Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" вересня 2017 р.Справа № 922/2463/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега", м. Харків
про стягнення 42393,82 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність №46 від 14.04.2017р.;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" (відповідача) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 35060,46 грн., пені у розмірі 3657,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 2004,17 грн. та 12% річних у розмірі 1671,38 грн., посилаючись на неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором поставки №9829-22/2016 від 25.07.2016р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надав повторне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з знаходженням директора ОСОБА_4 у відрядженні та відсутності у штатному розписі ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія Омега" посади юриста. Доказів знаходження директора у відрядженні відповідачем не надано.
Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).
Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не надано доказів знаходження директора ТОВ "ТЕК Омега" у відрядженні та те, що відповідач звертався із тотожним клопотанням 11.08.2017р., яке судом було задоволено та відповідачу був наданий час для підготовки підготування письмово викладеної правової позиції щодо заявлених позовних вимог, тому суд вважає, що клопотання відповідача у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 14.08.2017р. повноважному представнику відповідача 17.08.2017р., справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.
25.07.2016р. між ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" (постачальник за договором та позивач) та ТОВ "ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ ОМЕГА" (покупець за договором та відповідач) було укладено договір поставки №9829-22/2016. Відповідно до умов зазначеного договору згідно з яким позивач зобов'язується поставляти відповідачу запчастини та експлуатаційні матеріали (далі по тексту - товар), а відповідач зобов'язується приймати товар та оплачувати його.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач в період з 30.01.2017 р. по 01.02.2017 р. поставив відповідачу товар (автозапчастини) на загальну суму 49 328,88 грн., що підтверджується накладними, що містяться в матеріалах справи та направлені відповідачу рахунки для оплати товару.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав частково, а саме у розмірі 9000,00 грн. та повернув товар на суму 5268,42 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35060,46 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 35060,46 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пені у розмірі 3657,81 грн. (за період з 26.02.2017р. по 20.07.2017р.), інфляційних втрат у розмірі 2004,17 грн. (за період з 26.02.2017р. по 20.07.2017р.) та 12% річних у розмірі 1671,38 грн. (за період з 26.02.2017р. по 20.07.2017р.).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.
Відповідно до п.5.2. договору, в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 17.07.2009 року по 29.09.2009 року і становить 1874,12 грн.
Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3531,10 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 126,71 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Щодо нарахування позивачем 12% річних у розмірі 1671,38 грн. суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Згідно п.5.3. договору, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.
Суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 12% річних нараховані позивачем не вірно, отже сума 12% річних підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1659,87 грн., заявлені до стягнення сума 12% річних у розмірі 11,51 грн. є безпідставною, а отже у цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" (61010 м. Харків, вулиця Греківська, 25, р/р 26004052205124, в ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_5, МФО 351533, код ЄДРПОУ 40167387, ІПН 401673820387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_6" р/р 26007500176855, МФО: 300614, код ЄДРПОУ: 37141112, ІПН: 371411126525, св-во п-ка ПДВ № 100297526) заборгованість за поставлений товар у розмірі 35060,46 грн., пеню у розмірі 3531,10 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2004,17 грн., 12% річних у розмірі 1659,87 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 13.09.2017 р.
Суддя ОСОБА_7