельної ділянки, яка була передана під літній майданчик, але фактично була використана ним з іншою метою, ніж передбачена пунктами 1, 15, 17 договору, а не факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства в частині використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (землі житлової та громадської забудови) в розумінні її використання з порушенням правил, передбачених статтею 19 Земельного кодексу України, деталізованих щодо конкретної категорії земель (главами 5 - 13 Земельного Кодексу України). Отже, факт невиконання відповідачем умов договору щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням підтверджується відповідними доказами.
Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором.
Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, відповідно до частини 1 якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до пункту 21 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Також, згідно пункту 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства в Україні від 21.10.2011 року № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Аналогічні положення встановлені Порядком розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Херсоні, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 30.11.2012 року № 886, пунктом 10.1. якого встановлено, що демонтажу підлягають незаконно встановлені ТС, а відповідна земельна ділянка - поверненню та приведенню у попередній стан, у випадку анулювання паспорта прив'язки ТС, закінчення терміну його дії або закінчення терміну дії документації щодо встановлення ТС, виданої до набрання чинності цим Порядком; у разі невідповідності розташування ТС паспорту прив'язки ТС; відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку; самовільної зміни власником ТС її призначення; за рішенням судових органів або за результатами розгляду подання інших органів державної влади.
Отже, у відповідача виникає обов'язок повернути земельну ділянку позивачеві згідно з вимогами статті 34 Закону України "Про оренду землі" та пункту 21 договору, як наслідок припинення або розірвання договору оренди землі, а також обов'язок демонтувати тимчасову споруду.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки матеріалами справи у сукупності, згідно норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України, доведено факт того, що відповідач всупереч положенням договору оренди землі здійснив забудову орендованої земельної ділянки, що свідчить про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, розглянуті та відхилені доводи апеляційної скарги відносно того, що 30.05.2017 року (через п'ять місяців після ухвалення оскаржуваного рішення суду та набрання ним законної сили) Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Херсон отримав новий паспорт прив'язки на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, якого вже не існувало.
Пунктом 2.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства в Україні від 21.10.2011 року № 244 передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджена додатком 1 Порядку. Додаток 1 Положення містить форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Звідси випливає, що перш ніж оформлювати паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування (процедура їх отримання визначається іншими нормативно-правовими актами), і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорта прив'язки.
Аналогічні положення передбачені Порядком розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Херсоні, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 30.11.2012 року № 886, пунктом 4.1 якого встановлено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до Управління із заявою (додаток 6 до Порядку) щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає в тому числі документи, які посвідчують права власності, користування земельною ділянкою, особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки (для стаціонарних ТС).
З урахуванням вищевикладеного, новий паспорт прив'язки від 30.05.2017 року виданий скаржнику з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на те що виданий на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.08.2009 року № 040971300230, спір про розірвання якого вже був розглянутий судом першої інстанції і не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції в якості доказу по справі в силу норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, з урахуванням того, що на момент звернення з апеляційною скаргою між сторонами фактично продовжуються правовідносини з оренди земельної ділянки (скаржник продовжує використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату), колегія суддів зауважує, що факт розірвання первинного договору оренди не позбавляє можливості сторін укласти і підписати новий договір оренди земельної ділянки у випадку вільного волевиявлення сторін. До того ж, додаткові угоди до договору оренди землі були укладені сторонами з пропуском строку дії попередніх угод, що також свідчить про відсутність договірних правовідносин сторін з оренди землі на момент оформлення відповідачем вказаного документу.
Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року у справі №923/1166/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року у справі № 923/1166/16 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2016 року у справі № 923/1166/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Г.П. Разюк
В.А. Лисенко