Справа 826/17448/16 Суддя доповідач Аліменко В.О.
12 вересня 2017 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Аліменко В.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про визнання незаконною та скасування постанови від 27.10.2016 року,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. від 27.10.2016 про закінчення виконавчого провадження №36596636 щодо рішення Європейського суду з прав людини №12405/06, виданого 17.01.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 187 КАС України.
Так, положеннями ч. 6 ст. 187 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 року.
Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні станом на 01.01.2016 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становить 1378 грн.
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивачем заявлена позовна вимога не майнового характеру, зокрема скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва становить 606,32 грн. ((1378 грн. *0,4)*110%.
Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:
Одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ЄДРПОУ одержувача: 38004897.
Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО банку: 820019, рахунок: 31211206781007.
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не подано документ про сплату судового, то вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання оригіналу документа про сплату вказаної суми.
Оцінюючи клопотання Відповідача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів на його сплату, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги у відповідача коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху.
Керуючись ст.ст. 108, 187, 189 КАС України, -
У задоволенні клопотання Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк, то судом будуть вчинені процесуальні дії, відповідно до норм КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя В.О. Аліменко