Справа: № 826/1607/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А. С. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
07 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В. В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду в частині визнання договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 19.02.2015 р. № 038-29713-190215, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта банк», нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. (у тому числі додатки до нього); зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 038-29713-190215 від 19.02.2015 р. у розмірі 181129, 99 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 038-29713-190215 від 19.02.2015 р. у розмірі 181129, 99 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В., оформленого наказом № 813 від 16 вересня 2015 року, про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 038-29713-190215 від 19.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк».
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 038-29713-190215 від 19.02.2015 р. у розмірі 181129, 99 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до апеляційного суду, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 195 КАС України справа переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
До початку розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за необхідне визначити підсудність даної справи.
Так у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 міститься правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.
У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.
У відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343) ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Однак, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону дія цього Закону не поширюється на банки.
Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відтак, на думку колегії суддів, застосування до спірних правовідносин Закону № 2343, всупереч висновку ВС України, є помилковим.
В свою чергу, з аналізу змісту ст.ст. 1, 4, 6 Закону № 4452 випливає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200000, 00 грн.
Учасниками цих правовідносин, що є предметом спору, є виключно позивач та відповідач, і саме між ними виникають відповідні права та обов'язки без залучення банку-боржника та без вирішення питання про відшкодування коштів від імені сторони правочину, на відміну від акцептованих вимог кредиторів.
Юридичний факт неплатоспроможності банку у даній категорії справ є лише підставою для виникнення правовідносин.
Таким чином, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що невключення рахунку зацікавленої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких уповноважена особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, і є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС України від 01.03.2017 р. у справі № 820/20817/14.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем та ПАТ «Дельта банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 038-29713-190215 з сумою вкладу 6500 євро. Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2.
Також, 19.02.2015 р. між банком та вкладником укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро № 038-29713-190215 від 19.02.2015 р., якою, зокрема, передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 договору в наступній редакції: «1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.
У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений».
19 лютого 2015 року ОСОБА_4 (платник) з поточного рахунку на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_3 (бенефіціар) № НОМЕР_2 було внесено 6500 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46150067 від 19.02.2015 р. (а. с. 9).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.
Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р.
В подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 р. про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 р. до 02.09.2015 р. включно.
Окрім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом пункту 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Водночас відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
У відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Так як вбачається з Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління
Національного банку України 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція), Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).
Згідно п. 1.5 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
У відповідності до п. 10.12 кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку.
Абзацом 2 вказаного пункту передбачено, що на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» у оскаржуваному наказі визначено нікчемність спірного правочину в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452.
В свою чергу, вкладом у розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
При вирішенні даної справи колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку колегії суддів, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах спору надавати оцінку діям працівників банку, однак, визначальним при вирішенні справи є недоведеність відповідачем у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України факту неналежності внесених коштів позивачу та надання при укладенні договору переваг кредиторам банку.
Щодо розповсюдження на договір банківського вкладу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 колегія суддів акцентує увагу на наступному.
Приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
При дослідженні тексту договору колегією суддів не встановлено у ньому жодної умови, яка б передбачала здійснення платежу з метою надання переваги кредитору, в тому числі, відмінному від позивача.
Колегією суддів констатовано, що на стадії укладення договору, що є відмінною від стадії зарахування коштів та не є їй тотожною, надання жодних переваг не вбачається.
В судове засідання суду апеляційної інстанції 07.09.2017 р. представник апелянта для обґрунтування та підтримання своєї позиції не з'явився.
Відтак, доводи відповідача в частині відсутності права позивача на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов (з окремо думкою)
Суддя О. А. Губська
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2017 р.)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Парінов А.Б.
Губська О.А.