11.09.2017 року Справа № 904/7654/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.
при секретарі: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1109/17-1юр від 11.09.2017 р., представник;
представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке»
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року про забезпечення позову у справі № 904/7654/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕК», м. Дніпро
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім « Армада ЛТД», Дніпропетровська область, м. Підгороднє
про стягнення 18 597 606 грн. 94 коп.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст..ст.85,99,105 ГПК України).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2017 року у справі № 904/7654/17 ( суддя Манько Г.В.) заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕК» про забезпечення позову - задоволена.
Суд наклав арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Серединецьке” (30440, Хмельницька область., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, ідентифікаційний код юридичної особи 32678262), у межах позовних вимог в розмірі 18 587 606 грн. 95 коп., які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись:
- номер рахунку 26000212000801 в АБ “Південний” м. Одеса, МФО 328209;
- номер рахунку 26006312595501 в ПАТ АБ “Укргазбанк” м. Київ, МФО 320478;
- номер рахунку 26004000386354 в ПУАТ “Фідобанк” м. Київ, МФО 300175;
- номер рахунку 26002001370449 в АКБ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528;
- номер рахунку 26007094613001 в АТ “Брокбізнесбанк” м. Київ, МФО 300249.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 32232765)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці; код ЄДРПОУ 32678262)
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач 1- Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що арешт коштів боржника призвів до повного зупинення діяльності товариства, до зриву компанії по збиранню врожаю 2017 року, а також до повного зупинення господарської діяльності товариства.
Крім того, накладенням арешту на грошові кошти у сумі 18 587 606 грн. 95 коп., суд фактично вирішив спір по суті, оскільки саме така сума була заявлена позивачем до стягнення.
Всі ці обставини, на думку відповідача 1, є підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11 вересня 2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) - ОСОБА_2, судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.
Представники відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" ( апелянт) та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідачів 1,2 , оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року про забезпечення позову у справі № 904/7654/17 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Серединецьке” (30440, Хмельницька область., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, ідентифікаційний код юридичної особи 32678262), у межах позовних вимог в розмірі 18 597 990,60 грн., які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись: номер рахунку 26000212000801 в АБ “Південний” м. Одеса, МФО 328209; номер рахунку 26006312595501 в ПАТ АБ “Укргазбанк” м. Київ, МФО 320478; номер рахунку 26004000386354 в ПУАТ “Фідобанк” м. Київ, МФО 300175; номер рахунку 26002001370449 в АКБ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528; номер рахунку 26007094613001 в АТ “Брокбізнесбанк” м. Київ, МФО 300249, позивач - ТОВ "Агротек" посилався на те, що відповідач-1 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором фінансового лізингу та не бажає сплачувати лізингові платежі. Неодноразові звернення позивача про сплату боргу відповідач залишив без задоволення, а тому враховуючи значний розмір позовних вимог та небажання відповідача виконувати зобов'язання, є підстави вважати, що в разі задоволення позову виконання рішення господарського суду буде неможливим, оскільки справа в суді розглядається певний час, який дасть можливість відповідачу здійснити дії які призведуть до зникнення грошових коштів з рахунків відповідача.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем є дуже значною, та на дату складання заяви складає більше 18 мільйонів гривень, оплата заборгованості по лізинговим платежам та штрафним санкціям не була здійснена відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги по даній справі ґрунтуються на тому, що між сторонами були укладені договори фінансового лізингу, у тому числі договір № 12АФ-15 від 11.03.2015 р., за яким відповідач має заборгованість у розмірі 18 587 606,94 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, бажаючи врегулювати оплату лізингових платежів, неодноразово йшов на поступки відповідачеві та відстрочував виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, про що свідчать додаткові угоди, що були укладені до договору фінансового лізингу.
Додатковою угодою від 13.07.2016 р. позивач погодив відповідачу перенесення строку оплати відповідачем лізингових платежів, викладаючи Графік лізингових платежів в новій редакції та відстрочував прострочені до оплати лізингові платежі, надаючи відповідачеві можливість виконати умови договору фінансового лізингу.
Проте, незважаючи на це, відповідач жодного разу належним чином не виконував прийняті на себе зобов'язання по оплаті, навіть після їх перенесення. 07.03.2017 р. позивач направив відповідачу повідомлення, котрим повідомив відповідача про існуючу за ним заборгованість по сплаті лізингових платежів та просив сплатити суму заборгованості за договором фінансового лізингу. Про отримання зазначеного повідомлення відповідачем свідчать дані з офіційного сайту ДП “Укрпошта”, за якими відправлення було вручено адресату особисто 21.03.2017 р., та який не вжив заходів на погашення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю « Серединецьке» у період за 2016-2017 рік господарським судом Хмельницької області винесено декілька судових рішень, за якими з відповідача стягнута заборгованість.
Згідно даних Єдиного реєстру боржників, щодо відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю « Серединецьке» відкрито виконавчі провадження, а відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач є іпотекодавцем перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» за іпотечним договором № 463 від 12.04.2016 року.
Означене свідчить про неможливість у подальшому виконання рішення суду по даній справі за рахунок нерухомого майна, належного відповідачу 1.
Таким чином, господарський суд першої інстанції з огляду на предмет і підстави позову, їх співвідношення з видом забезпечення позову, враховуючи те, що сума заявлена до стягнення є доволі значною за розміром та те, що в добровільному порядку відповідач не провів розрахунків з позивачем, а справа в суді розглядається певний період часу, за який відповідачем можуть бути вчиненні певні дії з метою ухилення від виконання зобов'язання, в результаті яких виконання рішення господарського суду може бути утруднено чи неможливе, дійшов обґрунтованого висновку, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав позивача у разі задоволення його позову.
Доводи апелянта про те, що обрані судом заходи до забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності юридичної особи, призвели до припинення господарської діяльності відповідача-1, впливають на право щодо володіння та користування майном є безпідставними, оскільки не доведені належними доказами.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не з'ясовано, який з рахунків товариства відкритий у банківських установах для виплати заробітної плати та інших соціальних виплат, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Як роз'яснено у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником, а обов'язок суду перевіряти призначення рахунків при вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти боржника, законодавством не передбачено.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Частиною 1 статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, яка виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Проте, відповідачем не надано жодного доказу того, що будь-який з рахунків, на які накладено арешт, призначений для виплати заробітної плати або соціальних та страхових виплат.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не доведеними належними доказами та не спростовують висновки суду першої інстанції, що у відповідності до статті 103,104 господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року про забезпечення позову у справі № 904/7654/17 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 вересня 2017 року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік