12 вересня 2017 рокусправа № 332/621/17(2-а/332/35/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Чабаненко С.В. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 07 березня 2017 року у справі №332/621/17(2а-/332/35/17) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на загальних підставах з 18 січня 2017 року, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 р.р.), зобов'язавши відповідача призначити йому зазначену пенсію за віком з 18 січня 2017 року, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що він з 05 квітня 2006 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», але продовжував працювати. Набувши право на пенсію за віком через досягнення загального пенсійного віку 08 січня 2017 року, він звернувся до Управління із заявою, проте у призначенні такої пенсії було відмовлено, оскільки позивачем вже було реалізовано право на призначення пенсії за віком. Позивач вважає, що пенсія за віком на пільгових умовах (Список № 1), яка призначена йому у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачає інші підстави та порядок призначення пенсій, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже, відповідачем неправомірно було відмовлено йому в призначенні пенсії за віком.
Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що наявні в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя з 05 квітня 2006 року у зв'язку із призначенням йому пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1), передбаченої пунктом «а» статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі зниженням пенсійного віку, як працівнику, який працював на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. 18 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя із заявою про призначення йому пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням частини 2 статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески в Україні за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя листом від 01.02.2017 року №13/Н-8 відмовило у задоволенні його заяви, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 05 квітня 2006 року і до цього часу позивач отримує один і той же вид пенсії, через що його вимоги про нове призначення пенсії такого ж виду із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до статті 10 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пільги для дострокового виходу на пенсію за віком (Список №1) визначаються статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пенсію за віком позивачу призначено з 05 квітня 2006 року відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон № 1788-ХІІ) зі зниженням пенсійного віку, як працівнику, який працював на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону №1058. Проте, Закон №1788-XII, у своє чергу, визначає вік та трудовий стаж (тобто пільгові умови), необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивачу вже призначено пенсію за віком з наданням законодавчо визначеної пільги, яка полягає у зниженні віку, необхідного для призначення пенсії цього виду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з такою заявою, відсутні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 07 березня 2017 року у справі №332/621/17(2-а/332/35/17) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: Т.С. Прокопчук