12.09.2017 Справа № 904/7725/17
За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Жовті Води
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води
про стягнення 350 613,15 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 01-05/833 від 01.06.2017
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 18/217 від 16.01.2017
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 350 613,15 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 605/06 від 25.07.2016 про надання послуг, в частині розрахунків за надані послуги.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 порушено провадження у справі № 904/7725/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 12.09.2017.
04.09.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.09.2017 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акту звірки розрахунків станом на 31.08.2017, який підписаний обома сторонами.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В свою чергу, повноважний представник заявлені позовні вимоги визнав частково та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
У судовому засіданні 12.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
25.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 605/06 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується надати послуги зазначені в п.1.2. договору, а відповідач прийняти і оплатити такі послуги.
За приписами п. 1.2. Договору, позивач зобов'язується надати в порядку та на умовах даного договору: послуги з «Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (код СРV50530 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки) (Лот № 1 «Технічне обслуговування, наладка технологічних параметрів, програмного забезпечення трудосортувального обладнання РЗФ, геофізичної апаратури, РКС, АСУТП купного вилуговування на Смолінській шахті ДП «СХІДГЗК») (далі - обладнання), відповідно до письмових замовлень відповідача.
Як зазначено у п. 1.3. Договору, послуги виконуються з запасних частин та комплектуючих позивача. Перелік використаних запасних частин та комплектуючих та їх вартість зазначаються обов'язково в Акті здачі-приймання виконаних послуг, який складається на підприємстві позивача та підписується працівниками шахти відповідача.
Відповідно до п. 2.1. Договору, позивач повинен надавати послуги якісно. Гарантією якості наданих послуг є погоджений сторонами Акт здачі-приймання наданих послуг.
Положеннями п. 3.1. Договору передбачено, що орієнтовна ціна договору визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору) та не повинна перевищувати 396 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 66 000,00 грн.
Вартість кожного обслуговування визначається в Актах здачі-приймання наданих послуг (п. 3.5. Договору).
Згідно з п. 4.3. Договору, підставою для оплати наданих послуг є Акти здачі-приймання наданих послуг, підписані з двох сторін та рахунки додані до них. Відповідач здійснює оплату наданих послуг з відстрочкою платежу не менше ніж 5-ть банківських днів від дати підписання Актів здачі-приймання наданих послуг.
Датою оплати вважається, дата списання коштів на користь позивача банком відповідача (п. 4.6 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 Договору).
У п. 11.2 Договору вказано про те, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які могли маги місце під час дії договору.
На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач виконав замовлені відповідачем роботи, а відповідач прийняв їх без будь-яких претензій та зауважень на загальну суму 329 400,72 грн., що підтверджують:
- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 605/06-1 від 18.11.2016 на загальну суму 89833,44 грн.,
- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 605/06-2 від 28.12.2016 на загальну суму 34704,96 грн.,
- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 605/06-3 від 28.12.2016 на загальну суму 204862,32 грн.
Відповідачем оплата за надані послуги здійснена не була, у зв'язку з чим, з метою досудового врегулювання спору, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога за вих. № 02-07/39 від 11.01.2017, про сплату наданих послуг в загальному розмірі 329400,72 грн. протягом 7 банківських днів з моменту отримання даної вимоги. Вказану вимогу відповідач отримав 11.01.2017, що підтверджує відповідна відмітка. Станом на 03.07.2017 заборгованість у розмірі 329 400,72 грн. погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору щодо оплати наданих послуг, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмір 16 799,43 грн. та 3% річних у розмірі 4 413,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 329 400,72 грн., інфляційні втрати у розмір 16799,43 грн., 3% річних у розмірі 4 413,00 грн., а всього 350 613,15 грн.
Відповідач суму основного боргу визнав в повному обсязі, але заперечував щодо задоволення судом інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з того, що:
- відповідач є державним підприємством,
- неможливість вчасно розрахуватися виникла через складні фінансові взаємовідносини з контрагентами,
- розрахунки інфляційних втрат та 3% річних зроблені невірно.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 329 400,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки:
- відповідачем виконані позивачем роботи були прийняті без будь-яких претензій та зауважень;
- передбачений строк оплати є таким, що настав;
- відповідач визнав себе зобов'язаною особою перед позивачем, що підтверджує відзив на позовну заяву та Акт звірки розрахунків станом на 31.08.2017, який підписаний обома сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 16 799,43 грн. та 3% річних у розмірі 4 413,00 грн., розрахунок яких судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.
Після перерахунку проведеного господарським судом в системі "Законодавства" інфляційні втрати (лютий - травень 2017) складають 16 773,17 грн., а 3% річних (21.01.2017 - 03.06.2017) складають 3 627,92 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у розмірі 16 773,17 грн., а 3% річних у розмірі 3627,92 грн.
Викладене є підставою для задоволення позову частково.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 37471933) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52204, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39688675) заборгованість за надані послуги у розмірі 329 400,72 грн. (триста двадцять дев'ять тисяч чотириста грн. 72 коп.), інфляційні втрати у розмірі 16 773,17 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 17 коп.), 3% річних у розмірі 3 627,92 грн. (три тисячі шістсот двадцять сім грн. 92 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 5247,03 грн. (п'ять тисяч двісті сорок сім грн. 03 коп.)
В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.09.2017
Суддя ОСОБА_3