Головуючий у 1 інстанції - Юзефович І.О.
Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.
12 вересня 2017 року справа №428/5473/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2017 р. у справі № 428/5473/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про скасування повністю рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії,-
31 травня 2017 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області і (надалі - відповідач, Управління) про скасування рішення відповідача від 24.05.2017 року № 2768/2017, яким відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме - 86 відсотків, без урахування періоду роботи на посаді прокурора, визнавши неправомірними дії відповідача, зобов'язання відповідача здійснити з 23 вересня 2016 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків заробітку судді і призначити його у розмірі 90 відсотків заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, включивши до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакціях на час набуття мною такого права, крім роботи на посаді судді, роботу на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської (Ворошиловградської) області з 19.11.1986р. по 30.11,1992р.. що складає 06 років 11 днів, зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по призначеному щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці, що утворилася внаслідок незаконного зменшення відповідачем розміру мого щомісячного грошового утримання, через неправильне встановлення та обчислення стажу роботи на посаді судді, за період з 23 вересня 2016 року по день виконання рішення, відповідно до вимог ст. 94 КАС України стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 640 гривень (а.с. 1-6).
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано повністю рішення Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 24.05.2017р. №2768/2017 (ОСОБА_3.), яким ОСОБА_3 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме - 86 відсотків, без урахування періоду роботи на посаді прокурора, визнавши неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити з 23.09.2016р. перерахунок раніше призначеного ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків заробітку судді і призначити його у розмірі 90 відсотків заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання , включивши до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакціях на час набуття ОСОБА_3 такого права, крім роботи на посаді судді, роботу на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах прокуратури Луганської (Ворошиловградської) області з 19.11.1986 р. по 30.11.1992 р., що складає 06 років 11 днів.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити заборгованість по призначеному ОСОБА_3 щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці, що утворилася внаслідок незаконного зменшення Управлінням пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області розміру щомісячного грошового утримання ОСОБА_3, через неправильне встановлення та обчислення стажу роботи на посаді судді, за період з 23.09.2016р. по день виконання рішення.
Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640 грн. присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_3 (а.с. 49-52).
Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та пийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелнт зазначає, що на час звернення позивача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (23.09.2016 року) діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" ( у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII), ч. 1ст. 135 якого встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що даною нормою права зарахування періоду роботи на посаді прокурора до стажу роботи не передбачено. На переконання апелянта, оскільки стаж роботи ОСОБА_3 на посаді судді складає 23 роки 09 місяців 16 днів, то, в даному випадку, розмір щомісячного довічного грошового утримання останньої має складати 86 відсотків заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді та встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачу у розмірі 90 відсотків заробітної плати немає правових підстав. Крім того, апелянт вказує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, зазначаючи, при цьому, що до суду із вказаним позовом позивач звернулась 30.05.2017 року, а позовні вимоги задовольнити просить з 23.09.2016 року. Серед іншого, апелянт зазначає, що вимога щодо стягнення судового збору з відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає (а.с. 60-61).
Враховуючи, що постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2017 року прийнята у порядку скороченого провадження за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 183-2 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_3 працювала на посаді судді Апеляційного суду Луганської області з 01.12.1992 року по 16.09.2016 року.
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року 1513-VIII ОСОБА_3 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.п. 3 та 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України (а.с. 13-15).
Наказом Апеляційного суду Луганської області від 15.09.2016 року № 116, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст.ст. 111,120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів№ ОСОБА_3 відраховано зі штату Апеляційного суду Луганської області 16 вересня 2016 року у зв'язку із поданням заяви про відставку на підставі постанови ВРУ від 08.09.2016 року № 1513-VIII (а.с. 16).
Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1/949/16 від 23 вересня 2016 року, виданим Апеляційним судом Луганської області, визначено, що усього стаж роботи ОСОБА_3 станом на 16 вересня 2016 року становить 29 роів 09 місяців 26 днів, у т.ч., стаж роботи на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах Прокуратури Луганської області - 06 років 11 днів та стаж роботи на посаді судді Апеляційного суду Луганської області - 23 роки 09 місяців 15 днів (а.с. 17).
