04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/4955/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.09.2017 року по справі №910/4955/17 (в матеріалах справи).
розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року
у справі № 910/4955/17 (суддя: Трофименко Т.Ю.)
за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод
“АВІАКОН”
до Міністерства оборони України
про стягнення заборгованості у сумі 8 996 129,88 грн.
Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення з останнього 8 996 129,88 грн. втрат від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 №910/4955/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон” 8 996 129,88 грн. втрат від інфляції та 134 941,95 грн. судового збору.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод “АВІАКОН” у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 №910/4955/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.
07.09.2017 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, що призначена на 12.09.2017 на іншу дату.
До судового засідання від 12.09.2017 представник відповідача з'явився, зазначивши, що відпала підстава перенесення розгляду даної справи, а тому зазначене клопотання колегією суддів залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.11.2013 між Міністерством оборони України та Державним підприємством “Конотопський авіаремонтний завод “АВІАКОН” було укладено договір №116/6/13/3/7 про закупівлю за державні кошти послуг з капітального ремонту вертольотів типу Мі-24 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО, капітального ремонту авіаційно-технічного майна для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов'язався у 2013 році надати замовнику послуги, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги для забезпечення національних контингентів України; найменування послуг: послуги щодо капітального ремонтування та переобладнання повітряних літальних апаратів і авіаційних двигунів, код 30.30.6 згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: послуги з капітального ремонту вертольотів типу Мі-24 з дообладнання під вимоги ООН і стандарти ІКАО, капітального ремонту авіаційно-технічного майна для забезпечення виконання ремонту вертольотів в процесі експлуатації. Кількісні характеристики послуги, що надаються за договором, зазначені у специфікації надання послуг (додаток 1).
Згідно з п. 3.1 договору, ціна договору складає 44 579 043,55 грн., яка відповідно до п. 3.2 цього ж договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, але згідно з п. 3.3 договору є граничною та не може бути перевищена виконавцем.
З боку позивача договір підписаний з протоколом розбіжностей від 18.11.2013. Наявні розбіжності були врегульовані сторонами договору у протоколі узгодження розбіжностей від 05.12.2013 та закріплені у додатковій угоді від 10.12.2014 до договору.
До вказаного протоколу розбіжностей сторонами підписані “Специфікація надання послуг”; “Протокол погодження граничної ціни”; “Протокол погодження договірної ціни”.
Договором (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 10.12.2013 № 1) передбачено виконання капітального ремонту вертольотів: Мі-24П №3532433317182 з дообладнанням від вимоги ООН і стандарти ІКАО з терміном виконання - 12.12.2013, на суму 14181492,12 грн., в тому числі (поетапно): 1 етап - 4432552,77 грн., 2 етап - 1470439,69 грн., 3 етап - 5431712,87 грн., 4 етап - 2846786,79 грн.; Мі-24П № 3532433317247 з дообладнанням від вимоги ООН і стандарти ІКАО з терміном виконання - 12.12.2013, на суму 5 902 992,46 грн., в тому числі (поетапно): 1 етап - 4432552,77 грн., 2 етап - 1470439,69 грн.; а також капітальний ремонт авіаційно-технічного майна для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації з терміном виконання 12.12.2013 на суму 2712667,35 грн., у тому числі для військової частини НОМЕР_1 (для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_2 ) 169062,34 грн. та для військової частини НОМЕР_3 (для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_4 ) 2543605,01 грн. (з урахуванням протоколу погодження граничної ціни в до договору в редакції додаткової угоди № 1).
Відповідно до п. 3.1 договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 10.12.2013 № 1) ціна договору погоджена сторонами у протоколі погодження граничної ціни (додаток 2 до договору) складає 22797151,93 грн.
У відповідності до п. 3.7 договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 10.12.2013 № 1) сторонами визначена договірна ціна та підписані Протоколи погодження договірної ціни: від 27.12.2013 на суму 80335,07 грн. щодо виконання робіт передбачених п.3.1 Специфікації надання послуг; від 27.12.2013 на суму 844975,16 грн. щодо виконання робіт, передбачених п.3.2 Специфікації надання послуг; від 29.01.2014 на суму 3896944,84 грн. щодо виконання 1 етапу капітального ремонту Мі-24П №3532433317182, передбаченого п. 1.1 Специфікації надання послуг; від 29.01.2014 на суму 1270641,86 грн., щодо виконання 2 етапу капітального ремонту Мі-24П №3532433317182 передбаченого п.1.2 Специфікації надання послуг; від 29.01.2014 на суму 478250,29 грн. щодо часткового виконання 3 етапу капітального ремонту Мі-24П №3532433317182 передбаченого пп. 1.3.1 та 1.3.2 п.1.3 Специфікації надання послуг; від 29.01.2014 на суму 3918896,21 грн. щодо виконання 1 етапу капітального ремонту Мі-24П №353243317247 передбаченого п. 2.1 специфікації надання послуг; від 29.01.2014 на суму 1379440,16 грн. щодо виконання 2 етапу капітального ремонту Мі-24П №353243317247, передбаченого п. 2.1 специфікації надання послуг; від 29.01.2014 на суму 4864968,00 грн. щодо часткового виконання 3 етапу капітального ремонту Мі-24П №3532433317182, передбаченого пп.1.3.3 - 1.3.5 п.1.3 Специфікації надання послуг.
Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом:
або попередньої оплати відповідачем, яка здійснюється на підставі підпункту 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. №1404 “Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти” в розмірі до 100% від ціни договору;
або поетапної оплати відповідачем за фактично надані послуги щодо кожного окремого вертольота типу Мі-24 після пред'явлення позивачем рахунку на оплату послуг у 2 примірниках та після підписання сторонами акту приймання наданих послуг. Відповідач здійснює оплату за фактично надані послуги у строк протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг.
Пунктами 5.14.1, 5.14.3 договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 10.12.2013 № 1) передбачено, що надання послуг з капітального ремонту вертольотів типу Мі-24 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО підтверджується оформленням виконавцем в межах термінів надання послуг згідно зі Специфікацією надання послуг (додаток 1) таких документів: щодо вертольоту Мі-24П № 3532433317182, спільно з представниками військової частини НОМЕР_1 (смт. Чорнобаївка, Херсонська обл.) - акту приймання-передавання військового майна та спільно з представником 621 ГВП МОУ - сповіщення (додатку 4 до ГОСТ В 15.307-77) та щодо вертольоту МІ-24Г1 № 3532433317247, спільно з представником 621 ГВП МОУ - сповіщення (додаток 4 до ГОСТ В 15.307-77). Акт приймання наданих послуг (додаток 3) оформляється виконавцем протягом 10 робочих днів з дня оформлення документів згідно пунктів 5.14.1, 5.14.2 договору, але не пізніше, ніж через 5 робочих днів з дати надання послуг згідно зі Специфікацією надання послуг (додаток 1). Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання, але в межах терміну дії договору, затверджує Акт приймання наданих послуг (додаток 3) або надає виконавцю обґрунтовану відмову із посиланням на конкретний пункт РКМ виконавця, щодо яких надається відмова.
Відповідно до п. 5.14.2 договору надання послуг з капітального ремонту авіаційно-технічного майна для забезпечення виконання ремонту вертольотів в процесі експлуатації підтверджується оформленням акту приймання військового майна (форма 4 Тимчасового керівництва) згідно зі Специфікацією надання послуг (Додаток 1).
У відповідності до п. 5.3 договору позивачем залучений до виконання робіт співвиконавець - Державне підприємство “Луганський авіаремонтний завод” для виконання обсягів робіт зазначених у пунктах 1.3.3-1.3.5 п. 1.3 специфікації надання послуг.
Також позивачем залучено в якості співвиконавця Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіаційний науково-технічний центр “Авіадіагностика”, для виконання обсягів робіт зазначених у пункті 1.4.2 специфікації надання послуг.
Позивач зазначив, що у відповідності до умов договору, останній вчасно та в повному обсязі виконав ремонт вертольотів Мі-24П №3532433317182, Мі-24П №3532433317247, здійснив капітальний ремонт авіаційно-технічного майна для забезпечення виконання ремонту вертольотів у процесі експлуатації для військової частини НОМЕР_1 (для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_2 ), для військової частини НОМЕР_3 (для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_4 ) і пред'явив їх до приймання представникам відповідача - військовим частинам, у відповідності до п.5.12.2 договору, а також 621 Головному військовому представництву Міністерства оборони України (далі - 621 ГВП МОУ), на яке згідно з п. 2.3.1 договору покладений обов'язок щодо здійснення контролю за якістю наданих послуг на відповідність вимогам договору.
Однак, всупереч умовам договору Міністерством оборони України оплата виконаних позивачем робіт не здійснена.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №910/22057/14 позовні вимоги Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" задоволено повністю, стягнуто з Міністерства оборони України 19 132 242,08 грн. основного боргу. Вказане судове рішення, залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Як вбачається з позову, позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення втрат від інфляції у розмірі 8 996 129,88 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірний період з 22.03.2014р. по 22.03.2015р.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги ствердження та заперечення обох сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Наявність боргового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 19 132 242,08 грн., а також настання строку їх оплати підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2015 у справі №910/22057/14.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі, і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014р. у даній справі №910/22057/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме, як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8 996 129,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на п. 7.4 Договору, та зазначає, що сторони домовились про те, що “відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та частини 6 статті 231 ГК України сторони встановили інший розмір відсотків 0 (нуль) відсотків”. З огляду на наведений пункт договору, він наголошує, що в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторонами досягнуто принципової згоди стосовно звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а саме нульовий відсоток в договорі встановлений, як для відшкодування інфляційних втрат, так і для трьох процентів річних.
Посилання відповідача на п. 7.4. Договору, як на підставу відмови у задоволені позову, колегія суддів визнає необґрунтованим та таким, що свідчить про вільне трактування відповідачем умов договору.
Так, вказаним пунктом передбачено:
«Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК Укаїни та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір відсотків: 0 (нуль) відсотків.».
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з наведеного слідує, що договором встановлено, що розмір відсотків складає «0 (нуль)».
Разом з тим, позивач не звертався з вимогою про стягнення з відповідача відсотків за неналежне виконання грошового зобов'язання. У даній справі заявлено позов про стягнення інфляційних втрат. В свою чергу, відповідач жодних доказів чи заперечень, окрім посилання на п. 7.4 договору, на спростування зазначених обставин не надав.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Міністерства оборони України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 49 ГПК України та судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 №910/4955/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/4955/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.І. Разіна
Л.В. Чорна