У поданні про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.09.2016 року № 1/930/2016 року також зазначено, що стаж роботи суді ОСОБА_3, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 29 років 09 місяців 26 днів. Уподанні також зазначено, що заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 27 115,00 грн. (а.с. 18-19).
Того ж дня, 23.09.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перевід її з пенсії за віком на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, подавши, при цьому, необхідний пакет документів (а.с. 47).
Відповідно до розпорядження 844312 від 25.10.2016 року, ОСОБА_3 з 23.09.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із загальним процентом розрахунку утримання від заробітку - 86 (а.с. 48).
15 травня 2017 року, засобами поштового звязку позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 %.
24 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії № 2768/2017 (а.с. 20).
Позивач із таким рішенням Управління не погодилась та звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть буди обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Щомісячне довічне грошове утримання судді - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання, та по своїй правовій природі не є пенсією.
Згідно з п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року, № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року.
Згідно з ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року "Про забезпечення права на справедливий суд", відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Так, відповідно до абз.2 п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Крім того, щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Відповідно до ч.1 ст.120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суддя, який має стаж роботи на досаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Разом з тим, згідно з п.11 розділу XIII «Перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що до набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини 1статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ч. 6 ст. 44 зазначеного Закону для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 912 від 2 серпня 1996 року, обчислення стажу державної служби належить до компетенції кадрової служби державного органу, з яким державний службовець перебуває (перебував) у трудових відносинах. Кадрова служба у кожному конкретному випадку на підставі чинного законодавства, вивчення записів трудової книжки, послужного списку, відповідних довідок чи архівних документів має самостійно прийняти рішення щодо зарахування (включення) окремих періодів роботи (служби) до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2.1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, в тому числі, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Як вже вище зазначалось, позивачем, до відповідача разом із заявою про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якому зазначено, зокрема, що ОСОБА_3 в період з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року працювала на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах Прокуратури Луганської області.
Згідно зі стс.56 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, Управлінням, при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід було врахувати також, окрім роботи на посаді судді Апеляційного суду Луганської області і роботу на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах Прокуратури Луганської області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року та призначити ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, а не 86 %, як зроблено відповідачем.
Зазначене узгоджується також із роз'ясненнями Конституційного Суду України в рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп (абзаци 2,3 пункту 4 мотивувальної частини), відповідно до яких "набуте право не може бути скасоване, звужене". Гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України, зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Таким чином, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження прав судді, зокрема щодо його стажу роботи та відповідного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді дійшла до висновку, що відповідач, відмовивши позивачу в перерахунку щомісячного грошового утримання судді з 86% на 90% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, не зарахувавши до стажу роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період роботи на посаді прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ в судах Прокуратури Луганської області з 19.11.1986 року по 30.11.1992 року, порушив Конституцію України, вимоги рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, Закон №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), діяв неправомірно, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , відповідно до якої, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу, вказуючи, при цьому, що цією нормою права зарахування періоду роботи на посаді прокурора до стажу роботи не передбачено, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище, частиною 6 ст.44 Закону України "Про статус суддів" визначено, що для суддів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на отримання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах працівників, яким законом передбачені такі пільги.
Щодо посилання апелянта на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, вказуючи, при цьому, що до суду із вказаним позовом позивач звернулась 30.05.2017 року, а позовні вимоги задовольнити просить з 23.09.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
В постанові від 01.07.2014 року у справі №21-244а14 Верховний Суд України висловив обов'язкову для врахування правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно визначив дату перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення - 23 вересня 2016 року, оскільки такий перерахунок викликаний відновленням порушеного права позивача від моменту неправомірного обрахування розміру грошового утримання, а не викликаний правом позивача на підвищення пенсії, строки перерахунку якої визначені ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, колегія суддів вважає, що довід апелянта про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо посилання апелянта на те, що вимога про стягнення судового збору з Управління є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що рішення суду прийнято на користь позивача, то, в даному випадку, судовий збір у розмірі 640 грн. має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, що правомірно зроблено судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2017 р. у справі № 428/5473/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Ястребова
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць